Захисник «Краковії» Олексій Дитятьєв поділився думками про війну в Україні.
Алексей Дитятьев— Як справи у Євгена Коноплянки? Він зумів евакуювати свою родину?
— Так, нещодавно вони приїхали, добиралися на автомобілях. Женя дуже сильно переживав. Але зараз усі в Кракові. Тепер він може трохи видихнути в цьому плані.
— Женя записав відеозвернення, у якому намагався достукатись до російських футболістів, зокрема Дзюби. Але — марно. Як ви думаєте, чому у них всіх язики — в жопі?
— Можемо трохи вдаритись у філософію. Навіть без війни кожен живе у своїй реальності. Важко їх не звинувачувати — тут я згідний повністю. Я так само їх звинувачую, як і ви. Але вони просто живуть у своїй реальності.
Ігнорування й пацифізм без згадок про агресію — як російська спортивна журналістика «підтримала» Україну в дні війни
Коли я мешкав у Новій Каховці, а в Луганську та Донецьку йшла війна, — вона була на Донбасі. Так, ми знали, що це війна, що наші воїни захищають державу і кордони, але бойові дії велися обабіч. Коли ж ця біда приходить у твоє місто, і ти її відчуваєш, тоді все зовсім по-іншому.
Ці люди в Росії просто не розуміють, що це таке. Їм можна пояснити словами, показати відео. Але коли біда постукає у їхнє місто, ось тоді вони зрозуміють. Наразі я дуже сумніваюся, що мешканці Росії вийдуть і зможуть щось зробити. Вони то можуть, але не зроблять.
— Проти них введені потужні міжнародні санкції у багатьох сферах. Плюс — самоізольовуються від зовнішнього світу, закриваючи доступ до соціальних мереж. Це достатнє покарання за злочини їхньої армії в Україні?
— І так, і ні. Я впевнений: у цій країні вистачає тверезомислячих людей, які розуміють, що відбувається. Їм не вистачає сміливості. Але зараз такий час: все, що відбувається в Україні, відіб’ється на них. Якщо відіб’ється шляхом цих санкцій — нехай буде хоча б так.
— Якими для вас відкрилися поляки? Наскільки вони залучені до допомоги українцям?
— Знаєте, я був дуже здивований тим, як відреагувала Польща. Не тільки влада, але й прості люди. Ще не зустрів тут жодної людини, яка відмовилася б допомогти. Більшість поляків надають свої кімнати, помешкання, впускають у будинки, які пустують. Ось зараз заселяю сім’ю з України — три жінки, одна дитина і три коти. Їм безкоштовно надають цілий дім — на необмежений термін.
При цьому, нам не потрібно забувати, що ми — у гостях. Кожна нація має прошарок людей, які цього не цінують, і українці — не виняток. Але нам ніхто нічим не зобов’язаний. Коли ж нас хтось прихистив, ми повинні цінувати це, поводитися чемно, показати себе акуратними і вдячними.
Не хочу наводити погані приклади, але бували випадки, коли люди приїжджають і сруть там, де й живуть. Дуже сподіваюся, що українці, які продовжують сюди їхати, з величезним розумінням і вдячністю поставляться до тих, хто їх приймає.
Поляки дуже сильно допомагають. Кілька днів тому мені написав місцевий футболіст, проти якого я колись грав. Попросив реквізити і пообіцяв перерахувати гроші. Збирають дуже багато речей, одягу, везуть на кордон. Вони відчувають, що повинні допомогти. Відчувають, що хто, як не вони.
Що тут скажеш? Я у приємному шоці. Між нашими країнами — дуже складна історія, але, тим не менше, більшість поляків абсолютно повністю заангажовані в надання допомоги Україні.
— Користуючись нагодою, що б ви хотіли побажати х###у?
— Та щоб він здох! Взагалі не хочу говорити про цю людину. Я думаю, його винесуть самі свої ж. Те, що він робить, і ті санкції, які накладають на його оточення, на простих росіян... «За» вони чи «проти» — постраждають усі. Я дуже сподіваюся, що найближчі соратники з’їдять його живцем.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
