Ексклюзив. Леонід Буряк: «Підсумок боротьби «Динамо» з «Бенфікою» — наслідок ситуації, що склалася. Чудес не буває»

Легендарний півзахисник київського «Динамо», колишній головний тренер цього клубу та національної збірної України Леонід Буряк в ексклюзивному інтерв’ю Dynamo.kiev.ua поділився своєю думкою щодо останніх подій, пов’язаних як із самим «Динамо», так і з українським футболом.

«Ми ще навіть не до кінця усвідомлюємо, наскільки буде складно тепер піднімати український футбол»

— Як оцінюєте виступ «Динамо» у кваліфікації Ліги чемпіонів?

— У нинішній ситуації складно все оцінювати адекватно: йде війна. І як би там матчі не проходили, насамперед необхідно, щоб припинився той жах, який зараз відбувається. І тільки після цього можна буде говорити про те, як все відновлювати в нашій країні. У тому числі, футбол. Але дуже важливо, що розпочався чемпіонат України. Якщо б не вдалося це зробити, то від нашого професійного футболу залишилися б колективи фізкультури.

Якщо ж говорити про виступ «Динамо» у кваліфікації Ліги чемпіонів, то його підсумок в контексті матчів з «Бенфікою» став наслідком того, що на грі нашої команди позначилися всі об’єктивні фактори нинішньої ситуації. Всі ми сподівалися на якесь диво, але його не може бути. Навіть у футболі, якщо говорити про якісь постійні результати.

«Динамо» до старту сезону підійшло, маючи за спиною лише благодійні матчі. Ось це і позначилося на грі. І те ж саме можна сказати про виступ на євроарені «Ворскли», «Зорі», «Дніпра-1». Добре ще, що «Шахтар» потрапив у груповий етап Ліги чемпіонів безпосередньо. Хоча, особисто я вважаю, що УАФ вчинила неправильно, присудивши перше місце минулого, недограного чемпіонату України «Шахтарю»: якщо б відрив був вагомий, то це можна було якось зрозуміти, але коли після 18-ти матчів лідер випереджає команду, що йде на другому місці, всього на два очки, то як можна їй давати якийсь пріоритет і присуджувати підсумкове перше місце?

Що стосується «Динамо», то, вважаю, команда фізично до сезону підготувалася непогано, це показали матчі з «Фенербахче» та «Штурмом» у кваліфікації Ліги чемпіонів. Ці суперники були пройдені саме за рахунок кращих фізичних кондицій. Але це не найважливіші компоненти, коли ми говоримо про основну сітку Ліги чемпіонів. Тут найголовніший компонент — футбольна майстерність. Впевнений: якщо би «Динамо» в плей-офф раунді потрапило не на «Бенфіку», а на іншу команду на «Рейнджерс» або загребське «Динамо», то, можливо, вдалося «проскочити». А так довелося грати з дійсно топ-командою. Це було видно і за нинішніми матчами «Динамо» з «Бенфікою», і за поєдинками минулої Ліги чемпіонів. Нинішнє «Динамо» суперника такого рівня обігравати просто не може — команда знекровлена ​​від’їздом легіонерів. Волею УЄФА, одні іноземці покинули наші клуби з переляку, інші з якоїсь іншої мотивації.

В цій ситуації прикро спостерігати всю ту хвилю необґрунтованої критики в адресу «Динамо» з боку так званих експертів. Я не знаю, що конкретно чекає український футбол у найближчому майбутньому, але точно нічого хорошого. Тому всім нам треба вже зараз набратись терпіння. Тому що всім нам доведеться відштовхуватися від футболу 15-річної давності в краще, і все втрачене відтворювати. Буде дуже складно. І питання тут не тільки в грошах та інфраструктурі: всі діти-футболісти зараз за кордоном, і вони вже бачать себе там, а не в Україні. Тож ми ще все навіть не до кінця усвідомлюємо, наскільки буде складно.

Втім, як би там не було, конкретно зараз футбол все одно йде на другий план...

