Тете в сборной Украины: почему это реальнее, чем вы думаете?

Бразильский полузащитник «Шахтера» Тете не отверг варианта, что может получить украинский паспорт и играть за сборную Украины.

Локальний футбол вже давно закінчився, він став глобальним. У збірних Німеччини, Франції, Англії, Бельгії не грають тільки етнічні німці, французи, англійці чи бельгійці. Це і є глобалізація. Україна не повинна залишатися осторонь таких процесів, а при можливості робити свою збірну сильнішою.

Я намагаюся писати про історії футболістів українського походження, батьки яких емігрували з України. Це також можливість для того, щоб підвищити потенціал національної команди, яка має окремі вразливі позиції та не найдовшу лаву запасних. Приміром, на Євро-2020 в Андрія Шевченка була заявка із 26 футболістів, а реально могли допомогти тільки 13-14. Половина!

Хорватія стала другою на ЧС у Росії. При тому, що населення країни — 4 млн осіб. Це приблизно як Київ. Зрозуміло, що тамтешній клімат дозволяє займатися футболом цілий рік, не випадають зимові місяці, що вкрай важливо для роботи з дітьми. А клуби активно продають футболістів за кордон, що робить збірну сильнішою. Окрім того, місцева асоціація активно працює по гравцях, які мають хорватське походження або можуть бути заграними за збірну. Наприклад, колишній гравець «Барселони» Іван Ракітіч народився у Базелі, бігав за швейцарську «молодіжку», але згодом обрав Хорватію. Хорвати були близькими до натуралізації Дані Ольмо, який народився у передмісті «Барси», однак має хорватські корені по маминій лінії. А як не згадати історії Едуардо, екс-форварда «Шахтаря» та «Арсенала», чи бразильця Самміра? Той же Срна із боснійським корінням, але носив капітанську пов’язку «картатих».

Від процесу натуралізації та глобалізації можна відмовлятися, можна його уникати, але користі не стане більше. Краще рухатися в ногу з часом, використовувати найменшу можливість зробити національну збірну сильнішою.

Натуралізація вигідна «Шахтарю»

Ми вже неодноразово зазначали, що у донецького клубу існують проблеми з лімітом. Роберто Де Дзербі нелегко вписуватися в схему із чотирма власниками українського паспорта. «Залізними» є Трубін та Матвієнко, натомість Кривцов, Степаненко, Марлос — «вікові». Про Мораєса і Коноплянку не варто говорити в плані перспективи. Ряд молодих талантів зараз намагається закріпитись в першій команді — все ближчий до основи Мудрик.

Але якщо за сезон-два підуть Степаненко, Кривцов, Марлос, Мораєс, Коноплянка — стане скрутно. Сподівання, що проявлять себе Мудрик, Бондаренко, Судаков, Сікан. Безперечно, ці футболісти талановиті, але приносити серйозний результат ще не здатні. Великих прогнозів, що хтось із них зможе стати лідером команди, поки робити не варто.

Припускаю, «Шахтар» міг би вдатися до натуралізації Алана Патріка. Він має необхідні п’ять років проживання в Україні. Сьогодні — лідер середини поля. Бліда гра команди Де Дзербі у Мілані була пов’язана, зокрема, і з відсутністю бразильця.

Але у збірній України немає проблем на цій позиції. Тут би своїм знайти місце — Маліновський, Зінченко, Шапаренко, Коваленко... Сенсу видавати Патріку український паспорт немає. Тим паче, йому йде вже 31 рік. Тобто, це перспектива максимум на наступний відбір.

Тете не завадить

Ситуація із Тете — трохи інша. Він грає на позиції флангового півзахисника або ж вінгера. Рідна позиція — правий вінгер, але також може зіграти й на протилежному фланзі, чи навіть під нападниками. Недарма Андрій Шевченко весною переходив на схему у три центральні оборонці. Це було реакцією на кадрові проблеми з фланговими футболістами атаки.

Зараз тут грає лідер команди Андрій Ярмоленко. Півзахиснику «Вест Хема» — 32 роки. Помітно, що йому вже важко витримувати повний матч на рівні збірної. Ярмоленка вистачає десь на годину. При тому, що у клубі він має мінімальне навантаження, бо є гравцем ротації — виходить у ЛЄ, або на заміну в АПЛ. У трьох попередніх сезонах боровся із важкими травмами.

Було б добре, якби Андрій зміг допомогти збірній ще у наступному циклі відбору до Євро-2024. Але про заміну потрібно думати негайно. Марлос та Коноплянка вже зійшли з дистанції.

У перспективі можна розраховувати на Циганкова та Зубкова. Але цього дуже мало кількісно та якісно. Гравець Динамо, попри 24 роки, залишається нестабільним, має періодичні проблеми зі здоров’ям. Мені важко уявити, що Віктор зумів відіграти на високому рівні повні два матчі за збірну з інтервалом у три дні. Про турніри високої інтенсивності (Євро або ЧС) говорити взагалі лячно.

