Минулого тижня у вітчизняних любителів футболу були підстави як для прикрощів, так і для радості. Засмучення не могло не викликати великої поразки національної збірної України в Глазго, де підопічні Олександра Петракова зазнали фіаско в поєдинку з шотландцями (0:3). Проте вже через три дні синьо-жовті в Єревані розірвали команду Вірменії (5:0).
Зрозуміло, що така гойдалка відобразилася і на оцінках виступу титульного футбольного колективу країни на сторінках медіа від печалі до захоплення. Хоча, скажімо, після невдачі на Островах деякі, навіть зазвичай стримані в оцінках експерти та аналітики, не відчували особливого оптимізму з приводу якості гри та результатів нашої збірної у заключних матчах групового турніру Ліги Націй.
Причина на поверхні: психологічний стан виконавців на тлі російської агресії, що триває, і її подальшої ескалації. Навіть у людей невійськових війна міцно засіла в головах, і її звідти просто так не викинеш. Футболісти не виняток. Сім’ї, діти, майбутнє особисте і всієї країни — хіба це не привід для додаткової витрати емоцій і мотивації.
Плюс, звісно, логістика. Нікуди не денешся від того, що готуватися нашій команді довелося не в рідних пенатах, а хоч і не в чужій, але в іншій країні — Польщі. Добиратися до Варшави довелося в поїзді. Звідти 1 700 км літа до Глазго. Після матчу ще майже чотири тисячі кілометрів нічного перельоту в Єреван. І тепер тому, тільки в Краків, ще дві з гаком. Менше, ніж за тиждень.
Але ніхто не втрачає віри в професіоналізм нашої збірної, якій залишилося зробити фінальний акорд. Щоб повернутися на перше місце в групі, підопічним Петракова в формально домашній зустрічі, але при гарячій підтримці вболівальників, що вимушено залишили батьківщину, необхідно обіграти шотландців. Як ми це вже робили в червні в поєдинку плей-офф чемпіонату світу (3:1).
Чому нашій збірній необхідно посісти перше місце в групі Ліги Націй? Не тільки тому, що воно дозволить українцям повернутися в дивізіон А, в якому виступають найсильніші колективи Старого Світу. Воно дуже важливе для посіву на майбутньому 9 жовтня у Франкфурті жеребкуванні відбіркового турніру Євро-2024.
У такому разі синьо-жовті потраплять у другий кошик і потенційно зможуть уникнути зайвого суперника, що знаходить у рейтингу вище. А оскільки у фінальну частину європейської першості потрапляють по дві найкращі команди кожної з десяти груп, то щоб не боротися за одну з трьох додаткових путівок манівцями, про сприятливий розклад слід думати вже зараз.
До жеребкування кваліфікації Євро-2024 ми ще повернемося. А поки звернемо увагу на надуману дискусію, яка виникла у зв’язку з тим, що в ці терміни свої матчі плей-офф за вихід до фінальної частини молодіжного Євро-2023 проводить команда Руслана Ротаня. Мовляв, чому б Петракову не поділитися з колегою гравцями, які підходять тому за віком. Мова в першу чергу йшла про Трубину і Мудрику, називався і Забарний.
На честь Руслана Ротаня, він дуже чітко відреагував на провокації: «Не потрібно нагнітати. Я з самого початку казавши, що національна збірна — пріоритет. Там будуть вирішувати, кого нам віддати. Тому ми не повинні загострювати на цьому увагу, маємо думати про прийдешні матчі. А тим, що молоді гравці визтупають на більш високому рівні, ми дуже задоволені. У нас є свій склад, і від нього треба йти далі вирішувати свої завдання» (Footboom.com, 23.09.22).
Торкнувся взаємин із молодіжкою та Олександр Петраков: жодних проблем. Принагідно повідомивши, що після поєдинку в Глазго голкіпер Трубін вирушить у розташування тренерського штабу Ротаня. При тому, що у самого наставника національної команди кадрових проблем було вище даху. Травмувалися основний воротар Бущан і провідний півзахисник Шапаренко, з Лондона повідомив про пошкодження ще один лідер колективу Зінченка, а з Брюгге — Соболь.
