Відомий український тренер і експерт Олег Федорчук поділився своїми враженнями від матчу-відповіді 2-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів між турецьким «Фенербахче» та київським «Динамо» (1:2), який відбувся минулої середи в Стамбулі.
‒ Про свідчить те, що Мірча Луческу не став змінювати склад?
— По-перше, про те, що він задоволений результатом першої зустрічі. Навіть попри 0:0 у номінально домашній зустрічі. По-друге, про те, що Луческу визначився з основою і вважає, що саме вона може дати найкращий результат.
‒ Ви сказали — задоволений результатом. А як що нуль ударів у створення воріт у першому матчі і незрозуміла гра відразу кількох гравців?
— Як кажуть, інших гравців у нього немає — це найкращі. Хоча й були питання щодо гри деяких хлопців, потрібно враховувати нестачу практики офіційних матчів і, як наслідок, непередбачуваність форми. Отже, як тренер-реаліст, він постарався максимум вичавити з футболістів.
— Серйозна паніка у відрізку 20-25 хвилини — з чим її пов’язувати?
‒ Судячи з всієї гри, стратегія турків була такою, щоб вирішити результат уже в дебюті матчу. Деякі наші гравці не витримували темпу, запропонованого «Фенербахче». Вимушено збивали темп, фолили, помилялися — так, і це було. Дуже й дуже добре, що при цьому нам пощастило не пропустити в ті моменти, хоча чого коштує один тільки штрафний у штангу і кілька здорово розіграних моментів.
‒ Три тайми без голів — закономірно для цього протистояння?
‒ Щодо «Динамо» — так, закономірно. Більш того, ще в першому таймі було видно, що не пішла гра у Бєсєдіна. Він значно менш продуктивно відіграв, ніж у Лодзі. Вербич навіть до мікротравми випадав із гри, були питання щодо його залучення до гри команди.
І хоч «Фенер» настворював більше моментів, він теж не догравав. Валенсії не вистачало націленості на ворота при чіпкості та хитрощі.
‒ Ваната в якості вінгера ви розумієте?
‒ Це і заміна вимушена, і вихід саме Влада. Погодьтеся, будь Де Пена на місці, грав би, швидше, він. Те, що в другому таймі Гармаш розмістився на лівому фланзі, а Іван повернувся в центр, підтверджує, що Мірча бачить його саме центральним нападником. У нього є чуття, вміння швидко зорієнтуватися в чужому штрафному.
— Як не крути, ми будемо говорити про видалення Ісмаїла Юксека — адже гол стався відразу через три хвилини. Це — прямий наслідок меншості «Фенербахче»?
‒ Безпосередньо гол добре розіграний і не був випадковістю. Але заперечити не можна, що після видалення Юксека господарі не встигали перебудуватися, та й десь тоді, коли м’яч доставлявся на правий фланг Кендзері, відсутність Ісмаїла безпосередньо вплинула на комбінацію.
‒ Гол першим ударом у створ за дві з половиною години — це сильно. Щасливе «Динамо»?
— Вони працювали на цей результат і заслужили на те, щоб цей гол мав значення, своєю роботою. Комбінацію розіграли не «кульову», а повноважну. Якщо в попередньому матчі Кендзера відіграв менш яскраво, ніж Дубінчак, то зараз саме його підключення і вдалий простріл вирішили результат моменту.
‒ Буяльський «мовчав» три тайми, щоб забити такий важливий матч. У чому особливість Віталія для нинішнього «Динамо»?
‒ Він добрий у грі другим темпом, у підключеннях з глибини. Є у нього бомбардирська чуйка. Ось Бєсєдін відкривається гірше, ніж Ванат і Буяльський. У моменті з пасом Кендзери Віталій дуже вдало підключився на цю комбінацію, тож опинився в потрібний час у потрібному місці.
Тут треба віддати належне Луческу, який бачив, як «розчинився» у грі Буяльський у першому матчі і, тим не менш, повірив у нього і був винагороджений.
‒ Видалення, пенальті, розсип карток... По судді Іраті у вас є питання?
‒ Ні. Судив, що бачив, і в ключових моментах прийняв правильні рішення. Як Юксек за видалення повинен ображатися тільки на себе, так і Попов при пенальті.
А безліч карток пояснити просто — обидві команди ще вкочуються в сезон, вони далекі від оптимальної форми, багато чого не виходить. І відмінність між тим, що можуть, і тим, що роблять, призводить до нервовності, запізнілих рішень і фолів.
