Полузащитник львовского «Руха» Богдан Бойчук — о войне России против Украины и о русском фашизме.
«Я не можу повірити у те, що сталось. Ми 24-го лютого спокійно спали зранку, а о 9-ій годині мені подзвонила мама. Я підняв слухавку, а вона плаче та каже, що розпочалась війна. Я не міг у це повірити. Ми приблизно знали, що відбувається, але до останнього не вірили, що таке може статись у 21 сторіччі.
Мої батьки живуть у Херсонський області. В перший день я почав себе звинувачувати, що не зміг їх вивезти у безпечне місце. Я дуже переживаю за них. Мама розповідала, що буквально кілька днів тому у сусідні села заїхало 200 одиниць російської техніки. Я не знаю, чи вони відступають, але факт в тому, що поряд їздить велика кількість російських окупантів.
У мене є друзі з тих часів, коли я виступав за «Металіст» — вони з Донецька. Я зараз переписуюсь з одним з них. Він каже, що в Донецьку зараз усі чоловіки призовного віку бояться вийти на вулицю. Їх просто з вулиці забирають та відправляють на війну.
Мені дуже боляче дивитись на Харків. Я не можу повірити у те, що відбувається. Не можу повірити у те, що роблять з людьми. Росіяни просто знищують цивільне населення. Бачив, як бабуся з Харкова розповідала, що під час Другої світової війни її будинок зруйнували німецькі фашисти, а зараз те саме зробили російські фашисти.
Я не розумію, як можна пробачити те, що роблять росіяни. Страждають невинні люди — їм немає виправдання. Вони розстрілюють цивільне населення, яке не несе їм жодної загрози: дітей, жінок. Це ніяким чином не можна виправдати та пробачити.
У мене багато знайомих з Харкова та Києва, які зараз звертаються з проханням допомогти їм перебратись до Львова. Ми допомагаємо їм, чим можемо, дали притулок п’ятьом людям. Також передали у гуманітарний центр теплі речі та іграшки. Ми були шоковані, коли побачили, як львів’яни згуртувались та допомагають біженцям. Це просто неймовірно! Люди віддають ледь не останнє тим, хто цього потребує. У мене сльози на очі навертаються від цього. Зараз країна настільки об’єдналась — це просто фантастика!
Коли я грав у росії, я не розумів усієї ситуації, адже був досить молодим. Я думав, що футбол поза політикою. Думав, що події у Донецьку та Луганську не пов’язані з футболом. Я вважав, що їхав туди не підтримувати росію, а грати у футбол. Зрозуміло, що тепер я ніколи в житті не поїду грати туди. Зараз хотів би стерти це з історії своєї кар’єри.
Коли я дивлюсь, що для країни роблять ті люди, які стоять на передовій, які вступають до лав тероборони та які голими руками зупиняють танки, мене переповнює повага та гордість. У мене серце обливається кров’ю — наскільки наш народ сильний духом! Вони розуміють, що можуть заплатити за свободу народу ціною свого життя. Я дуже пишаюсь тим, що я Українець і з усіма людьми, які об’єднались та протистоять ворогу», — сказал Бойчук.