У Зубкова є певний рівень та сильні сторони, але цього не так багато, щоб сподіватися на стабільне місце в старті національної команди. Скоріше — це гравець ротації. У перспективі варто говорити про сьогоднішніх лідерів молодіжної збірної Михайла Мудрика та Олександра Назаренка. Гравець Шахтаря має величезну конкуренцію у своєму клубі. Дніпрянин грає більше. Але обом ще є куди рости.

Подавав великі надії Олексій Кащук, але вже зараз стало зрозуміло, що йому наряд чи вдасться досягти якихось значних висот. Проблема в характері, який так і не дозволив розкрити потенціал.

Георгій Цітаішвілі вже змінив громадянство і грає за збірну Грузії. Навіть якби він цього не зробив, йому однаково було б важко на щось розраховувати у збірній України. Навіть на фоні «Чорноморця» він не лідер.

Про Мар’яна Шведа згадують тільки на фоні травм, чергових чуток про перехід і рідкісних результативних дій.

Є зовсім молоді футболісти на чолі із Назаром Волошиним, але тут конкретно немає про що говорити, бо вони ще навіть не грають на дорослому рівні.

Тож суть в тому, що через 2-3 роки проблема крайніх півзахисників може стати дуже гострою для національної команди. Відтак, можлива натуралізація Тете буде логічною та доречною. За збірну він зможе грати не раніше 2024-го, адже повинен прожити в Україні п’ять років, щоб претендувати на футбольне громадянство. Як мінімум, на Євро-2024 вже можна буде на нього розраховувати. Тим паче, Тете одружився з українкою, наша країна для нього вже апріорі не буде чужою, навіть якщо він покине «Шахтар» і переїде в сильніший чемпіонат.

У 2024-му йому виповниться 24. Це не Марлос та Мораєс, які міняли паспорт в районі 30-ти з перспективою на один-два цикли. Тете може грати за збірну років 10. Солідна перевага.

Результативний сезон

Бразилець приєднався до Шахтаря на початку 2019-го у віці 19 років. Звичайно, йому було важко адаптуватися до іншого футболу та життя в новій країні. Брали для перспективи, для майбутнього команди — щоб із часом замінити Тайсона. «Шахтар» виклав Греміо 15 млн, при цьому частина прав залишилася у бразильців. Якщо не помиляюся, 15 відсотків від наступного продажу Тете перейде його колишньому клубу. За останні роки більше платили тільки за Педрінью (18 млн). Але якщо додати ті самі 15 відсотків, які належать Греміо, гроші — рівноцінні.

Від футболістів такої трансферної вартості чекають відразу і багато. Давайте будемо чесними: наразі Тете — не Марлос і не Тайсон. Він проходить період становлення. Як кожен молодий гравець, не завжди стабільний. Але потенціал залишається високим.

Особисто я чекав від Тете трохи більшого. У нього прекрасна швидкість, сильний та поставлений удар, він гарно працює із м’ячем, доволі еластичний. Але при позиційних атаках, коли немає простору, Тете важко. Як на мене, він трохи прямолінійний та передбачуваний. При персональній опіці йому некомфортно. Напевно, це камінь в город тренерів «Шахтаря», які не дуже розвивають у бразильця нові якості, а просто експлуатують наявні.

Раніше писали про інтерес від «Мілана», «Ман Сіті», ще якихось клубів. Зараз уже все вщухло. Радше йде до підписання нового контракту із Шахтарем. Найближчими роками Тете повинен залишитися в Україні. Сьогодні навряд чи хтось заплатить за нього ті гроші, які влаштують «Шахтар».

У поточному сезоні Тете результативний в УПЛ. На рахунку бразильця 9 голів та третя сходинка після Довбика та Циганкова. Більше за нього у «Шахтарі» не забив ніхто. Після втрати Траоре саме Тете став головним бомбардиром команди. Напевно, у цьому є заслуга Де Дзербі, який допомагає гравцеві реалізовувати свій талант.

Шанси у збірній Бразилії

Тете був гравцем юнацьких та олімпійської збірної Бразилії, але до Токіо не полетів, які і інші представники «Шахтаря» — Додо та Маркос Антоніо. Зрозуміло, що шанси потрапити до національної команди у нього невеликі. Насамперед — через конкуренцію. Тіте, наставник Бразилії, має великий вибір гравців на цю позицію. Головний талант — Антоні з «Аякса», не слід забувати про Родріго з «Реала».

При всіх талантах Тете, отримувати виклики, перебуваючи в Україні, йому буде важко. Для цього «Шахтарю» потрібно вдало виступити в єврокубках, та й самому Тете — постійно забивати. Наразі ні з першим, ні з другим аргументом не склалося. Можливість заявити про себе на рівні національних команд Тете матиме у збірній України.

Сергій ТИЩЕНКО