Не потрібно бути великим віщуном, щоб сповістити про настання нової реальності в нашому футболі. Судячи з усього, турбулентність періоду 2013—2021рр. здасться цілком спокійною часом у порівнянні з тим, що насувається на нас у сезоні-2022/23.
Але що саме наближається? Хаос, цунамі, торнадо, шторм, ураган чи буря середньої паршивості, в якій при грамотному розподілі коштів та зусиль реально зберегти керованість футбольними процесами? Нарешті, які форми може набути майбутнє в практичному, відчутному сенсі?
Загалом, чому б нам з вами не спробувати його передбачити?
Відразу можу заспокоїти всіх. Гірше, ніж було на світанку 24 лютого і ще з місяць-другий після, вже не буде!
Справжній, недвозначний хаос ми з вами разом із залишеним на час без нагляду українським футболом уже пережили. На жаль, не ахти з яким результатом на виході. Чемпіонат і Кубок не дограли. Національну збірну до вирішальних матчів кваліфікації ЧС-2022, щоправда, абияк підготували. Але завдяки лише ініціативності клубів «Динамо» та «Шахтар», які самі зібрали шокованих гравців і привели їх в якесь спортивно-змагання.
Чого не вистачило команді Петракова в результаті? На мій погляд, насамперед елементарної холоднокровності — особливо в Кардіффі. Але поди наберись його, коли по твоєї землі куляють ракетами, коли твоїх дітей і батьків, сестер, братів і друзів розстрілюють з різних калібрів і дистанцій...
Ще, як мені бачиться, не вистачило збірної досвіду — не того, який пов'язаний з майстерністю, а того, що приходить з регулярною ігровою практикою. А також тренерського масштабу, за яким стоять знання і зухвалість, хитрість і вдавання, нахабство і підступність, непередбачуваність і багато чого такого. І, звичайно, не склалося у збірної з управлінськими кадрами УАФ. Детальніше про яких ми неодмінно поговоримо іншим разом.
До стикового раунду найближчого чемпіонату Європи все-таки дісталася «молодіжка» Ротаня. Чого не скажеш про її 19-річну зміну, якої до завершення фіналу ЧЄ-2022 не вистачило, смішно сказати, футбольної культури — команда Єзерського проїхала повз своє щастя через перебір... жовтих карток.
Таким чином в цілому, якщо подивитися на результати неоголошеного 24 лютого форс-мажорного міжсезоння, все начебто виглядає не так вже й погано. Особою в грязь ніхто не вдарив, але і зі штанів теж поки не вистрибнув. А бо хтось міг би, незважаючи на хаос. Тому, гадаю, ми з вами зійдемося на оцінці в 4 з мінусом, який легко заміниться на плюс у разі успіху «молодіжки».
Тепер про міжсезоння літнє. Воно проходить в Україні під знаком результату легіонерів. Масового і, очевидно, на якийсь час невідворотного. Що теж навряд чи має дивувати — не кожен готовий розхльобувати чуже горе. Втім, наші клуби не здаються. Когось із футболістів і тренерів вони збережуть (чого вартий тільки фактор Луческу!), а схильних до риски натур ще й ангажують (як голландця ван Леувена).
І все ж основне навантаження в сезоні 2022/23 ляже на плечі доморощених кадрів. Яких з необхідним рівнем кваліфікації у нас не так багато. Отже, на ринку внутрішніх трансферів варто очікувати зростання гравітаційних сил з команд простіше в напрямі клубів поєврокубістіше. А претендентам на лідерство і зовсім не уникнути загострення боротьби за найобдарованіших. Деколи навіть під девізом: забрати, але не віддати конкуренту! При цьому, зрозуміло, не виходячи за межі кризових трансферних кошторисів.
Движуха — а-ля, кому дістанеться умовний Довбик? — практично неминуча!
Також неминучою є участь «Шахтаря» в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Що гарантовано, із заділом на майбутнє відбиває його оновлений річний бюджет.
Цілком точно в основну сітку єврокубків повернеться у вересні і «Дніпро-1», що зачаївся в невідомості. У якого, тим не менш, є шанс пробитися до групи Ліги Європи. У другій половині серпня він стартує в раунді плей-офф її кваліфікації, але в разі невдачі відкотиться в групу Лігу конференцій.
Що ще певною мірою ріднить гірників і дніпрян, так це фактор Йовичевіча, ну чи те, що ті й інші на 99% вступлять у новий сезон з новими наставниками. Решту трьох наших учасників єврокубків — «Динамо», «Зорю» та «Ворсклу» — в один ряд ставить досконала невизначеність щодо їх турнірних перспектив на осінь.
