Відомий український воротар Денис Бойко поділився спогадами про кар’єру колишнього нападника «Дніпра», київського «Динамо» та збірної України Романа Зозулі, якому сьогодні виповнилося 35 років.
— Денисе, пам’ятаєте вашу першу зустріч з Романом, про що була розмова?
— Конкретно першу зустріч не пам’ятаю, бо це відбулося ще у дитячому віці. Академічні групи 1988 та 1989 року народження проживали разом, тренувались та спілкувались. Рома був на рік за мене молодший, ми перебували разом в академії «Динамо» та жили на базі. З того часу фактично і знайомі, пройшли всі етапи «динамівської» школи та підготовки. Потім разом грали в основній команді «Динамо», «Дніпра», збірних України різного віку.
— Яка Роман людина?
— Хороша, в нього є своє бачення. Завжди мав свою думку і від неї відштовхувався, це є дуже цінною рисою. Зозуля майже ніколи не прогинався не під кого. Він дуже чуйний до людей, завжди допоможе та до нього можна звернутися. Дуже порядна та чемна людина.
— Який у вас найяскравіший футбольний спогад, пов’язаний з Зозулею?
— Як він своїм «чубчиком» забивав. Багато грали разом, Роман — хороший нападник, але якийсь окремий гол виділити не можу. Одразу в голову приходить гол збірній Франції (мова про матч національних збірних 15 листопада 2013 року, який завершився перемогою України 2:0, — прим. ред.), в Дніпрі він багато забивав грандам головою. Зозуля — стабільний гравець без суперяскравих матчів, але стабільність — це набагато цінніше, ніж поодинокі спалахи.
— Чим Зозуля вирізнявся з-поміж інших форвардів, крім вже згаданої гри головою?
— Гра головою — найголовніший аспект. Він також був дуже наполегливим, постійно допомагав при обороні. Рома — це різносторонній форвард, якого можна було використовувати на будь-якій позиції в атакувальній та середній ланці. Якщо потребувала ситуація, то міг зіграти навіть нижче.
Це — командний гравець із лідерськими якостями. Однієї супер крутої якості я вам не назву, він різносторонній гравець, прилаштований до командної гри. В атаці завжди «кошмарив» захисників своїм пресингом та активністю. Також треба зазначити, що Зозуля — досить технічний гравець, який знає та вміє працювати з м’ячем.
— Щодо гри головою. В чому секрет Романа?
— Він так звик, по 1000 разів жонглював головою на тренуваннях, у нього тому і волосся, напевно, у 25 років випало, один чубчик залишився й озеро в лісі. Така манера гри — ми завжди жартували, що йому простіше приймати м’яч на голову, а не на груди чи ногою зупиняти. Так Рома звик з дитинства.
У футболі дуже важливо, коли ти вмієш використовувати свої найсильніші якості. При невеликому зрості у Зозулі феноменальна гра головою та стрибок. Додати до цього його вміння знаходити позицію і вийде результат — кількість голів, що він забив головою.
— Ви згадували, що знаєте Зозулю з дитинства. Як він змінювався з часом?
— Зачіскою — перш за все. Коли він був молодим, то робив мелірування, був світловолосим з довгим волоссям. Навіть емодзі таке є — дитина з чубчиком, оце і був Зозуля.
З дитинства Рома був лідером, майже в усіх юнацьких командах був капітаном, це він і переносив вже на дорослий футбол. Завжди відстоював свою позицію, думку, яку намагався аргументувати. Правильна людина з баченням не тільки спортивним, але й у житті. Лідерські якості, як на футбольному полі, так і поза ним.
Особливих змін під час дорослішання я не побачив, яким був, таким і залишився.
— Сильно «травили» Зозулю на тему волосся?
— Ну звісно, як не травити? Людині 25 років — у нього озеро в лісі. Чубчик і більш нічого.
— В порівнянні з вашою шевелюрою, то звісно…
— В мене не шевелюра, то більше про людей з довгим волоссям. А у Роми, напевно, тестостерон зашкалював, все і повипадало, чи м’ячем стільки разів поприлітало, що одна лисина залишилась. Він все прекрасно розумів і дуже правильно ставився, розумів, що це жарти. Ніхто не мав на меті його образити.
— Через відстоювання своєї думки Роман часто конфліктував з партнерами або тренерами?
— Це більше питання до нього. Звичайно, небагатьом керівникам або тренерам буде подобатися, коли футболіст з тобою сперечається. Роман все говорив аргументовано і якось ці питання вирішував. Коли ти маєш непорушну позицію і вона непохитна, то це є дуже цінним. Звісно, іноді треба йти на компроміси, але вони мають бути адекватні.
Не лізу в чуже життя, тому Зозуля думаю сам розкаже, як він вирішував свої суперечки та конфлікти, він все це знає зсередини.
— Роман Зозуля — один із кращих форвардів свого покоління?
— Один із кращих — так. Номер 1 — не факт. Ви самі бачите по його кар’єрі, Рома грав за збірну, туди так просто не викликають, навіть якийсь час був основним нападником. Він туди потрапив за свої футбольні заслуги, дуже гарно себе проявляв на початку кар’єри, в тому ж Динамо, потім в Дніпрі. Зозуля — один із провідних форвардів країни.
— Що можете сказати про його волонтерську діяльність?
— Рома — молодець. Знаю, що він дуже багато допомагає і дуже сильно впливає на волонтерство. Це дуже круто та цінно, йому за це великий респект.
— Агентська компанія з Коноплянкою, що чули про це?
— Сам спілкуюсь з Романом, знаю про відкрите ним із Євгеном агентством. Знаю, як вони працюють, їх бачення. Скажу відверто — їм буде дуже важко зламати ці стереотипи. На сьогодні вони молоді агенти. Хочу побажати їм успіху, мені дуже подобається, що це справді футбольні люди, які пройшли свій шлях, знають, як це відбувається. В них є власний приклад, що правильно, а що ні. В них є великий досвід і думаю, що завдяки йому вони можуть побудувати гарну компанію з довірою футболістів.
— Чи допоможе Зозулі та Коноплянці їхня репутація відомих футболістів?
— Коли був футболістом — це одне, а коли агент — треба заробляти свою репутацію не словами, а ділом. Якщо їм це вдасться, то на українському рівні з’явиться нова цікава конкурентоспроможна агентська компанія. Хочеться, щоб їх компанія розвивалася і вони приносили користь нашій країні в плані цікавих трансферів, як в Україну, так і за кордон. Це популяризація нашого футболу, прапору та країни.
Чим більше буде наших топових гравців за кордоном, тим більше Україна буде розвиватися. Це потрібно робити, щоб не замовчувати про війну. І на майбутнє, щоб футболісти з нашим паспортом їхали за кордон та прославляли країну на міжнародній арені.
— Що побажаєте Роману на день народження?
— Хотілось, звісно, волосся побажати, але залишається варіант — лише перука або наростити. Рома — людина проста і, напевно, буде вже ходити, як шар для боулінгу. Щодо серйозних побажань — міцного здоров’я, щоб у нього все було добре. У нього прекрасна родина, дружина, сестра. Йому та всій його родині — здоров’я, миру, терпіння. Ромі — розвитку в всіх починаннях. І одне з як найголовніших побажань для всіх українців — миру нашій країні.
Ігор Лисенко