Микола Несенюк: «Що робити зі зброєю?»

Відомий футбольний журналіст Микола Несенюк залишив у Facebook черговий допис про терористичну війну РоZZії проти України.

Микола Несенюк (фото: facebook.com)

З початком війни зброї у наших людей стало стільки, скільки не було ще ніколи. Бойової, справжньої зброї. Її щедро роздавали у перші дні після російського нападу аби ми могли чинити агресорам максимальний спротив. І це справді допомогло зупинити ворога на певних ділянках фронту, де регулярної армії або не було взагалі, або було недостатньо. Водночас не можна заперечувати і того факту, що переважна більшість розданих автоматів, виконала більше психологічну функцію, надавши людям упевненості в тому, що вони можуть себе захистити.

Нині становище стабілізувалося — воєнні дії точаться за багато сотень кілометрів від областей, населення яких було у перші дні війни максимально озброєне. Це не свідчить про те, що люди там знаходяться у безпеці. Але ж автомат не здатен захистити від ракетного обстрілу! Озброєні люди можуть протистояти хіба що диверсантам, яких ми масово не спостерігаємо. Так само як і потенційних ворожих десантників, які теж навряд чи з’являться у нас найближчим часом. Чи означає це, що отриману зброю вже слід здавати? Чи справді небезпека минула назавжди? Видається, що питання слід ставити ширше — чи слід нам повертатися до стану, що був до війни, коли громадяни не мали права мати бойову зброю без спеціального дозволу?

Аби думати про це слід усвідомлювати, що незареєстрованої зброї і до війни у людей було дуже багато. Повідомлення про знайдені сховища із автоматами, гранатами, набоями та іншими боєприпасами, періодично з’являлися у засобах масової інформації. Але знайшли і знайдуть далеко не все. Та й не шукатимуть спеціально — хіба що натраплять випадково.

Тепер все не так як у мирний час. Зброю вже не ховають — нею хизуються де треба і не треба. Що з цим робити? Як врегулювати володіння зброєю такими чином аби з одного боку люди завдяки цій зброї почувалися захищеними, а з іншого цю зброю не використовували не за призначенням? Над цим слід думати вже тепер, шукати варіант, який буде всім на користь і не нашкодить. Якщо цього не робити вже, до цього рано чи пізно змусить життя. І швидше рано чим пізно.

Микола НЕСЕНЮК

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости