Полузащитник Владислав Кочергин — главный актив «Зари». Рынок не обманешь. Transfermarkt оценивает этого футболиста в 2,5 млн евро — самый большой ценник среди всех игроков команды Скрипника.
Владислав Кочергин. Фото: zoryafc.comНа другому місці йде Аллах’яр Сайядманеш із показником 2 млн євро. Всі інші не дотягують навіть до мільйона.
Проблема в тому, що Кочергін може в один момент перетворитися з активу у пасив. Річ у тому, що його угода з клубом завершується наприкінці цього сезону. У мене є великі сумніви, що футболіст підпише новий контракт. Коли ти маєш статус вільного агента — відповідно отримуєш більший вибір пропозицій, адже за трансфер платити не потрібно. Сам футболіст у такому статусі може розраховувати на хороші особисті умови та підйомні, бо переходить безкоштовно.
Кочергін вже не перший рік є лідером «Зорі». Багато говорили про те, що він заслуговує свого шансу у збірній України. Андрій Шевченко не бачив у Владиславу гравця національної команди, а от його наступник Олександр Петраков викликав буквально відразу. Будемо відверті: Кочергін нічого не показав у спарингу проти Чехії, вийшовши на заміну. З одного боку — це лише дебют, ніяких висновків по цьому не зробиш. Гравцю потрібна підтримка та довіра. З іншого боку — проявити себе важко, коли збірна тільки формується, а новий тренер переглядає нових гравців. На полі вистачає хаосу, як це було у Пльзені. У такій каламутній воді щось виловити важко. Сам дебютант мав зрозуміти, що для подальшого розвитку та прогресу йому потрібно щось змінювати в плані кар’єри. Є стійке враження, що він досягнув свого максимуму в Зорі і потребує нового виклику.
Владислав Кочергін — уродженець Одеси. «Дніпро» мав дуже тісні зв’язки з цим регіоном. Коли стало зрозуміло, що команда йде до свого зникнення, ряд молодих гравців змогли проявити себе. Дмитро Михайленко отримав шанс провести один сезон на рівні УПЛ із талантами, яких вишколював у дублі — Когут, Вакулко, Лопирьонок, Баланюк, Луньов, Довбик, Кожушко, Лунін і так далі. Через рік частина цієї плеяди переїхала до сусіднього Запоріжжя. Найкраще вистрелив саме Кочергін, хоча стартові позиції у Владислава та того ж Луньова були приблизно однаковими.
Однією з головних чеснот Кочергіна є працьовитість та вміння брати найкраще від тренерів, з якими працював. У Михайленка був один футбол. У Вернидуба гра суттєво змінилася. Зі Скрипником Зоря вкотре перебудувалася на інший стиль. У кожній із цих команд Кочергін мав тверде місце в стартовому складі.
З приходом Скрипника у Кочергіна відбулася певна трансформація позиції. Раніше він був суто гравцем флангу. Такий собі крайній нападник зі швидкістю, вмінням обіграти та віддати хороший пас. Напевно, якби продовжував грати на фланзі, його перспективи у збірній України епохи Шевченка виявилися б більшими — проблема вінгерів якраз була актуальною перед Євро-2020. Але Скрипник побачив у Кочергіну гравця середини поля. Зоря сповідує домінування та контроль м’яча. Завдяки вмілій роботі з м’ячем Владислав може віддати зручний тонкий пас або продемонструвати свій удар. Тут користі від нього явно більше, ніж на фланзі. Плюс — новий досвід, який дає розвиток. Однозначно, Владислав серйозно виріс за час співпраці зі Скрипником. Став гравцем іншого рівня. От тільки контракт тренера також завершується влітку. Навряд чи Віктор Анатолійович його продовжить. Це ще один аргумент для відходу Кочергіна.
Він може бути цікавим для українських грандів. Про інтерес від «Динамо» писали ще минулого сезону, коли Луческу шукав посилення флангів. Але, як вже сказано, у Кочергіна відбулася трансформація позиції, а Мірча у середині поля має Шапаренка, вище грає Буяльський. Пробитися крізь таку конкуренцію буде вкрай важко. Ось талановитий Лєднєв (який також був лідером Зорі) сидить на лаві запасних. Тому про варіант із Києвом поки серйозно говорити не випадає. Хіба що на Кочергіна тут можуть розраховувати, як на конкурента для Циганкова. Правих вінгерів більше не залишилося після відходу Жерсона Родрігеса.