Яким було подив і навіть обурення, коли напередодні Соболь на 71-й хвилині вийшов на заміну в матчі чемпіонату Бельгії проти «Стандарда».
«Це стало для нас повною несподіванкою, — розгублено повідомив прес-аташе збірної Олександр Гливінський. — Вчора гравець зателефонував головному тренеру і сказав, що у нього пошкодження, він потребує операції і не зможе взяти участь у зборі. Можливо, клубний лікар дозволив йому зіграти? Нам про це невідомо» (Ua-football.com, 19.09.22).
Соболю довелося пояснювати: «Вже місяць я відчуваю дискомфорт в області паху. Після обстеження в мене була виявлена гематома. Клубні медики очікували, що ця проблема вирішиться раніше, але так не сталося. І від буквально вчора головний лікар „Брюгге“ сказав мені, що для того, щоб уникнути можливих ускладнень, необхідно викачати дах з ураженої зони. Після такої процедури я не зможу тренуватися щонайменше п’ять днів. Саме про це я відразу повідомив головному тренеру національної команди» (Uaf.ua, 19.09.22).
При цьому легіонер зізнався, що готовий, якщо це необхідно, прибути в розташування збірної, проте навряд чи він буде їй помічником. Із цим і погодився Олександр Петраков. Крім усього, Соболь надіслав діагноз, з яким ознайомилися лікарі синьо-жовтих. А що стосується виходу на заміну, то оскільки процедура ще не проведена, то невеликий період ігрового часу він зміг провести на полі.
На цьому кадрові проблеми Петракова не закінчилися. Через перебір жовтих карток не міг грати Забарний. А вже на прес-конференції в Глазго головний тренер повідомив про те, що через мікропошкодження не зможуть взяти участь у поєдинку з шотландцями Миколенком і Коваленком. Однак пообіцяв, що його підопічні докладуть усіх зусиль, щоб виглядати гідно.
По-бойовому був налаштований і капітан команди Андрій Ярмоленко: «Ми думаємо лише про победу. Якщо ви граєте у футбол, то повинні думати, як виграти матч. Звісно, знаємо, що суперник дуже сильний, відтоді, як ми зустрічалися в червні, британці вдосконалювали свою гру. Тому це буде важка зустріч. А в нашій країні продовжується війна. Отже, намагатимемося принести вболівальникам, усім українцям хоча б якусь радість» (Ua.tribuna.com, 21.09.22).
На жаль, цього разу порадувати своїх шанувальників збірної України не вдалося. Якщо до перерви команда ще виглядала порівняно з суперником, то після посипалася, пропустивши три м’ячі.
Неупереджені цифри засвідчили, що збірна України не завдала жодного удару в воріт шотландців, не подала жодного кутового, більше фолила і відхопила аж п’ять жовтих карток. При цьому і більше володіла м’ячем, і зробила більше передач. От тільки гостроти в її дії явно не вистачало.
Гарячі голови тут почали звинувачувати гравців ледь у відсутності патріотизму і бойового духу, дорікати Петракова в помилковій тактиці і навіть міркувати про його можливу відставку. Хоча у головного тренера, наскільки відомо, термін угоди з УАФ діє до кінця 2022 року.
Звичайно, кожен експерт і оглядач вільний мати свою точку зору на те чи іншу подію, на той чи інший футбольний матч, на його результат. Проте, здається, важливо не забути при цьому про обставини, в яких виявилася наша країна і люди. Футболісти в тому числі.
Сам факт того, що Україна в непростих умовах агресії відновила внутрішній чемпіонат, деякі матчі проводяться в умовах повітряних атак, що власники клубів і організатори вкладають у футбол гроші і душу викликає захоплення у всьому світі. У тих же шотландців зокрема. Напевно, з поправкою на це і слід виносити оцінки. Тим більше, що вже наступний матч перекинув багато звинувачень.
