Артем Франков: «Поведінка Петракова зрозуміло по-людськи, але зовсім неприпустимо з професійної точки зору»

Відомий український журналіст Артем Франков поміркував на тему можливої ​​зміни головного тренера збірної України. Нагадаємо, зараз цю посаду обіймає Олександр Петраков.

«Для початку зауважу, що поспішати нам нікуди — відбір на Євро2024 стартує в третій декаді березня наступного року, особливо якщо врахувати, що кваліфікуватися на континентальну першість майже вдвічі простіше, ніж на мундіаль.

Є час подумати. Декілька тез до цих роздумів.

1. Жодне завдання не вирішене — на ЧС-2022 не потрапили, перше місце в групі Ліги націй не посіли. Безумовно, у тренерського штабу є залізобетонні, титанові виправдання:

а) війна, яка, крім усього іншого, призвела до формальності свого поля;

б) як мінімум з мундіалем багато було втрачено ще до Петракова;

в) обидва рази не вистачило зовсім трохи;

г) не факт, що ми навіть у мирний час маємо право ставити такі суворі завдання — рівень футболу у нас не дивізіон «А», і то, в якому стані нині перебувають наші лідери (ті, хто є!), не вина Петракова.

І все ж, і все ж... Тим більше погром, який нам влаштували в Шотландії, відчайдушно свіжий у пам’яті — ця оскомина не збита. Більше того, рекомендую вашій увазі список кадрових втрат шотландців перед вирішальною битвою — так вони, шануй, без оборони залишилися!

2. Поведінка Олександра Петракова на прес-конференціях зрозуміло по-людськи (впевнений, матч 27 вересня дуже багато означав для нього особисто, як і робота з першою збірною в цілому), але абсолютно неприпустимо з професійної точки зору.

І дивна, з плівком, реакція на питання журналістів, і критика футболістів, що виглядала, вибачте, спробою перекласти свою провину і свої помилки на голови і плечі підопічних... Я не перебільшую цей фактор, але і не допускав . Збірна України це не дворова і не дитяча команда, де вільності такого роду можуть зійти з рук.

3. Чутки про майбутні зміни в керівництві ФФУ/УАФ множаться. Я не володію ніякою конкретною інформацією, але якщо в ній є хоч якась правда, то питання про призначення нового тренера або продовження угоди зі старим повинні вирішувати нові футбольні головкоми.

4. Наявність кандидатур на зміну Петракову та його штабу. Вони є, звичайно, як не бути аж до ломових варіантів з тренерами молодіжок, але і без них існують чималі застереження.

Вкажемо їх, ці самі застереження щодо двох віртуальних претендентів, наголошую: знову-таки мені нічого не відомо про їхні справжні наміри і плани.

Мирон Маркевич: вік за 70 (ви не були серед тих, хто кричав з приводу Мірчі Луческу); образа на ФФУ/УАФ — його відверто кинули після відходу Шевченка (кількість тих, з ким Андрій Павелко і його присні надійшли подібним чином, неухильно множиться — зрозуміло, я о «казусі Собуцького» і про гроші, шість з гаком років); ще не факт, що вдасться домовитися; передбачувана відсутність у Мирона Богдановича тренерської команди (я наполягаю, що претенденти повинні розглядатися не поодинці, а зі штабом та програмою — незважаючи ні на які війни).

Сергій Ребров: те, що і у серпні минулого року — наявність чинного контракту з «Аль-Айном» з ОАЕ; що стосується бажання Сергія Станіславовича, то воно, наскільки мені відомо, не зникло, але переговори мають бути не менш складні. Це тільки здається, що досить поманити, і фахівці вищого рівня в чергу вишикуються...

На користь Петракова та його штабу говорить як мінімум сміливе залучення молоді — є, є хлопці, які подають надії, є з ким працювати в майбутньому. Навряд АВП так боїться зобов’язуючих рішень — наприклад, Тимчик провів два матчі, незважаючи на майже повну відсутність ігрової практики в «Динамо», Ігнатенко під’їхав з другого дивізіону Франції тощо.

Одним словом, я не чекаю негайного дозволу цієї колізії. Жеребкування євровідбору 9 жовтня у Франкфурті насувається, але не вимагає неодмінної присутності «довгограючого» головного — і так впораються.

Перемикаємося на національні чемпіонати та єврокубки», — написав Франков у свіжому номері електронної версії журналу «Футбол».