Кияни, які стоїчно, краще за інших пережили всі весняні катаклізми, на шляху до групи Ліги чемпіонів повинні подолати три раунди кваліфікації, що навіть для них буде не так просто. Перший суперник — «Фенербахче». Пройти його — значить гарантувати собі основну сітку ЛЧ чи ЛЕ, це вже як йтиметься далі. Не пройти — тоді залишиться шукати втіхи в двох раундах відбору Ліги Європи, але вже без права на помилку.
На «Зорю», яка поступилася «Ворсклі» головного тренера Скрипника, чекають два етапи кваліфікації Ліги конференцій, тоді як полтавчан, які образили її,— три. І також без будь-якої амністії.
Які в результаті наші види на євробукову осінь? Думаю, на три клуби в групах Україна розраховувати вправі. Якщо зайде і четвертий це буде приємний сюрприз. П'ятий стане колективним здійсненням спортивного подвигу!
Сукупний очковий урожай, що впливає на сезонний коефіцієнт, теж можна спробувати прикинути. Навряд чи в таблицю УЄФА наші запишуть менше 4,4 балів, але і до 5,5 дотягнутися їм, не створивши подвиг, буде дуже непросто. Що відкине Україну в кінці другої десятки таблиці і ускладнить клубам життя в подальшому.
До речі, у сезоні 2021/22 наш урожай також не задався лише 4,2 бала, але це при двох учасниках групового етапу ЛЧ і одному в ЛК. Цього разу, мабуть, ми побачимо по одному учаснику в кожному з трьох єврокубкових турнірів. Що, забігаючи на рік-другий наперед, з часом може згадуватися як великий успіх. Бо нинішній тренд українського футболу є об'єктивно низхідним.
З цієї констатації випливає і єдина мета на найближчі кілька років взяти під контроль цей процес, щоб в кінцевому рахунку купірувати його. З надією на швидкий розворот.
В умовах військового часу наведені єврокубкові розрахунки вкрай потребують продуманого управлінського супроводу. У тому числі і з боку організаторів чемпіонату країни.
На щастя, ми вже маємо планову дату його старту — 20 серпня. А це означає, що левова частка міжнародних кваліфікаційних баталій і пов'язаних з ними перельотів-переїздів наших клубів припадає на вільні від внутрішніх турнірів дати.
Що хоч би частково, але все ж полегшує завдання «Динамо» і «Ворскли», «Зорі» та «Дніпра», які чекають не тільки вояжі (туди і назад) до суперників за кваліфікацією, але й поверненням до місць постійно.
Тим, хто прорветься в основні сітки престижних ліг, просто не позаздриш. Вже вони награються і подорожують у режимі два матчі за тиждень без будь-яких пауз. Причиною тому - зимовий фінал ЧС-2022, який ущільнив терміни проведення єврокубкових турнірів до крайності - на 6 турів групового етапу УЄФА відвів менше двох місяців. А між ними ще потрібно вмістити 2 туру Ліги націй (а для збірної України навіть 3)!
Тільки уявляєте собі всю цю катавасію: роз'їзди, перельоти, повернення, тривоги, догравання, переноси та інше нервування. Так ще впереміш з матчами УПЛ! І якщо це — не сезон торнадо, смерчів і бур, то що?
Втім, краса ніколи і нікому не видавалася легко. Тим більше - у військовий час. Коли не до ниття, коли є розуміння: як би не було важко, а чемпіонат України має розігруватися вдома!
І, до речі, подібний форс-мажор з небаченими навантаженнями на учасників єврокубків цілком може оживити, розворушити УПЛ, зігравши на руку всім уцілілим її учасникам. Адже поки що лідери і хтось із претендентів на медалі будуть відвернені на боротьбу з логістикою, у них конкурентів на внутрішній арені з'явиться можливість додати фаворитам клопоту — не майстерністю, так біговою роботою.
З чого випливає, що з початку осені в турнірі УПЛ варто очікувати значно більше несподіваних результатів і сенсацій, і навіть певного переформатування турнірної таблиці. А там — як у кого піде.
Єдина умова. Весь цей футбольний перформанс у відомому сенсі має бути схвалений доблесними Збройними силами України та нашими партнерами, які прямо на очах додають у союзницької рішучості. А там, дивишся, зі стартом чемпіонату країни піде ще й ленд-ліз...
Ігор ЛІННИК
учетная запись этого пользователя была удалена