Зрозуміло, що в Олександра Петракова після поразки в Глазго настрій був, м’яко кажучи, не кращий. І виправдання у вигляді відсутності з різних причин одразу шести виконавців звучало не надто переконливо, хоча, скажімо, втрату Зінченка наставник назвав мало не ключовою.
Разом з тим Петраков зізнався: «Ще вчора під час тренування я побачив, що щось не так. Зупинив заняття, поговорив із хлопцями. Звичайно, наш футбол помітно відрізняється від британського. І якщо в першому таймі українська команда виглядала ще більш-менш, то друге стало стільки шлюбу...
У поразці завжди винна одна людина — головний тренер. Звісно, ми розберемо гру, зробимо висновки. Ще нічого не втрачено. Попереду важливий матч з Вірменією, а потім у відповідь з Шотландією. Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє. Ми зробимо все можливе, щоб зайняти перше місце в групі» (uaf.ua, 22.09.22).
«Перед грою ми проаналізували багато інформації зі збірної України. Сьогоднішній матч мав відкритий характер. Можливо, в першому таймі українці трохи переважали нашу команду. Але в перерві я попросив хлопців увімкнути швидкість і створювати більше тиску на ворота суперника, що, власне, і принесло нам победу. Наголошу, що нам дуже пощастило із замінами, адже Дайкс, що з’явився злави, відзначився двома забитими м’ячами», — зі свого боку прокоментував наставник шотландців Стів Кларк (uaf.ua, 22.09.22).
У захопленні була місцева преса. «Шотландія зробила майже невпізнанне видовище після свого жахливого виступу в стику відбору чемпіонату світу, коли програла Україні. Як не дивно, Україну було теж не дізнатися. Команда зіграла гірше, ніж ми звикли бачити. Шотландія грала краще, створювала більше гольових моментів і повністю заслужила перемогу», — Написало видання Football Scotland (fanday.net, 22.09.22).
Гра шотландців здивувала і відомого українського тренера, наставника «Кривбасу» Юрія Вернідуба. На його думку, такі команди як Шотландія, Ірландія (ще один наш суперник по групі Ліги Націй, з яким ми вже зіграли і у якого тартанові виграли минулої суботи — 2:1) — це довгий пас, боротьба. Цього разу британці діяли інакше, по-європейськи — через короткий і середній пас. При цьому у них багато молодих, фізично сильних виконавців.
Але головне, на думку Вернидуба, в іншому. А саме: «Не забувайте, що у нас йде війна. Плюс випало багато провідних гравців. Потрібен час, щоб вийти з цієї ями. Як би хлопці не хотіли і не намагалися, бувають моменти, які важко подолати. Важливо зараз відійти від поразки, проаналізувати його причини, зрозуміти, що сталося» (fanday.net, 22.09.22).
Напередодні матчу в Глазго Олександру Петракову довелося пережити і ще одну непросту ситуацію. За повідомленням британського видання The Guardian, Російський футбольний союз звернувся до УЄФА з вимогою дискваліфікувати головного тренера збірної України.
За поребриком звинуватили українського фахівця у дискримінації росіян та відсутності політичного нейтралітету, як того вимагають Кодекси поведінки УЄФА та ФІФА. А порушив Петраков ці кодекси нібито в інтерв’ю, яке дав ще навесні ряду європейських видань.
«Якщо вони прийдуть до Києва, я візьму зброю і захищатиму своє місто, — Процитував тодішні слова наставника сайт Ua.tribuna.com. — Мені 64 року, але думаю, що зміг би знищити двох-трьох ворогів. Росіян потрібно усунути від всіх спортивних змагань мінімум на п’ять років. Ці сволоти не мають права брати участь у мирних змаганнях, які проповідують людські цінності» (19.09.22).
Інтерв’ю передрукували інші видання, цитували у Росії. На нього і послався заступник генерального секретаря РФС Денис Рогачов у своєму зверненні до Контрольно-Дисциплінарного комітету УЄФА.
The Guardian вирішила з’ясувати, як просувається справа. І отримала таку відповідь з Ньйона: «Ми не можемо коментувати окремі випадки. Коли скарги надходять, вони розглядаються відповідно до положень дисциплінарних приписів. На цьому етапі у нас немає додаткової інформації, яку ви могли б вам надати». (Ua.tribuna.com, 19.09.22).