‒ Бущан парирував пенальті від досвідченого Валенсії. Вірилося?
‒ Так. Було таке відчуття перед ударом. Георгій не дав зловити себе на протиході, те, як він зіграв ногами, показує, що він контролював політ м’яча і розгадав задум пробиваючого.
‒ Звідки тоді така дурна помилка на виході?
— Так, вона була. Але так само можна питати з польових гравців, які слона не помітили — Салаї найвищий, здається, на полі, і Сидорчук і Забарний не втримали дистанцію з ним.
‒ Не все добре було й у «Фенербахче»: зворотна заміна Мора, моменти, коли опинялися на забійних позиціях Ванат, Забарний...
‒ Це проблеми нового тренера. Ми поки не знаємо, наскільки Жезуш переоцінив склад «Фенера». Сердар був його найкращим бомбардиром у минулому сезоні — зараз він починає в запасі. Теж — майстровитий португалець Брума, технічний і винахідливий гравець. З його різкістю йому би грати повні ігри.
Емре Мор — яскрава ілюстрація кадрової плутанини у «Фенері». Обдарований хлопець, пам’ятаємо, як у юності «возив» збірну України за Шевченка. Зараз вийшов, зовсім не готовий, здувся дуже швидко і був замінений — працюй Жезуш трохи довше, або Емре був би в темпі, або не були би в цій команді.
‒ Для «Фенера» це початок сезону, а що вже говорити про «Динамо», яке майже дев’ять місяців офіційних матчів не бачило. Перспектива 120 хвилин лякала? Команди їх витримали?
‒ У цілом — цілком. З фізики команди сподобалися, а нові ліміти замін допомогли тренерам утримати темп.
‒ Заміни відповідали реальним потребам?
‒ Так. Однозначно. Особливо сподобалися заміни Луческу.
Гармаш, як не парадоксально, заспокоїв гру — незважаючи навіть на спалах емоцій з лайкою з арбітром. На лівому фланзі він розташовувався боком, був заточений за закид з правої ноги — це часто створювало незручності захисту «Фенера». Другий гол — багато в чому заслуга саме такої гри Гармаша, який вчасно підключив Вівчаренка, який асистував Караваєву. Усі три людини — зі лавки. Що ще треба говорити?
Сподобалася робота, яку проробляв Шепелєв — повези йому в пару моментах, ще й у гольових комбінаціях брав участь. Ванат, повторюся, здатний цього сезону прогресувати так, щоб стати основним. Ну а Караваєв — це дуже стабільний по-своєму гравець, куди не постав, коли не випусти, робить свою справу.
‒ Гол своїй колишній команді за таких обставин — справжня мрія. Як Караваєву вдалося цього досягти?
‒ Він загалом і час благодійних міжнародних матчів подобався швидкістю, залученістю до гри. Тут Караваєв теж дуже здорово увійшов. Відчув темп атаки і добре до неї підключився.
‒ З одного боку — два з половиною матчу без ударів у створ воріт. З другий — удар у каркас від Забарного, шикарні моменти Циганкова та Ваната. Що вдалося змінити Луческу, щоб досягти такої приємної активізації?
‒ По-перше, звичайно, працювало становище в численній більшості. По-друге, на «Фенер» тиснув фактор свого поля. Рахунок змушував їх при своїх уболівальниках розкриватися, ну а для «Динамо» тільки це і треба було.
Звичайно, не можна нам бути в полоні ілюзій — це був непростий бій, виграний за рахунку старанності, терпіння і самовідданості. Сумарна статистика двох матчів показує прірву в кількості ударів, проведених атак, xG. Тож треба й далі не відходити від дуже обережного виконання тренерської тактики.
Інакше буде прикро, пройшовши такого висококласного суперника, як «Фенербахче», вилетіти від «Штурму».
‒ Луческу з таким складом знову може витягнути «Динамо» в груповий етап Ліги чемпіонів. Настав час визнати його заслуги навіть скептикам?
‒ Бували у «Динамо» моменти з колишніми тренерами, коли за співвідношенням дорожнечі складу, рівня зарплат та загального досвіду команда явно недоопрацьовувала і вилітала навіть від завідомо слабших суперників. Нині ж Луческу витискає з цього складу 146%.
Це — видатна тренерська робота Луческу. Але, повторюся, у «Динамо» є слабкі місця, вразливі позиції, тому до матчів зі «Штурмом» слід поставитися з обережністю.