Полузащитник «Днепра-1» Валерий Лучкевич принял участие в «ВСУ Cup» — благотворительном турнире, во время которого была собрана помощь украинской армии. Это стало первой темой для обсуждения в нашей беседе.
Валерий Лучкевич. Фото — scdnipro1.com.ua— Взяти участь у турнірі мене запросив Назарій Русин, — розповів Лучкевич. — Дізнавшись, що є можливість таким чином надати допомогу нашим збройним силам, одразу вирушив до Львова. Запитав в Назіка лише час та місце зустрічі. В нас було два ігрові дні: спочатку провели груповий турнір (по 3 команди у групі), потім були матчі на вибування. Разом зі мною у команді був Вова Адамюк та місцеві хлопці. Зрозуміло, що підсумкові місця ні для кого не мали значення — головною задачею було зібрати кошти для допомоги військовим.
— Нагородження проводив Мирон Маркевич. Щось згадували зі спільного минулого?
— (Посміхається). До нього така черга була, що вдалося лише привітатися та перекинутися парою фраз. Не займав багато його часу.
— Загалом, для футболістів цей турнір став ковтком свіжого повітря?
— Так, звичайно. Зрозуміло, що в останній місяць футбол був в нас усіх далеко не першому місці. А тут, хоча й було важкувато дихати на полі після перерви, отримали гарні емоції.
— Війна розпочалася менше ніж за добу після повернення команди зі зборів. Що відчув у момент, коли дізнався про початок вторгнення росії?
— На початку шостої години ранку мене розбудила дружина, яка й сказала, що нас почали бомбити. Чесно, спочатку не міг повірити, але швидко переконався, що і у XXI столітті на світі збереглися варвари. Дуже вдячний Вові Адамюку та Назарію Русину, які надали можливість моїй родині опинитися в безпеці і разом з цим усіма силами допомагати нашим військовим та волонтерам.
— В тебе збереглися зв’язки з часів бельгійського етапу кар’єри. Що кажуть з приводу війни твої тамтешні знайомі?
— Мені одразу почали писати хлопці, з якими був у команді, та тренери. Висловлювали підтримку. Вони теж не розуміють, як таке може бути у сучасному світі. До речі, в них є контакти наших волонтерів, і вони зі свого боку надають гуманітарну допомогу, за що їм велика подяка.
— Останнім часом висловлюються різні ідеї, що робити з перерваним чемпіонатом. Ти вбачаєш реальні перспективи його дограти? Або чи маєш власні пропозиції, що треба робити з цим сезоном?
— Моя пропозиція наразі одна — допомагати нашим військовим та робити все для закінчення війни. Зараз насправді не до футболу. Про спорт сьогодні можна говорити хіба що у контексті ось таких турнірів: проводити їх для підтримки військових та збору коштів або гуманітарної допомоги. І взагалі кожен у своїй галузі має використовувати будь-яку нагоду для допомоги українській армії.
— Напевно, у багатьох в цей період відбулася переоцінка цінностей, і ти не є виключенням...
— Сто відсотків! Світогляд змінився докорінно... Хочу звернутися до всіх громадян України, щоб продовжували вірити у наших військових, демонстрували таке ж неймовірне єднання, волю — і перемога буде за нами, це сто відсотків! Питання лише у часі.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Комментариев пока нет. Стань первым!