У свою чергу анонімний представник УАФ на запит британського видання дав такий коментар: «Коли на його країну напали нелюди, Петраков був готовий захищати свою землю, свою дружину та дітей. Його не взяли до армію через відсутність военного досвіду, але його крок — це свідчення відданості країні та патріотизму. Про яку дискримінацію можна говорити щодо нації, яка свідомо вчиняє геноцид проти іншої нації?».
Загалом, футбольний випад проти нашої країни обернувся пшиком, хоч кулуарно і говорять про якесь попередження і навіть штраф. Натомість зовсім не пшиковою стала ситуація із усуненням збірної Росії від участі в відбірному турнірі Євро-2024.
У попередніх оглядах ЗМІ ми вже приділяли увагу цьому питанню і спробам представників країни-агресора активізувати свої позиції напередодні жеребкування. Тепер залишається лише констатувати, що Виконком УЄФА на своєму засіданні в Хорватському містечку Хвар одним із пунктів процедури підтвердив дискваліфікацію РФС, накладену ще 28 лютого і підтверджену рішенням Спортивного арбітражного суду 15 липня.
Коментуючи рішення виконкому, президент УЄФА Олександр Чеферін зауважив: «Відсторонення Росії— це не рішення сьогоднішнього дня. Рішення по російським збірним і клубам було прийнято до подальшого повідомлення. Це означає, що ми слідкуємо за ситуацією. Поки не зміниться думка, воно буде діяти. Тому УЄФА не потрібно приймати окреме рішення кожного разу, коли стартує новий турнір.
Всі ми сподіваємося, що війна закінчиться якнайшвидше. Але враховуючи ситуацію, яка вона зараз, ми не можемо її обговорювати. Це поєднання політики та спорту. Що ми можемо зробити, так це виступати за мир» (sport.unian.ua, 22.09.22).
Отут за поребриком почалася справжня істерика. Хтось Андрій Сидорчик, який назвався політологом, заявив, що Україна вже заправляє в УЄФА, а саму організацію закликав назвати, дослівно, «нацистським союзом європейських футбольних асоціацій».
Не менш красномовним був і колишній воротар московських «Торпедо» і «Спартака», а також збірної СРСР, уродженець Батумі, який називає себе російською людиною, Анзор Кавазашвілі: «Всі, як розлючені, виступають проти нас. Уряд Німеччини відразу підтримав рішення про усунення, поляки радіють. Для мене УЄФА та ФІФА — злочинні організації. Вони використовують принципи політичного шантажу та тиску на нашу державу» (obozrevatel.com, 21.09.22).
Коментарі, як кажуть, зайві. Залишається лише погодитися з головним тренером збірної Росії Валерієм Карпіним, який заявив, що настав час його команду розпускати. Давно пора!
Щоправда, те правда — Олександра Чеферіна цілком можна назвати другом нашої країни. Про це свідчить і його безпосередня участь і допомога в організації зборів національної команди України на території Словенії напередодні важливих червневих матчів плей-офф. І недавня телефонна розмова Чеферіна з Президентом України.
«Подякував за солідарність з Україною та принципову позицію, а також за сприяння в перезапуску української футбольної Прем’єр-ліги. Розраховуємо на допомогу УЄФА у звільненні полонених українських спортсменів», — написав Володимир Зеленський у понеділок у своєму твіттері (Interfax.com.ua, 19.09.22).
А кілька згодом відправив голові Європейського футбольного союзу послання, в якому зазначив: «Мені було приємно провести з Уамі телефонна розмова 19 вересня 2022 року. 23 серпня, в День Державного прапора України, ми відновили наш футбольний чемпіонат — сезон Української Прем’єр-ліги 2022/23, що було знаменною подією для нас. Зрештою, під час повномасштабної війни Росії проти нашої країни весь український народ захищає свою Батьківщину, демократію, свободу та суверенітет, бажаючи жити з цими цінностями в сім’ї еєвропейських країн.
