Луческу нужно определиться, или Что не так с форвардами «Динамо»

Позиція нападника — найбільш вразливе місце для «Динамо». У ЛЧ — тільки один гол. У команді перебуває чотири формальних форварди, але головним на цій позиції став півзахисник Денис Гармаш. Луческу перевів досвідченого хава у атаку, де той розкрився по-новому. Зрозуміло, що це вимушений крок. Швидкісні якості та вік Гармаша не дозволяють сподіватися на нього у тривалій дистанції.

Пройдімося усіма актуальними нападниками команди, щоб визначити корінь проблеми і перспективи перебування у «Динамо».

1. Владислав Супряга

Супряга прийшов до «Динамо» в критичний момент, коли Бєсєдін травмувався на старті сезону 2018/19. Тоді Влад виступав у Другій лізі за СК Дніпро-1. Кияни потребували швидкої заміни. Трансферне вікно вже зачинялося. Взяли того, з ким могли домовитися.

Хлопець виявився неготовим до виступів у єврокубках і навіть до УПЛ. Належало крок за кроком адаптуватися до дорослого футболу. Владислава кинули в ситуацію, коли від нього відразу чекали голів. «Новий Шевченко» повинен був забивати Аяксу і стати лідером команди. Нічого хорошого не вийшло. Тодішній наставник Хацкевич перевів в атаку Беньяміна Вербіча, а взимку придбали Франа Соля.

Супряга на щиті повернувся до Дніпра, де у другій частині сезону зміг розігратися. Негативний досвід у «Динамо» та довіра від тодішнього наставника СК Дмитра Михайленка зробили Влада одним із найкращим форвардів другої частини сезону 2019/20.

Прихід Луческу до «Динамо» дав надію, що талант врешті заграє у Києві. Досвідчений румун не приховував, що робитиме ставку саме на Супрягу в якості головного форварда. Початок був доволі хорошим: Владислав стабільно виходив і навіть щось забивав, а головне — приносив користь команді. Але з кожним матчем втрачав впевненість у собі.

Ніхто не знає, що відбулося із Супрягою. Міг зламатися психологічно, втратити віру в себе, коли перестав забивати. З’явилася невпевненість. Луческу ще намагався довіряти і підтримувати форварда, але зазнав невдачі. Супряга все більше йшов на дно.

Звичайно, «Динамо» — це клуб, де кожен нападник повинен рівнятися на Шевченка і Блохіна. Від форвардів чекають результативності, голів. «Динамо» — не те місце, де будуть довго чекати. Якщо не виходить, знаходять іншого гравця. Психологія Влада просто не витримує ролі основного нападника «Динамо».

Добило ситуацію особисте життя, яке вийшло у публічний простір. Бажання піаритися на Владиславу не минає навіть через кілька років після розриву. Ми чуємо гучні «слова підтримки», які розлітаються у ЗМІ, мовляв, Супряга плакав ночами, коли тренером «Динамо» був Хацкевич і тому подібне. Це неприємно читати, а що вже казати про самого Влада. Є певна мораль і речі між двома людьми, які не виносяться в публічну площину. Недарма це особисте життя.

Другий фактор, який фактично загнав Супрягу в кут — це агентські ігри. Він уже довгий час не забиває, не має стабільної ігрової практики в клубі та навіть не основний форвард молодіжної збірної України, але його наполегливо «продають» в Італію за серйозну суму. Виходить таке собі викривлення реальності. Їхати в Серію А потрібно конкурентоздатним. Якщо ти не зміг розкритися на рівні України, сенсу пробувати свої сили в Італії просто немає.

Тож станом на грудень 2021-го «Динамо» отримало немотивованого, невпевненого у собі футболіста. Щось вимагати чи отримати якусь користь від сьогоднішнього Супряги неможливо. Владу можна довіряти ще сто разів, брати на збори, але... Належить перезавантажити кар’єру, щоб через деякий час конкурувати в Динамо або грати у Європі. СК «Дніпро-1» з Ігорем Йовічевічем або Зоря з Віктором Скрипником тут майже ідеальні варіанти. Повернути собі впевненість, забивати, а вже потім думати про наступні переходи. Роман Яремчук виліз навіть з гіршого становища. Для Влада ще нічого не втрачено.

2. Ілля Шкурін

Білорус відомий своїм непростим характером. Це нормально для форварда. Всі знають, що той же Блохін — теж складна особистіть. Для страйкера такі якості — навіть плюс. Завдяки харизмі нападник повинен більше забивати.

