Півзахисник київського «Динамо» Владислав Кабаєв у коментарі AFP розповів про проведення домашніх матчів команди на виїзді через повномасштабну війну Росії проти України.
«Тепер ми набагато більше подорожуємо, і це набагато стомлюючі. У нас більше немає зборів в одному місці, ми завжди в руху.
Коли ми граємо в Польщі, у нас немає відчуття, що ми вдома. Ми вдячні вболівальникам за те, що вони прийшли, але було б краще і приємніше грати в Києві. З психологічної точки зору складно, що ми довго не бачимо близьких. Наших сімей тут нема. Ми дуже мало часу проводимо разом. Війна чинить великий тиск на футболістів та наші сім’ї. Звичайно, нам дуже важко», — сказав Кабаєв.
Нет - я не жалуюсь - это мой выбор!
Просто достало читать их плач. "Устали" "Трудно" "Родных нет рядом" и т.д.
Тьфу.
з моєї (не психологічної точки зору) Кабаєв на полі взагалі "ніякий" і не зрозуміло навіщо його взагалі брали
=====================================================================
Ти, с.ка, недофутболіст. Розкажи про це прямо у вічі тим хлопцям, що не бачили своїх рідних з березня місяця. Ти ж спиш за режимом, в теплому ліжку. Їсиш свіже, тепле і за нормальним столом. Миєшся по сто разів на день гарячою водою. Носиш чистий одяг. Маєш змогу спілкуватися зі своїми рідними, обійняти їх, поцілувати дітей.
Та й жінки ваші не засинають на колінах перед іконами, бо чоловік не виходить на звязок другий тиждень.
"Мужики" - це не про наше нинішнє "Динамо". Нажаль.
Тримаймося! Слава Україні!
Вони всю дорогу жили зовсім в інших умовах. Проживання, пересування, харчування і т.д. - буквально все було інакшим. Не просто інакшим, а комфортнішим дуже набагато. Навіть в мирний час вони були інопланетянами, в порівнянні з подавляючою більшістю народу. Вони звикли до іншого життя, де все інакше.
А тут - бац!
Багато хто з нас був би неймовірно задоволений з тих умов, в яких вони зараз. Думати ні про що не треба, всі матеріальні питання вирішені раз і назавжди, сім'і в комфортних умовах, харчування по вищому розряду, медицина (і не будь-яка) трясеться над тобою, готелі зі всім фаршем (в Ренні не захотіли навіть на пару днів заселитись в прості) і т.д.
От ім і важко. Бо перельоти.
А я ще пам'ятаю як Динамо з Шотландіі на потягу приіжджало. І футболки самі собі прали. Але ж як грали!!!
А вы сидите в люксовых отелях и иногда выходите потоптать ухоженную травку, не сильно напрягаясь из-за результата матча.
Нет - я не жалуюсь - это мой выбор!
Просто достало читать их плач. "Устали" "Трудно" "Родных нет рядом" и т.д.
Тьфу.