— Для «Динамо» пройти «Бенфіку» було апріорі завданням, яке не вирішується?

— Саме так. Хоча, звичайно, у футболі апріорі все можливо. «Шериф», наприклад, обіграв «Реал» у минулому сезоні. При цьому «Динамо» із п’яти голів від «Бенфіки» три собі придумало саме. Уникати таких помилок навчають у школі, в юнацькому футболі.

І тут знову доводиться говорити про майстерність. Пам’ятаєте Рінкона, Корреа, Гавранчича, Леко, Клебера, Черната, Гіоане, та того ж де Пену? Це футболісти, які любили клуб, але при цьому відповідали необхідному рівню майстерності. А зараз... Зараз Луческу, як мені здається, більше хоче від молодих футболістів, щоб вони розкрилися, ніж самі вони. Лобановський, пам’ятаю, давав один шанс, а Луческу своїм хлопцям дає шанс за шансом.

Так чи інакше, але «Динамо» треба взяти три-чотири майстровитих футболіста. Молодь — це чудово, але їй потрібні «дядьки». З такими партнерами на полі молоді футболісти набагато впевненіше почуваються на полі, набагато швидше прогресують і набувають стабільності.

Зрозуміло, що в нинішній ситуації ніхто не приїде до нас навіть за хороші гроші. В цій ситуації дуже потрібний турнір молодіжних команд, який було ліквідовано. Молоді тепер просто ніде зміцніти. Маса компліментів юнацькій команді «Динамо» під керівництвом Костюка, але це юнаки! Це зовсім інше. Молодіжна команда — це вже зовсім інший футбол. Ви не уявляєте, які були «зірочки» в юнацьких командах «Динамо» мого часу. Але до перших команд добиралися лічені виконавці. Дорослий, і навіть молодіжний футбол — це вже інший рівень, тут треба себе катувати, буквально ґвалтувати в кожній грі.

Це видно і за нинішнім «Динамо». Ось цього називають підростаючою зіркою і ось цього теж. Луческу їх бере на збори. А потім відправляє назад. І тут не може бути жодних сумнівів: тренер собі не ворог, і ніколи не відмовиться від перспективного для його команди футболіста.

Де Супряга, де Ванат, яким видавали стільки авансів? Усі захоплюються молодими талантами, всі хочуть, щоб вони швидше виросли у справжніх футболістів, але для цього потрібен час. І відповідні умови для прогресу та професійного зростання. І тому зараз обов’язково потрібно грати, проводити чемпіонат України. Інакше просто усі перспективні футболісти роз’їдуться.

І в цій ситуації у мене питання: чому УАФ ніколи не звітує щодо своєї діяльності щодо розвитку українського футболу, розвитку дитячо-юнацького футболу? Куди рухатися, як юнакам готуватися? Адже фактично не існує ніякої філософії футболу, яка застосовується до наших підростаючих футболістів. Дітей потрібно тренувати так, щоб у всіх вправах вони працювали з м’ячем.

Наш чемпіонат, по суті, втратив свого часу Малиновського, Зінченка. Чому так? Україна — футбольна держава. У жодній країні немає трьох володарів «Золотих м’ячів». Адже й останню нашу молодь просто розтягнуть.

Усі ці аналітики, експерти, які так шалено критикують— нехай почнуть уже тренувати, візьмуть команду, зароблять гроші, досягнуть результатів. Навіщо чорнити наш футбол? Навіщо це робити? Багато хто навіть не знає, чого варто зіграти один матч.

«Присутність Циганкова нічого би не змінила»

— Повернемося до протистояння «Динамо» з «Бенфікою». Якщо би Циганков зіграв у відповідному поєдинку, що змінилося б?

— Нічого б не змінилося. Надто вже «Бенфіки» зараз збалансована команда. Без майстерності її дуже складно обіграти. До того ж, дуже велика фора була у «Бенфіки» після першого матчу (2:0). Тож один футболіст, хай це навіть Циганков, не міг ні на що кардинально вплинути. Тим більше з урахуванням того, що в суперниках — команда високого класу, а матч проходив на її полі.