Динамо шукало можливості посилити позицію нападника через травму Бєсєдіна. Належало думати не тільки про якість, але й кількість, щоб не опинитися в ситуації попереднього сезону, коли на вістрі грав Вербіч. Ціна на Шкуріна не була високою. Його вдалося орендувати в ЦСКА з опцією викупу близько одного мільйона євро. Ілля знає російську мову. Багато часу на адаптацію в Україні та колективі йому не потрібно. На перший погляд, тут все було дуже спокусливо. Але досі не все виходить.

Шкурін — силовий нападник із гольовим чуттям, спроможний вдало діяти у штрафному майданчику суперника. Вміє зіграти в один дотик, головою, вдало обирає позицію. Але залежний від півзахисту, не може сам собі створювати моменти. На відміну від Бєсєдіна, не проводить великого обсягу чорнової роботи. Напевно, у цьому проблема — не виконує завдання, які ставить перед ним Луческу у плані роботи без м’яча. Грати на чистих м’ячах в команді рівня Динамо фактично неможливо.

Потрібно розуміти, що у Мірчі є така практика, коли гравець «вариться» певний час у команді перед тим, як вистрелити. Так було з тим же Факундо Феррейрою, який заграв далеко не відразу. Шкурін — ще молодий гравець, який повинен вчитися, сприймати нові вимоги. Наразі конкретний висновок зробити важко. Будуть зимові збори, де Ілля матиме останній великий шанс закріпитися в Динамо. Певний процес притирки він вже пройшов. Тепер потрібно реально грати і забивати, якщо він хоче, щоб Київ викупив його контракт у ЦСКА.

3. Ерік Рамірес

Кияни віддали за венесуельця майже 2 млн євро. Ерік має досвід виступів у Чехії та Словаччині, тому вже адаптований до життя у Європі та європейського футболу. Але наразі зовсім не схожий на головного «забивалу» для Динамо. Фактурний, проте не дуже технічний та швидкий. Навіть на рівні УПЛ йому поки важко.

Раміресу явно бракує роботи на команду. Він не повинен чекати асистів у штрафному суперника, а ще й виконувати чорнову та оборонну роботу. Ерік звик грати у футбол, коли команда працює на нього, а він лише націлений на ворота. Для сьогоднішнього Динамо пресинг означає дуже багато. Недарма Віталій Буяльський є провідним гравцем команди.

Проблема № 1 для Еріка — це збірна Венесуели. Кожен виклик відбирає понад два тижні у клубній кар’єрі. По-перше, летіти довго і з пересадками. По-друге, часовий пояс інший. Виходить так, що Рамірес пропускає наступний тур після матчів збірних, бо просто не встигає вчасно повернутися до Києва. Таких «вікон» восени було три. До того ж, у збірній він захворів на коронавірус, певний час перебував на батьківщині в ізоляції.

Той же Вітінью цей період використовує з користю: адаптація, набуття ігрової форми, сприйняття вимог Луческу. Його прогрес виглядає кращим. Виходить, що Рамірес навіть не зміг нормально попрацювати з румунським тренером. А наявного класу бракує для виступів за Динамо. Зачароване коло...

Ситуація з Еріком пояснює, чому Шахтар епохи Луческу працював тільки з бразильцями. Вони не їздили у свою збірну, мали додатковий час на роботу з тренером. Натуралізований бразилець, який постійно викликався у національну команду, так і не заграв у Шахтарі.

Я вважаю, що у Раміреса є якості, які можна розвивати. Прогрес венесуельця — можливий. Потрібен час, терпіння та робота. Мені Ерік нагадує манерою гри Романа Яремчука. Колись у Бельгії в українця теж не все виходило. З ним працювали, чекали, терпіли, поки він не вистрелив. Рамірес навіть повноцінних зборів з Динамо не пройшов, тому вимагати від нього феєрії голів поки зарано.

4. Владислав Кулач

Минулого сезону Динамо швидко відмовилося від Артема Кравця, а потім про це пошкодувало, бо форвардів не вистачило навіть кількісно. Кулача брали в першу чергу для кількості, для збільшення довжини лави запасних. Влад приєднався до Динамо в статусі вільного агента. Луческу мав можливість подивитися його у спарингах та тренувальному процесі на зборах. Не думаю, що Кулача сприймали, як головного форварда. Він мав посилити конкуренцію, стати додатковою опцією, коли потрібно забивати.

