Чи є заміна Миколенку? Хто показав найбільший прогрес? Яке враження від експериментів Луческу? Кілька думок про зимню підготовку чемпіонів України.
Фото: fcdynamo.comДо відновлення чемпіонату України залишилось близько тижня, а відтак можна робити перші попередні висновки з того, що ми побачили на зимових зборах київського «Динамо», яке в 14 контрольних матчах здобуло 11 перемог при трьох нічиїх.
Утім, звичайно, в цьому контексті ключовими є зовсім не результати, а різноманітні ігрові аспекти, над якими працювала команда Мірчи Луческу. З вашого дозволу поділюся кількома спостереженнями на основі побаченого в спарингах киян.
Готової заміни Миколенку поки немає. Основним буде Караваєв?
В принципі, ніхто й не очікував, що ключового гравця, проданого за понад ніж 20 мільйонів євро, «Динамо» зможе замінити буквально одразу.
З цією метою із «Дніпра-1» був відкликаний Дубінчак, який чудово себе проявляв у складі команди Ігоря Йовичевича. Однак, незважаючи на статус вихованця клубної академії та достатньо досвідченого гравця (як на свій вік), лівий захисник поки не переконав у своїй готовності хоча б стати беззаперечно основним, не те що повноцінно замінити Миколенка.
Принаймні, 19-річний Вівчаренко в більшості випадків не виглядав явно слабшим за свого 23-річного конкурента, при тому що рівень одного з лідерів «Динамо» U19 — учасника 1/8 фіналу Юнацької ліги УЄФА — теж поки достатньо далекий від Миколенка.
З іншого боку, не варто поспішати з висновками щодо Дубінчака. По-перше, йому банально ще потрібен час, адже Луческу дуже часто свідомо «маринує» того чи іншого гравця, поки не переконається в його повній інтеграції в командну структуру (хоча румунський фахівець в цьому плані зовсім не догматик — візьміть хоча б Забарного).
А по-друге, не слід забувати, що «по юнаках» Дубінчак завжди переважав Миколенка, був основним лівим беком динамівських молодіжних команд. Тоді як Миколенку через програну конкуренцію часто в ліпшому випадку доводилось грати в центрі оборони. Можливо, отримавши залізний шанс у першій команді, Дубінчак нарешті покаже свої найкращі якості, які колись були недосяжними навіть для Миколенка.
Разом із тим, прямо зараз мені здається, що другу частину чемпіонату основним лівим фулбеком розпочне Караваєв. «За» нього говорять досвід та саме більш глибока інтеграція в командну структуру Луческу. «Проти» аргумент єдиний (але ключовий) — права робоча нога.
Найбільший прогрес у Вітіньо
На бразильського вінгера в «Динамо» великі сподівання, але Луческу залишається вірним собі: він зазвичай дуже виважено вводить у склад молодих бразильців, небезпідставно вважаючи, що вони потребують особливої та ювелірно вивіреної адаптації.
У цьому сезоні Вітіньо залучався до важливих матчів нерегулярно (до того ж іноді на позиції центрального нападника), але контрольні матчі у це міжсезоння дають дуже реальну надію на те, що вже найближчим часом він буде здатний грати ключову роль в атаці «Динамо».
Вважаю, що в попередньому та поточному сезонах киянам дуже не вистачало стабільного та ефективного лівого інвертованного вінгера. Вербич ніяк не може заграти в повну силу, а Де Пена, хоча й приносив багато користі, із очевидних причин діє у вузькому тактичному діапазоні.
Якщо ж Вітіньо продовжить прогресувати, то опція з ним та Циганковим на флангах виглядає дуже перспективною. Єдина проблема: Вітіньо набагато гірше відпрацьовує в обороні, ніж Де Пена, хоча й значно додав у цьому аспекті порівняно з тим моментом, коли він тільки прийшов. Є відчуття, що під впливом Луческу бразилець стає все більш навченим та дисциплінованим у цьому плані.
Ванат стає реальним варіантом в нападі
Молодий форвард теж подобається у спарингах. Звісно, грає не ідеально — іноді втрачає явні нагоди, не завжди розуміє командний маневр. Але його швидкість, мобільність, пошук (і створення) вільного простору, старанність у пресингу справляють гарне враження.