Циганков — талановитий футболіст, але у нього є певні фізіологічні проблеми, і травми його переслідують. Доходить навіть до того, що він зіграє один-два матчі, і знову вибуває.

Фізіологія — це те, що Богом дало. Циганков може навчитися контролювати зусилля і правильно реагувати на передчуття ситуацій, коли м’яз може «полетіти» Це все приходить із досвідом.

Пам’ятаю, коли я прийшов у «Динамо» і ще не знав, що таке дійсно бігти на максимум, то у мене теж часто виникали подібні проблеми. З часом я пристосувався, навчився регулювати свою фізіологію. Схожа ситуація зараз і Циганкова.

— За весь матч у відповідь з"Бенфікою" динамівці не зуміли завдати жодного удару в створ воріт суперника. Як ви можете прокоментувати?

— Удари та результат матчу — різні речі. Пам’ятаю, ми за гру наносили 28 ударів по воротах, але програвали 0:1. Це мистецтво — знайти момент для удару. А тим більше, якщо людина намагається пробити по м’ячу, що котиться.

Але удари по воріт і передачі, звичайно, стояли на главі філософії Лобановського. Однією з його улюблених фраз була така: «Без удару гола не буває». Пам’ятаю, Рудаков на тренуваннях ставив біля штанги відро з водою: били по воротах стільки, що просто відбивали йому руки.

А якщо ти не зробив певної кількості передач — штраф.

Ну і, звичайно, важливий відсоток шлюбу. 19-21% — це максимум! А якщо шлюб був 22%, то Лобановський і розмовляти навіть не хотів. У будь-якому випадку, той шлюб, на якому зараз грає «Динамо», думаю, не влаштував би жодного тренера — він просто перевищує всі норми допустимості.

Стосовно цієї ситуації можу тільки повторитися: не хочу нікого ображати, але в команді має бути 2-3 людини, від яких можна буде відштовхнутися в грі.

— За рахунок чого «Динамо» може додати в умовах, які зараз існують?

— Сподіваюся, вдома команда розкриється. Графік матчів, постійна ігрова практика мають покращити ситуацію. Але навіть при цьому вона потребуватиме 2-3 досвідчених футболістів. У «Динамо» завжди були досить сильні легіонери. І зараз видно, наскільки важливим фактором це є.

— Чого можна чекати від «Динамо» в Лізі Європи, де в групі «Ренн», «Фенербахче» та АЕК?

— Усі ці суперники «Динамо» по зубах. Те саме, до речі, можу сказати і стосовно «Шахтаря» та його суперників по групі Ліги чемпіонів.

Нова зустріч з «Фенербахче» напевно буде зовсім іншою — після поєдинків «Динамо» з цим суперником у кваліфікації Ліги чемпіонів пройшло багато часу, і обидві команди вже в іншому стані. Динамівці пройшли «Фенербахче» за рахунок того, що зуміли фізично «додавити» суперника. А так це непроста команда. Але я, пам’ятаю, давав прогноз, що «Динамо» пройде «Фенербахче». Ця команда не дуже добре обороняється, її футболісти не люблять відпрацьовувати в захисті.

Але «Динамо» в групі, звичайно, буде непросто. Є проблеми в обороні. А атака при цьому неефективна. Можна сказати, що команда знаходиться в пошуку своєї гри в атакі. У такій ситуації може виявитися будь-яка команда.

«У ситуації з телепулом я повністю підтримую позицію «Динамо»

— Як сприйняли розгромну поразку «Динамо» від «Дніпра-1» (0:3)?

— Цей матч наочно продемонстрував ситуацію, про яку я сказав вище: команду покинули легіонери, і це не могло не позначитися на грі, на її якості. Адже у «Динамо» у кожній лінії були лідери, футболісти потрібного рівня. Так, зараз у «Шахтар» і «Динамо» на тлі інших клубів укомплектовані краще, але грати у футбол все одно треба.