Нападнику не вдалося проявити себе в Києві через проблеми зі здоров’ям. Спочатку турбувало серце, потім — коронавірус. Кулач ніколи не був футболістом без травм. Рівень гравця, його стан здоров’я та вік (28 років) не дозволяють претендувати на серйозні ролі в команді Луческу. Виходить, ніхто не плекав особливих надій. Це все схоже на якісь агентські ігри, як у випадку з Костевичем, коли гравця взяли, а потім думають, що з ними робити. Єврокубків вже немає. Взимку повернеться Бєсєдін. Не виключено, що для Влада оформлять оренду на другу частину сезону.

5. Артем Бєсєдін

Мені дуже імпонують вольові якості Артема. Він ніколи не здається, які неприємні несподіванки йому б не готувала доля. Зміг подолати серію травм, потім дискваліфікацію, а зараз вкотре важка травма. Звичайно, що він повернеться та буде битися за своє місце в команді, віддаючи всього себе грі і клубу.

Питання в іншому. Найкраща форма Бєсєдіна має свою межу. З таким нападником Динамо буде важко на щось серйозне претендувати у Європі. Навіть коли Артем був здоровим, позиція форварда виглядала недокомплектованою. Зараз доведеться набирати форму. Незрозуміло, коли він зможе працювати у загальній групі. Якщо з початку зборів, то до кінця лютого може набрати певні кондиції. Якщо ще не готовий працювати — ставку в атаці потрібно робити на інших. Конкуренція із Шахтарем цього сезону назріває дуже серйозна. Права на помилку Динамо вже не має, а кожен гол — неймовірно важливий. Команда позбавлена часу та можливості чекати, поки Бєсєдін набере форму, Супряга вирішить особисті проблеми, а Рамірес зі Шкуріним адаптуються. На кону — чемпіонство, а суперник витрачає серйозні суми на трансфери.

6-10. Ванат, Ісаєнко, Сухоручко, Попов, Русин

Динамівська школа має величезні традиції форвардів. Шевченко та Блохін здобували світове визнання, отримуючи «Золотий м’яч». Але ще з часів Мілевського жоден тутешній нападник не спроможний заграти у першій команді. Зараз, наприклад, ціла плеяда молодих форвардів — Сухоручко, Русин, Ісаєнко, Ванат, Попов, але вони у Динамо ні на що не претендують.

Кирило Попов виступає лише за юнацьку команду. Особливою результативністю він похвалитися не може, хоча нині у такому віці вже грають у професіональному футболі. І все ж передчасно робити висновки про 18-річного уродженця Ніжина. Давайте ще трохи почекаємо.

Русин так і не зміг закріпитися у першій команді Динамо, коли були проблеми з форвардом. Провалився в Легії. Зараз має роль запасного у СК Дніпро-1. Сподіватися, що у 23-річного Назарія станеться прорив, поки не випадає.

Сухоручко подавав надії у юнацьких командах. Грав на правах оренди за київський Арсенал. Зараз загубився у Чорноморці. Уродженець Слов’янська має прекрасні дані для центрфорварда — зріст 191 см, фактурний, силовий. Але поки буксує. Зрозуміло, що шансів заграти у Динамо в нього вже немає.

Ісаєнко проводить другий сезон у дорослому футболі. Минулого року виступав за Колос, тепер — за Чорноморець. На рівні цих команд він не довів, що здатен повернутися в Динамо.

Ванату видавали великі аванси. Він проводить дебютний сезон серед дорослих. Вік ще дозволяє набиратися досвіду. Думаю, все остаточно стане зрозуміло років через два. Наразі Влад не готовий для високих завдань у Динамо.

Я можу припустити, що тут системна проблема із вихованням форвардів. Сучасний нападник повинен мати відповідні габарити, а у киян таким похвалитися може тільки Сухоручко. Навіщо виховувати, якщо вони неконкурентні на професіональному рівні? Я розумію, що у часи Олега Венглинського (тренер форвардів юнацької команди Динамо) швидкість для форварда багато означала. Зараз усе трішечки помінялося. Звідси проблеми у переході нападників до першої команди. У них від початку не так багато шансів стати успішними. Такі сьогодні вимоги футболу.

Замість висновку

У Динамо кількісний перебір форвардів. Клуб вилетів із єврокубків. Луческу потрібно визначатися з тими, хто йде далі, а хто повинен покинути команду. Бо все це створює штучну ситуацію роздутої конкуренції, позбавляє чіткого розуміння.

Якщо ви робите ставку на Раміреса чи Шкуріна, то потрібно їм довіряти. Якщо ці гравці не виправдовують сподівань, відмовтеся і шукайте інші варіанти. Попереду — запекла боротьба за чемпіонство. Без забивного форварда виграти її буде важко.

Сергій ТИЩЕНКО