Сегодняшний день подарил миру нескольких известных людей, которые тесно связали свою жизнь с футболом:
Олег Лужный (1968) — легендарный украинский защитник, закончивший карьеру. В свое время выступал за луцкое «Торпедо», львовский СКА Карпаты, киевское «Динамо», лондонский «Арсенал», «Вулверхэмптон» и латвийскую «Венту». Чемпион и обладатель Кубка СССР. Семикратный чемпион и четырехкратный обладатель Кубка Украины. Чемпион и двукратный обладатель Кубка Англии. В составе сборной Украины провел 52 матча, мячей не забивал. Входил в тренерский штаб Александра Хацкевича в «Динамо».
Уэйн Бридж (1980) — бывший английский крайний защитник. Наиболее известен по выступлениям в «Челси» и «Манчестер Сити». Чемпион и обладатель Кубка Англии. В свое время отказался от выступлений в составе сборной Англии из-за ссоры с Джоном Терри (жена Уэйна вступила в половую связь с Джоном — прим.). Всего за «трех львов» Бридж сыграл 36 матчей, забил 1 мяч.
Сальвадор Кабаньяс (1980) — бывший парагвайский форвард клуба «Хенераль Кабальеро». Лучший футболист Южной Америки 2007 года. В 2010 году Кабаньес был ранен в голову в одном из баров Мехико. Спустя год Сальвадор приступил к тренировкам и в итоге сумел вернуться в профессиональный футбол. В составе сборной Парагвая провел 44 матча, забил 10 мячей.
Якраз перед війною ми з дружиною зробили собі екскурсію по Цитаделі. Дивлюсь, на терасі ресторану сидить Лужний і невідривно дивитися на мене. Я кивнув. Не знаю, чи згадав він мене...
1984-й рік. На полі 15-ї школи наша збірна дворова команда грала 2х45 хв зі спортінтернатом. Йшлося про ящик пива, наскільки я пригадую. Ми зібралися грати від оборони, бо розуміли, що хлопці нам протистоятимуть серйозні. Моя функція була box 2 box, при кожній нагоді вмикати п'яту і доставляти м'яч до штрафної суперника. В нас ще був дуже моторний хлопчина по лівому флангу. Він пройшов, навісив і я забив головою під перекладину. Дуже рідко взагалі забивав головою, але тоді забив.
Другий тайм ми відсиділи в обороні, але знов вийшла аналогічна контратака, і знов мені доставили м'яч на голову в стилі Пірло... Та на цей раз я вдарив вище. А так був би поставив крапку.
Але ми все одно виграли 1-0. Чесно сказати, на таке ми навіть не сподівалися і були дуже горді собою. Коли інтернатські махнули рукою і сказали "*** вам, а не пиво", нас це навіть розвеселило.
Ех, молодість, надії на життя...