Шансів опинитися у «Шахтарі» — більше. Де Дзербі сповідує футбол домінування та контролю, що є близьким до сутності Кочергіна. Звичайно, Влад може програвати конкуренцію у складі донецької команди, але існує питання ліміту — доволі болісне для «гірників». Стабільне місце в складі має тільки голкіпер Трубін (Пятов) з українським паспортом і Микола Матвієнко (у центрі чи ліворуч на фланзі). Степаненко, Марлос та Сергій Кривцов вже немолоді футболісти і не завжди можуть грати. На старті сезону перші двоє не мали великої довіри від італійського тренера. За ними талановита, але ще не до кінця готова молодь — Мудрик, Бондаренко, Судаков, Сікан. Наявність одного із найкращих гравців чемпіонату з українським паспортом для «Шахтаря» буде зовсім незайвою.
Ситуація із Марлосом на правому фланзі неоднозначна. Натуралізованому бразильцю 33 роки. Зрозуміло, що його рівень може тільки падати. Сьогодні Марлос — гравець максимум години ігрового часу, більше джокер, який здатен посилювати гру, виходячи на заміну у другому таймі. Де Дзербі більше використовує його у чемпіонаті, а в єврокубках Марлос залишається на лавці. Підписувати з ним тривалий контракт не дуже логічно. Потрібно давати можливість розвиватися іншим.
Після відходу Тайсона позиція десятки чи відтягнутого форварда також актуальна. Сюди влітку взяли Педрінью, але він грає на флангах. Тут Де Дзербі використовує Алана Патріка. Усі вони — іноземці. Кочергін мав би шанси на цій позиції.
СК «Дніпро-1» — амбітний клуб. Команді бракує класних футболістів. Кожного трансферного вікна вони намагаються підписувати новачків, але далеко не всі з них приносять користь. Дніпро — не чуже місто для Кочергіна. Футболіст абсолютно адаптований та готовий приносити користь з перших матчів, а у перспективі — стати одним із лідерів команди. Гадаю, дніпряни можуть запропонувати Кочергіну хороші фінансові умови. Клуб розвивається, тому для Влада це не стане кроком назад.
Повертається у великий футбол «Металіст». Дуже схоже на те, що команда знову опиратиметься на латиноамериканців. Але тут повинен бути баланс, щоб не залежати від ліміту. Важливо мати якісних українських гравців. Кочергін спроможний стати провідним футболістом нового Металіста.
А ось з європейськими варіантами не все так просто. Звичайно, Влад користуватиметься увагою, адже два останніх сезони грає на міжнародній арені. Тут багато залежить від агента. З Кочергіним працює Євген Гусєв — про цього менеджера відомо не дуже багато. З усіх його клієнтів найвідоміший — саме Кочергін. Гусєву лобіювати інтереси футболіста у Європі, напевно, буде важко.
Йшли розмови про інтерес команд із провідних чемпіонатів — Кельна та Венеції. У першому варіанті, припускаю, свою роль зіграла репутація Віктора Скрипника. Але про Кельн говорили вже давно, нічого не вийшло. Технічному, але без хорошої антропометрії Кочергіну буде не вельми комфортно у німецькому футболі. Венеція — команда, яка боротиметься лише за виживання в Серії А. Це не найкраще місце для адаптації у європейському футболі.
Мені здається, що краще крок за кроком розвивати кар’єру у Європі, якщо дійсно є бажання там грати. Вважаю, Кочергін міг би відразу стати зіркою у чемпіонаті Польщі. Для команд типу Легії це була б знахідка. Там виступає знайомий по «Зорі» — Ігор Харатін. Аналогічно із Ференцварошем в Угорщині, де є Зубков. Так склалося, що останніми роками талановиті українські футболісти цікаві бельгійським клубам. Все, окрім «Брюгге», абсолютно реальне для Кочергіна. Зі своїми здібностями та талантами він може бути успішним у бельгійському футболі.
Сергій Тищенко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (7)