Через рашистську агресію футбольний чемпіонат України (сезону 2021/2022) завершити не вдалося. Спочатку були сподівання, що військові дії на території нашої країни або локалізуються, або взагалі закінчяться, і тоді можна було б завершити сезон, що діє, за спортивним принципом. На який і сподівалося керівництво УПЛ та УАФ.
Віктор Циганков і Манор Соломон. Фото: fcdynamo.comЗа чутками, планувалося завершувати чемпіонат у травні-червні, граючи у дуже щільному графіку — через три дні на четвертий. Однак росія досі веде війну на нашій землі, і поки що кінця-краю цій війні не видно. Зважаючи на це і було ухвалено рішення закінчити нинішній сезон, зафіксувавши становище команд у турнірній таблиці станом на останній зіграний тур. Тобто 18-й.
Таке рішення було ухвалено 26 квітня на Загальних зборах УПЛ. Причому за таку формулу одноголосно проголосували усі клуби. Хоча подейкували, що «Динамо» до останнього чинило опір, пропонуючи зафіксувати як фінішну турнірну таблицю після першого кола (тобто 15-го).
Форсування подій керівництвом Ліги пов’язане насамперед із необхідністю вчасно надати в УЄФА інформацію про єврокубкові квоти від нашої країни. Таких повпредів зараз п’ятеро — «Шахтар», «Динамо», «Дніпро-1», «Зоря» і «Ворскла». Перші двоє мають зіграти у Лізі чемпіонів (донеччани — у плей-оф кваліфікації, кияни — з другого раунду відбору), дніпряни — у кваліфікації Ліги Європи, луганчани та полтавці — у кваліфікації Ліги конференцій.
Проте не виключено, що і кількісне, і якісне представництво може змінитися, якщо Україні відійде єврокубкова квота росії. Було б дуже доречно. І дуже слушно. Але про це ми поговоримо згодом. Зараз, як на мене, більш актуальною, та й цікавою теж, бачиться тема проведення наступного чемпіонату країни.
Варіантів його розіграшу вже зараз є кілька. Втім, як і формул. Давайте їх зараз розглянемо.
Почнемо з песимістичного.
На жаль, не можна виключати варіант, за якого сезон 2022/2023 не стартує. Якщо рашисти й надалі продовжуватимуть знищувати наших людей та нашу інфраструктуру, цілком можливо, що новий футбольний чемпіонат просто не розпочнеться. У такий поворот сюжету геть-чисто не хочеться вірити. Але, повторю, повністю його ігнорувати, виключати, не можна. Звичайно ж, такий розвиток ситуації — найгірший із можливих. Але — на війні, як на війні.
Другий варіант — гіпотетичний.
Якщо кацапи й надалі продовжуватимуть віджимати нашу територію, і далі бомбитимуть наші міста та села, є ідея провести чемпіонат України за межами країни. Зокрема у наших сусідів — Польщі, Словаччини, Румунії. Про існування такого сценарію побічно підтвердив один із функціонерів «Шахтаря» Ніколіні. Однак він же й засумнівався у його реалізації. І справді: мало хто з наших команд, за винятком двох-трьох, дозволить собі повноцінно функціонувати за межами України.
Якщо ж йдеться про участь лише деяких команд, скажімо, «Шахтаря» та «Динамо» у закордонному чемпіонаті в якості «підтримки спортивної форми», то така ініціатива, безумовно, має право на життя. Зрештою, краще так, ніж ніяк. Але, чесно кажучи, особисто я саме у такий сюжет не вірю.
Важко мені уявити і таку картину: коли в умовному Кракові грають матч чемпіонату України умовні «Олександрія» із «Колосом». Скоріше ні, ніж так. Для кого такі матчі? Та й навіщо? «Це буде неповага до українських уболівальників, особливо до тих, хто зі зброєю в руках захищає нашу країну», — приблизно так відреагував на подібну ініціативу керівник УПЛ Євген Дикий. І не посперечаєшся.
Третій варіант — більш реалістичний.
Це коли військові дії локалізуються, і сторони, що воюють, підпишуть хоча б якісь домовленості. Я повністю усвідомлюю, що договір з росією не вартий навіть паперу, на якому він підписаний (цитую Бісмарка), але тим не менш… Якщо кацапи пообіцяють, що обстрілів хоча б півночі, центру та заходу України не буде, то чемпіонат країни можна буде організувати на шести-семи відповідних стадіонах (Львів, Ужгород, Луцьк, Рівне, Київ, Житомир, Тернопіль). Зрозуміло, що команди будуть апріорі в нерівних умовах. Як і їхні вболівальники. Але, з одного боку, про справедливість як таку зараз взагалі не доводиться говорити. А з іншого — краще так, ніж за кордоном.
Ну й останній варіант — оптимістичний.
У зв’язку з цим, гадаю, все зрозуміло: ЗСУ розбивають армію мордора, орки повертаються назад до свого кацапстану, і УПЛ проводить повноцінний чемпіонат. Такий варіант — найправильніший, найсправедливіший.
І найбажаніший. Але станом на початок травня звучить він, все ж таки, у кращому випадку — надмірно оптимістично. Проте сподіватимемося саме на такий фінал. Тим більше, що наші надії не безпідставні.
Не менш органічним є питання формули проведення наступного чемпіонату.
Нещодавні Загальні збори УПЛ зафіксували як фінальну турнірну таблицю станом на 24 лютого. З єврокубковими квотами ми більш-менш розібралися. А от як бути з ротацією між елітним та першим дивізіонами — поки що питання відкрите. Клуби вирішили, що наразі ніхто не залишає УПЛ.
Вважаю таке рішення єдино правильним. Тим більше, якщо врахувати, хто саме станом на початок війни перебував на останньому місці в таблиці («Маріуполь» — якщо хтось забув). Отже, всі нинішні шістнадцять учасників чемпіонату 2021/2022 мають стартувати й у сезоні 2022/2023. За оперативною інформацією, до них майже напевно приєднаються, як мінімум, два лідери першої ліги — «Металіст» та «Кривбас». Тобто виходить у підсумку 18 команд. Є пропозиція поділити їх за територіальною ознакою на дві групи — під «керівництвом» двох наших грандів — «Шахтаря» та «Динамо». У такому варіанті проводиться коловий турнір у групах, а потім чемпіонський плей-оф.
Повторюся: це лише один із варіантів чисельного представництва нового чемпіонату. І одна з його можливих формул. На мою думку, саме така модель сезону малоймовірна. З тієї простої причини, що навіть станом на зараз дуже складно визначити, хто з наших елітних колективів зможе делегувати свою команду в чемпіонат, а хто — ні. У нас справжня війна, яка б'є навіть по таких, здавалося б, невразливих клубах, як «Шахтар». Що вже тоді говорити про решту…
Тим не менш, все ж таки віритимемо, що новий футбольний сезон України — 2022/2023 — обов’язково стартує. І обов’язково — на нашій землі. А яким він буде з погляду кількісного складу — це друге питання. Упевнений, ми всі разом зуміємо гідно відповісти на нього.
Максим ГАПТАР
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (4)