Для моїх людей було дуже важливо, щоби ми, як українці, відновили нашу лігу. Футбольні змагання є черговим проявом мужності та стійкості в нинішніх екстремальних умовах. Можу з великою гордістю сказати, що тепер український футбол уособлює мужність і демонструє прагнення до перемоги, незважаючи на ті злочини, які вчинив російський агресор в Україні.
Дякую Вам, Містере Президенте, за Вашу особисту підтримку і рішення УЄФА, яке було прийнято в лютому цього року і стосувалося припинення кооперації з Газпромом, перенесення фіналу Ліги чемпіонів з Санкт-Петербурга і призупинення участі російських збірних. егідою УЄФА.
Ми високо цінуємо Уашу підтримку та допомогу УЄФА, завдяки якій Українська Асоціація Футболу та наша національна ліга можуть рухатися вперед. Дякую вам за продовження надання можливостей для українських людей, особливо для нашої молоді», — процитував лист із посиланням на журналіста Sky Sports Роба Харріса сайт Ua.tribuna.com (22.09.22).
Втім, серед друзів України в цей непростий для нашої країни час більшість людей світу і доброї волі на всій Землі. Чимало серед них і колишніх футболістів, які віддали вітчизняному футболу свої молоді роки, і чинних.
Як тут не віддати належне першому амбасадору ініційованої Президентом національної платформи United24, володарю «Золотого м’яча» Андрію Шевченку. 21 вересня, у Міжнародний день світу, знаменитий форвард взяв участь у благодійному заході на базі «Мілана», на якому серед фанатів клубу було розіграно колекційні футболки на загальну суму понад 200 тисяч євро. Ці кошти будуть спрямовані, в тому числі, і на відновлення стадіону «Чемпіон» в Ірпені, який зруйнували загарбники.
«Я не міг відійти від шоку після того, як побачивши наш стадіон. Це просто ужас. На полі я нарахував щонайменше дванадцять „прильотів“ і ще десь шість — біля трибуні й підтрибунні приміщення. Чим цим виродкам мешкав стадіон? Це була наша гордість, тут займалися спортом стільки дітей... Просто сльози на очах...» — ділився болем від звірств агресора начальник Управління освіти та науки Ірпінської міськради Олег Білорус (Ua.tribuna.com, 21.09.22).
Партнер Шевченка за київським «Динамо» та збірною Олександр Шовковський, який сьогодні є одним із помічників Олександра Петракова в національній команді, став амбасадором проекту «Спортивний фронт».
«Я знаю, як голкіпер захищає ворота від м’яча противника. Але як їх захистити від ворожої російської ракети? Я знаю, вболівальники можуть приймати гравця чи ні. Але як прийняти нестерпну тишу на трибунах?
Сьогодні Россія продовжує війну в Україні, а російські спортсмени продовжують мовчати. І це мовчання — тиха підтримка терору. Я звертаюсь до всіх, кого об’єднує любов до спорту. Ми не повинні мовчати. Всі ми, весь демократичний світ — єдина збірна в боротьбі за перемогу над злом», — Заявив Шовковський (Ua.tribuna.com, 20.09.22).
Роман Зозуля та його однодумці за фондом «Народна Армія» разом із представниками іспанської діаспори збирають гроші на «футбольний Байрактар». Про свою підтримку фонду вже заявили Олександр Зінченко, Роман Яремчук, Андрій Ярмоленко, Євген Коноплянка, — повідомляє сайт Footboom.com (20.09.22).
Євген Левченко для потреб захисників України надіслав із Нідерландів медичний автомобіль. Сергій Ребров із Еміратів — уже третій позашляховик. А ветерани київського «Динамо» та кропивницької «Січі» зіграли благодійний матч на підтримку ЗСУ та провели аукціон, на якому розіграли футболки та м’ячі з автографами легенд українського футболу, зібравши при цьому понад 300 тисяч гривень.
Для київського «Динамо» благодійність і в мирний час була звичною справою. А в суворе нинішнє — тим більше. Клуб не відступає від своїх принципів соціальної активності, спрямованої не тільки на розвиток футболу, але і на допомогу нужденним і постраждалим.