Чесно кажучи, особисто мені він уже подобається більше Кулача та Шкуріна, до того ж його ігровий профайл суттєво відрізняється від усіх інших нападників «Динамо». А це означає, що у Луческу з’являються додаткові тактичні опції. Хоча, ніде правди діти, йому б не завадило додати у фізичній моці.
Тим не мене, не здивуюсь, якщо в другій частині сезону саме Ванат буде другим за рангом форвардом киян після Бесєдіна. Але, звісно, дуже багато буде залежати від ментальності 20-річного таланта та його адаптації до чемпіонських завдань «Динамо».
Боль трохи втратив позиції, але щалишається великою надією
Не так давно ми вже відзначали приємний прогрес 19-річного центрального захисника та його потенціал вирости в гравця основи уже найближчим часом. З того моменту Боль припустився кількох дуже прикрих помилок в контрольних матчах і, як мені здається, трохи втратив впевненість в собі.
Утім, це хлопець, який вміє долати труднощі, тому хочеться йому побажати продовжувати працювати та доводити тренеру свою готовність вирішувати завдання першої команди. Із хорошого: окрім усього іншого Боль, на мою думку, показав, що володіє кращим першим пасом (у тому числі дальнім, особливо із зони правого центрбека), ніж усі інші центральні захисники «Динамо».
Есперементи Луческу: де Пена як альтернатива Буяльському
Головний тренер «Динамо» регулярно вдавався до певних позиційних експериментів: Кулач і Ванат на фланзі атаки, юний Бражко в центрі оборони (хоча він має такий досвід, але все ж таки більш звично його бачити в півзахисті), схема 4-4-2 (або щось на кшталт 4-4-1-1).
За великим рахунком, тільки варіант 4-4-2 із Де Пеною в умовній ролі відтягнутого форварда дійсно запам’ятався. Вочевидь, Луческу не просто шукає нові формати гри, але в першу чергу пробує різні альтернативи для Буяльського (який просто фізично не може грати кожну хвилину).
Звісно, у Де Пени не ті модельні характеристики, але за певних обставин його використання в центрі нападу/півзахисту може мати певний ефект. Хоча, відверто кажучи, важко повірити, що Луческу награє цю модель як одну з базових для своєї команди. Скоріше, це лише притаманний йому постійний творчий пошук.
За основним тріо в центру півзахисту знову прірва
Між тим, на фоні обережних спроб Луческу награти певні варіації 4-4-2 та достатнього ігрового часу в спарингах для Гармаша, Андрієвського та Шепелєва (щоправда, двоє останніх певний період пропустили через проблеми зі здоров’ям), а також юних Яцика і Бражка, дуже кидається у вічі, що реальної конкуренції основному тріо в центрі поля досі не видно.
Гадаю, детально зупинятись на цьому аспекті не треба: всі прекрасно бачать, що за відсутності будь-кого з трійки Сидорчук-Шапаренко-Буяльський командний рух «Динамо» та здатність киян домінувати на полі, контролювати хід гри суттєво просідає.
Мені здається, у Бражка та Яцика в цілому є потенціал, щоб посилити цю ланку команди, але точно не в найближчій перспективі, яка зумовлена запеклою боротьбою з «Шахтарем» за золото та Кубок України.
Розрив між основою та резервом майже не скорочується
Останній аспект вкотре піднімає більш широку проблему: за великим рахунком, розрив між основою та запасом «Динамо» фактично не скорочується (передусім, за винятком Вітіньо, про якого ми говорили раніше). Лише на лічених позиціях Луческу дійсно може «гратись» складом, вибирати різні тактичні варіанти.
У той же час, якщо взяти той же «Шахтар», то там навпаки — лише на кількох позиціях немає особливої «інтриги», а варіантів посилення гри у Роберто де Дзербі набагато більше.
Звичайно, по-іншому і бути не могло — після стількох мільйонів, екстрено вкинутих донецьким клубом в трансферну топку. Тому, беручи до увагу трохи різні можливості двох претендентів за чемпіонство, треба знову і знову підкреслювати, наскільки складніше «Динамо» вести цю боротьбу.
А прихильникам істинного київського клубу — сподіватись, що академія біло-синіх продовжить постачати кваліфіковані кадри до першої команди.
Влад БІЛИЙ
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (7)