Полузащитник киевского «Динамо» Владислав Кабаев в комментарии AFP рассказал о проведении домашних матчей команды на выезде из-за полномасштабной войны россии против Украины.
«Теперь мы намного больше путешествуем, и это намного утомительнее. У нас больше нет сборов в одном месте, мы всегда в движении.
Когда мы играем в Польше, у нас нет ощущения, что мы дома. Мы благодарны болельщикам за то, что они пришли, но было бы лучше и приятнее играть в Киеве. С психологической точки зрения сложно, что мы долго не видим близких. Наших семей здесь нет. Мы очень мало времени проводим вместе. Война оказывает большое давление на футболистов и наши семьи. Конечно, нам очень тяжело», — сказал Кабаев.
Нет - я не жалуюсь - это мой выбор!
Просто достало читать их плач. "Устали" "Трудно" "Родных нет рядом" и т.д.
Тьфу.
з моєї (не психологічної точки зору) Кабаєв на полі взагалі "ніякий" і не зрозуміло навіщо його взагалі брали
=====================================================================
Ти, с.ка, недофутболіст. Розкажи про це прямо у вічі тим хлопцям, що не бачили своїх рідних з березня місяця. Ти ж спиш за режимом, в теплому ліжку. Їсиш свіже, тепле і за нормальним столом. Миєшся по сто разів на день гарячою водою. Носиш чистий одяг. Маєш змогу спілкуватися зі своїми рідними, обійняти їх, поцілувати дітей.
Та й жінки ваші не засинають на колінах перед іконами, бо чоловік не виходить на звязок другий тиждень.
"Мужики" - це не про наше нинішнє "Динамо". Нажаль.
Тримаймося! Слава Україні!
Вони всю дорогу жили зовсім в інших умовах. Проживання, пересування, харчування і т.д. - буквально все було інакшим. Не просто інакшим, а комфортнішим дуже набагато. Навіть в мирний час вони були інопланетянами, в порівнянні з подавляючою більшістю народу. Вони звикли до іншого життя, де все інакше.
А тут - бац!
Багато хто з нас був би неймовірно задоволений з тих умов, в яких вони зараз. Думати ні про що не треба, всі матеріальні питання вирішені раз і назавжди, сім'і в комфортних умовах, харчування по вищому розряду, медицина (і не будь-яка) трясеться над тобою, готелі зі всім фаршем (в Ренні не захотіли навіть на пару днів заселитись в прості) і т.д.
От ім і важко. Бо перельоти.
А я ще пам'ятаю як Динамо з Шотландіі на потягу приіжджало. І футболки самі собі прали. Але ж як грали!!!
А вы сидите в люксовых отелях и иногда выходите потоптать ухоженную травку, не сильно напрягаясь из-за результата матча.
Нет - я не жалуюсь - это мой выбор!
Просто достало читать их плач. "Устали" "Трудно" "Родных нет рядом" и т.д.
Тьфу.