Як приклад, будівництво нової амбулаторії у Гурівщині Бучанського району Київської області, яке фінансують ФК та Фонд братів Суркіс.
Будівля старої амбулаторії на початку березня була знищена пожежею в результаті російських обстрілів і не підлягала відновленню. Тому було прийнято рішення про будівництво нового медичного закладу, адаптованого до запитів місцевої громади та оснащеного сучасним обладнанням.
В даний час завершуються роботи зі зведення стін — монтаж перемичок і заливка арматурного пояса, після чого будівельна команда приступить до встановлення даху. Щодня жителі громади можуть на власні очі спостерігати, як зростають стіни будівлі. Підрядник планує завершити роботи та відкрити амбулаторію для відвідування вже в листопаді цього року.
«Коли приїжджаєш на будову, серце радіє. Ми вже підходимо до фінішу. Хочу подякувати ФК „Динамо“ Київ та Фонд братів Суркіс за те, що вони тримають своє слово і будівництво амбулаторії активно рухається.
Незважаючи на війну та складні обставини, країна відновлюється, і це вселяє впевненість у завтрашньому дні та майбутній перемозі. Хочеться подякувати нашим хлопцям на передовий за то, що дають нам можливість відбудовувати тил і підтримувати их», — поділився емоціями Дмитрівський сільський голова Тарас Дідич (footclub.com.ua, 19.09.22).
Динамівці взяли під опіку і юнацьку збірну Києва (вікова категорія U17), яка зараз перебуває в Німеччині і складається з вихованців «Арсеналу», «Юніор-Спорту», ДЮСШ-1, вишгородського «Диназу», ковалевського «Колосу». Усього 30 хлопців, змушених виїхати зі країни у зв’язку з російською агресією.
Столичний гранд надав для представників інших клубів свого тренера — Олександра Гончарова, регулярно виділяє для поїздок на товариські матчі клубний автобус, хлопці мають можливість тренуватися на хороших полях, відвідувати тренажерний зал, басейн.
А їх старші колеги з «Динамо» Валентин Моргун та Владислав Супряга на днях відвідали захисників України, які проходять реабілітацію після поранень в одній із столичних лікарень.
«Просимо вибачення за те, що не змогла приїхати вся команда, адже багато хлопців зараз перебувають у розташуванні збірних, а інші — на тренуванні», — соромився голкіпер біло-синіх Валентин Моргун (Fcdynamo.com, 23.09.22).
Хлопці зізналися, що захоплюються мужністю наших військових, висловили їм, а також лікарям, які роблять не менш складну і важливу роботу, подяку від імені всього динамівського колективу. І, звісно ж, не залишили без подарунків із символікою клубу, побажавши якнайшвидшого одужання та повернення до ладу. А всім нам — перемоги та відновлення мирного життя.
Тим часом футболісти, які не отримали запрошення до збірних, після кількох днів відпочинку приступили до тренувань. Пауза була вкрай необхідна, оскільки команді у зв’язку з участю відразу в трьох етапах кваліфікації Ліги чемпіонів довелося форсувати підготовку до сезону. Змагальний графік одразу ж виявився надмірно жорстким. Плюс ускладнена у зв’язку з війною логістика. Настав спад, який, судячи з усього, був неминучим.
Принаймні, Мірча Луческу в інтерв’ю порталу GSP зізнався: «Дуже складно мобілізувати гравців, коли вони не мають постійного житла, стадіону, тренувального поля. Я в останні місяці живу тільки в автобусі. Кожні три дні ми змінюємо місце дислокації. Це складна ситуація. І я хотів би дожити до того дня, коли ця шалена війна закінчиться» (Dynamo.kiev.ua, 24.09.22).
Тим часом лави динамівців поповнив голландський легіонер Юстин Лонвейк — вихованець ПСВ, який останнім часом захищав кольори датського «Віборга». Лонвейк — універсальний футболіст, який може зіграти на обох флангах півзахисту. Але, за власним визнанням, оптимальною для себе вважає позицію в центрі поля.