— А якою вам бачиться боротьба за призові місця в новому чемпіонаті України?

— Дуже складно поки зрозуміти, яким буде цей чемпіонат. Зрозуміло, що «Динамо» та «Шахтар» навіть у нинішній ситуації стоять особняком. По суті, лише ці дві команди більш-менш укомплектовані, якщо говорити про рівень чемпіонату України. У першому турі було показано непереконливий футбол. Але, сподіваюся, по ходу турніру всі команди додаватимуть. Подивимося.

— Яка ваша позиція в ситуації з УПЛ?

— Я повністю підтримую «Динамо». Люди мають право дивитися футбол. Можливо, в ситуації з міжнародними матчами не все так однозначно в плані того, як і де мають бути доступні телетрансляції, але чемпіонат України має транслювати на загальнодоступному каналі. А інакше ми просто будемо тим самим знищувати футбол і любов до нього.

Пам’ятаєте часи, коли на матчі «Динамо» в Києві приходило по 102 тисячі вболівальників, і все одно не вдавалося потрапити на стадіон? Для вболівальників це було свято. А ті, хто не міг потрапити на гру, відводили душу перед телевізором.

«Мої відносини з всеми в Росії припинилися автоматично»

— Теми війни торкнутися було просто неможливо. Ви є вихідцем з СРСР, ви виросли на системі взаємовідносин, у вас безумовно залишилася маса зв’язків по всьому колишньому Союзу. Нащо це перетворилося зараз, коли Росія своїм вторгненням знищила все колишнє?

— У мене автоматично припинилися всі відносини з усіма в Росії, хто мені були друзями. Так, раніше без Москви було нікуди. Навіть будь-яка поїздка на міжнародний матч — це спочатку в Москву переліт, а потім уже звідти — за межі СРСР. Все такою мірою було під контролем. Але це тепер все в минулому. Спілкування залишилося лише з двома людьми з Росії. Вони обидва і мені, і всім нам, українцям, співчувають, дзвонять щотижня, молять Бога, щоб усе це припинилося. А все інше відпало просто автоматично. Вони мені не дзвонять, я їм тим більше.

— Як ви самі переживаєте війну?

— Як і все — дуже складно. За дружину дуже переживаю. Я нікуди не виїжджав і не планую. Допомагаю нашій армії чим можу. А в плані психологічного стану... Спустошення. Повне спустошення. Якась прострація і повна втрата здатності розслабитися, погуляти, випити нарешті. Навіть коли чисто спортивні новини дивишся, все одно думки тільки про війну, про людей, про близьких переживаєш за всіх них. Не уявляю, як тим, хто втрачає на війні своїх близьких, не уявляю як тим, хто відпускає своїх рідних на фронт.

Але віра є у кожного. Я вже говорив не раз: ми прокинемося в іншій країні, і того, що було, ніколи вже не буде. Безмірно вдячний ЗСУ, нашим патріотам. Хочеться, щоб цей кошмар якнайшвидше закінчився.

У нас, в Україні, все одно найкращі футболісти, ми в них віримо, чекаємо, коли почнеться зростання і в них самих, і команд, які вони представляють. У футболі та спорті невдачі трапляються у всіх—від цього нікуди не подітися.

Вдячний усім президентам футбольних клубів — у нинішній ситуації вони знаходять можливість фінансувати свої клуби, наш футбол — тим самим вони показують, що думають і дбають про майбутнє України. Наприклад, знаю, що на базі «Динамо» живе 40-50 переселенців. Але клуб про це не трубит на кожному кутку. Плюс, президент «Динамо» та президенти клубів допомагають безпосередньо ВСУ, за це теж може бути лише найбільша подяка.

В ім’я тих, хто зараз здобуває свободу України, ми все просто зобов’язані після Перемоги все відбудувати, все підняти. Уряд має підняти економіку, а ми, футбольні люди, зобов’язані будемо підняти наш футбол на новий рівень.

Олександр ПОПОВ