Новачок київського «Динамо» Владислав Кабаєв розповів про свій перехід у столичний клуб, перші враження від команди і завдання на новому етапі кар’єри.
—Владе, 8 років тому ти дебютував в УПЛ в матчі проти київського «Динамо», а сьогодні підписав контракт з цим клубом. Чи можна сказати, що це доля?
— Мабуть! Багато юних футболістів мріють потрапити до топового клубу, гранд українського футболу, яким є київське «Динамо». Коли я вперше виходив на полі НСК «Олімпійський», навіть не міг подумати, що пізніше стану гравцем «Динамо». Тому дуже задоволений, що зараз маю можливість потрапити до такого великого клубу.
— Якою була твоя дитяча футбольна мрія?
— Коли я був ще школярем, ми їздили до Києва на екскурсії і ходили на старий «Олімпійський». Звичайно, я хотів якось зіграти на цьому стадіоні, адже знав, які легенди виходили на це поле — Лобановський, Блохін, Шевченко. Нині моя мрія збулася.
— З кого ти братимеш приклад у київському «Динамо»?
— У мене немає футбольних ідолів. Хотілося показати свій футбол, в який я вмію грати, і ще більше прогресувати.
— У «Зорі» ти зіграв мало не кожній позиції в атакі. Де тобі зручніше грати і на якій позиції ми побачимо справжнього Кабаєва?
— Мене зручніше грати і зліва, і в центрі, і на позиції нападника (посміхається). Де тренер поставить, там і гратиму. Напевно, в «Динамо» гратиму ліворуч, втім, думаю, у нас з Містером буде діалог, і він зможе розкрити у мене нові якості.
— Почався вже процес твоєї адаптації в «Динамо»?
— Вчора я приїжджав на базу і спілкувався з Містером, а також з футболістами. Усі дуже тепло мене прийняли. Багатьох хлопців, з якими ми грали в «Зорі» та збірній, я знаю. Багато спільних знайомих. Але все одно для мене це виклик. Нове місто, новий колектив, новий тренер, нова база. Хотілося би з сьогоднішнього включитися в роботу і якнайшвидше адаптуватися.
— Під яким номером гратимеш у «Динамо»?
— Під 7-м номером. Я хотів взяти 22-й або 7-й номер, і адміністратор порадив вибрати саме 7-й номер, який виявився вільним. Під цим номером я грав у «Зорі», і розумію, хто носив 7-й номер до мене в «Динамо». Беньямін Вербич — дуже якісний футболіст, звичайно, з цим номером асоціюється Шевченко. Так, це додатковий тиск, але тим цікавіше працюватиме з такою відповідальністю.
— На кожному українському футболісті зараз лежить велика відповідальність, адже на них дивляться наші герої, воїни ЗСУ, з яких ми беремо приклад. Думаєш ти про це, коли виходиш на футбольне поле?
— Не думати про це неможливо. Йде війна, і хочеться в кожному інтерв’ю, за першої можливості, дякувати Збройним силам України, завдяки яким ми нині більш-менш спокійно живемо. Київ оживає. Кожен хлопець, який виходить у футболці «Динамо», «Шахтаря» або «Зорі», б’ється на полі і робить все, щоб люди відволікалися на футбол, адже це гра, яку ми всі любимо. Я бачив багато нарізок, що наші воїни дивляться матчі, і багато представників ультрас пішли на фронт. Звичайно, ми думаємо про них і виходимо на поле тільки для того, щоб перемагати.
Ця війна згуртувала нас у всіх сферах, і ми зараз повинні триматися разом. Зрозуміло, що на футбольному полі друзів між «Динамо» та «Шахтарем» немає, але за межами поля ми повинні бути єдиними. Я бачив, як клуби вітали один одного в соціальних мережах з перемогами.
— У якій фізичній формі ти зараз перебуваєш?
— Я пропустив тиждень і не готувався до матчу з «Львовом» через невелике пошкодження. Але зараз поспілкувався з лікарем і тренером, і вже сьогодні включатимуся в тренувальний процес. Тільки тренування та ігри покажуть, наскільки я готовий.
Спостерігав учора за тренуванням команди і мені сподобалося, що все відбувається на позитиві, спокійно, без криків. Хочу вписатися в цей колектив і робити все для того, щоб допомогти команді. Думаю, що теж матиму можливість багато чого почерпнути від Містера і хлопців, які грають у збірній. Хотілося, щоб «Динамо» прогресувало, а я — разом з ним.
Кто будет против Фенера слева играть?