Втім, як використовувати нового гравця, вирішить тренерський штаб на главі з Луческу. Головне, щоб його трансфер посилив гру команди. При цьому, мабуть, символічно, що легіонери почали повертатися в український чемпіонат. Принаймні хотілося б вірити, що це добрий знак.
...Субота подарувала українським уболівальникам гарний настрій. Синьо-жовті без видимих проблем в Єревані здолали збірну Вірменії (5:0).
Напередодні поєдинку авторитетний автор Артем Франков писав: «Якщо перед матчем з Шотландією я буквально кричав, що нашій збірній для успіху потрібно бути уважніше, до дрібниць вивчити суперника, і поразка стала наслідком того, що не вивчили, то з єреванським візитом ситуація дещо інша.
Вивчати вірмен, звичайно, потрібно, але за рівнем ми повинні обігравати старого нашого противника в будь-якому випадку. Тим більше, що цього категорично вимагає турнірна ситуація. Як би то ні було, але шотландський погром повинен ґрунтовно прочистити будь-які, навіть найбільш засмічені зарозумілістю мізки» (Dynamo.kiev.ua, 23.09.22).
Незважаючи на те, що з табору кавказців надходили не найсприятливіші для них новини, зокрема, говорили про конфлікт місцевих журналістів з іспанським тренером господарів Хоакіном Капарросом і закликом відмовитися від його послуг, Олександр Петраков був гранично цінним. 50 на 50.
Разом з тим, повертаючись до поєдинку в Глазго, Петраков зауважив: «В Україні не так багато класних виконавців, і, коли немає трьох чи чотирьох з них, нам важко. Хлопці, які вийшли на поле, намагалися, але вони виявилися не готові грати проти суперників, які виступають в англійській Прем’єр-лізі. І суперник нас переграв, у тому числі і в бажанні. Хоча право на помилку в спорті мають усі» (Dynamo.kiev.ua, 23.09.22).
Обережність у висловлюваннях, втім, не завадила головному тренеру в порівнянні з матчем у Глазго повністю поміняти стартовий склад. Звісно, Петраков ризикував, залишивши на лавці Ярмоленка, Степаненка, Матвієнка. Але, напевно, мав на увазі і те обставина, що вже через три дні його підопічні мають провести поєдинок з Шотландією в Кракові. Що переважило і який результат зустрічі, тепер добре відомо.
Іншим був і настрій наставника. «Я не здивований, — бадьоро відреагував Петраков на перемогу. — Відмінно, що після хворобливої поразки хлопці все зрозуміли, виконали всі установки. Це їхня перемога.
А загалі у мені в збірної немає основних і неосновних гравців — у нас єдиний колектив. У нас своя конкуренція. Головне — не опускати руки. Ми хочемо обіграти Шотландію, прагнемо реваншу, зробимо все можливе для цього, але як воно вийде, не знаю » (Dynamo.kiev.ua, 24.09.22).
Жаде реваншу і молодіжна збірна Ротаня, яка в першому матчі плей-офф за вихід до фінальної частини Євро-2023 на виїзді в Жилині програла словакам (2:3). Поразка, прямо скажемо, не смертельна, так і гра фрагментарно виглядала симпатично, якщо не вважати грубих огріхів в обороні. Тож посилання на штучний газон і дивина деяких рішень арбітра не приймаються.
«Поразка не зовсім логічна, — тим не менше відреагував Руслан Ротань. — Наробили достатньо помилок. Я розумію, що у молодих хлопців горять очі, проте нерви — не завжди кращий помічник. Втім, ми програли поєдинок, але не бій. У нас є час, щоб відновитися і підготуватися до зустрічі. Впевнений, вона буде іншою, команда у нас буде зліша і покаже свій характер». (Dynamo.kiev.ua, 24.09.22).
Як і для національної збірної, фінальний акорд для молоді прозвучить 27 вересня — в польському містечку Бельсько-Бяла. У разі вдалого результату наша команда лише втретє може пробитися у фінальну кульку європейської першості для колективів свого віку.
Віктор ЖУРАВЛЬОВ