В’ячеслав Грозний: «Динамо» мені нагадує «Барселону»

Відомий український тренер В’ячеслав Грозний оцінив трансферно-селекційну роботу українських клубів, які беруть участь у єврокубках цього сезону.

— В’ячеславе Вікторовичу, як оціните старт нового сезону для українського футболу?

— Сезон 2021/22 був незавершеним через війну, через напад кремлівських фашистів на нашу країну. І вже вісім місяців триває війна проти нашої країни. Тоді навесні було ухвалено рішення набрані очки після 18 турів вважати підсумковими. І чемпіоном став «Шахтар», а «Динамо» посіло друге місце. Також до п’ятірки увійшли бронзовий призер «Дніпро-1», «Зоря» та «Ворскла». Як наслідок, «Шахтар» безпосередньо вийшов у Лігу чемпіонів, а динамівці грали кваліфікацію. Кияни шикарно пройшли «Фенербахче» та «Штурм», до речі, двічі обігравши австрійців. Я вважаю, динамівці чудово зіграли з огляду на ситуацію. Але не вдалося «Динамо» пройти «Бенфіку», яка сьогодні є грандом європейського футболу. Для тих, хто критикує киян, скажу: тоді висуньте претензії «ПСЖ», який двічі зіграв 1:1 з лісабонським грандом. В обох матчах парижани не змогли виграти у португальців, а «Бенфіка» була ближчою до перемоги. Тому давайте подякуємо «Динамо» за те, що вони пройшли «Фенербахче» та «Штурм».

— Що скажете щодо початку нового сезону чемпіонату України?

— Я був проти того, щоби чемпіонат України почали грати в Україні. Я запропонував перше осіннє коло до зими, погодивши з УЄФА, зіграти у Польщі. По-перше, це безпечно, по-друге, дуже багато біженців-українців знаходиться у Польщі, по-третє, сім’ям футболістів легше туди приїжджати і навіть винаймати там житло. По-четверте, Україна та Польща спільно провели Євро, а тому польські клуби мають інфраструктуру чудову. Польща — це брати, які до нас ставляться просто фантастично. І там теплий прийом у всьому.

— А в плані фінансування хто б посприяв?

— Гроші б узяли із резервного фонду УЄФА. Є такий фонд, що під час форс-мажорних обставин вирішує такі питання. Вони перерахували б гроші Федерації футболу Польщі для вирішення всіх питань. Я запропонував до кінця 2022 року грати у Польщі і не наражати нікого на ризик. Я й зараз залишаюся при своїй думці. Я вважаю, що людські життя важливіші за футбол і турнірні очки. І в даних форс-мажорних обставинах тисяча відсотків, що УЄФА пішов би назустріч Україні, і ми зіграли б матчі першого кола в Польщі. Це була моя публічна пропозиція. Кожен мав свою пропозицію. Звичайно, безпека була на першому місці. Було ухвалено рішення проводити чемпіонат України з урахуванням повітряних тривог. У результаті команди, які виїхали зі своїх міст, домашні поєдинки почали проводити на стадіонах Київської області та на аренах Західного регіону країни.

— На що ви звернули увагу у міжсезоння щодо кадрових змін у лідерів УПЛ?

— Відбулася тотальна українізація команд УПЛ. Звісно, ​​легіонери з метою безпеки скористалися можливістю виїхати за кордон. Тому всі клуби наголосили на українських футболістах. Ми аналізуватимемо п’ять команд, які вийшли до єврокубків за підсумками минулого сезону. Так ось, у чотирьох із п’яти команд відбулася зміна головних тренерів у міжсезоння. Лише у «Динамо» залишився головним тренером досвідчений Мірча Луческу. А в решті команд відбулася зміна тренерів із різних причин. Італієць Роберто Де Дзербі прийняв команду АПЛ «Брайтон», оскільки попередній наставник «чайок» Грем Поттер очолив іменитий «Челсі». Ігор Йовічевіч отримав можливість грати з «Шахтарем» у груповому раунді Ліги чемпіонів. Хорват перейшов із «Дніпра-1» до донецької команди. Юрій Максимов і Віктор Скрипник закінчили терміни контрактів зі своїми клубами, хоча всі тренери зі своїми командами працювали дуже добре. Зрозуміло, що я, як тренер, хочу, щоб усі мої колеги стабільно працювали. Мені не подобається тренерська чехарда, тому я обмежуся фактами.

— З приводу того, що багато легіонерів залишили УПЛ, що думаєте?

— У цей складний період більшість легіонерів ухвалили рішення про продовження роботи в інших чемпіонатах. УЄФА дозволив своїм рішенням це зробити. Але, як на мене, приймаючи таке рішення, необхідно було б внести ще один важливий пункт. Якщо футболіст або тренер йдуть під час чинного контракту, то угода автоматично продовжується на термін його оренди з усіма обставинами. Це логічно, оскільки футбольні клуби купували гравців, створювали їм та їхнім сім’ям відповідні умови, платили чималі зарплати та бонуси. А вони можуть практично без компенсації покинути клуби. Я думаю, що ще не пізно спільними зусиллями включитись Асоціації футболу України та внести певні корективи з метою збереження клубами провідних гравців.

***

— Найактивнішим у плані посилення топовими виконавцями був «Шахтар» у трансферне вікно?

— Безумовно, найбільша ротація відбулася у «Шахтарі». І це природно, оскільки вже майже два десятиліття основною стратегією гірників було обрано пріоритет запрошення зарубіжних тренерів. Італієць Невіо Скала, німець Бернд Шустер, румунський спеціаліст Мірча Луческу, португальці Паулу Фонсека та Луїш Каштру, а також італієць Роберто Де Дзербі. Зараз це продовжується хорватським вектором. Спортивним директором клубу є Даріо Срна, а головним тренером працює Ігор Йовічевіч. Кожен клуб має право чинити так, як вважає за необхідне. Я лише констатую факти.

— Якщо порівняти Ігора Йовічевіча з іншими іноземними тренерами «Шахтаря», на що ви звернете увагу?

— З січня 2002 року з приходом досвідченого спеціаліста Невіо Скали «Шахтарю» вперше вдається виграти «золото» українського чемпіонату та Кубок України. А згодом прийшов німець Бернд Шустер, якому не вдалося повторити успіх італійця. Зрештою почали шукати нового закордонного тренера на тривалу перспективу. І було запрошено досвідченого румунського фахівця Мірчу Луческу, який протягом 12 років виграв вісім чемпіонатів України, п’ять разів срібні медалі, шість Кубків України, сім Суперкубків України та у 2009 році Кубок УЄФА.

Португалець Фонсека за три роки виборов три чемпіонства України, три Кубки, два Суперкубки і виїхав до Італії, де очолив «Рому». Потім португаломовний вектор продовжився. Луїш Каштру працював майже два роки, за які він добився одного чемпіонства та однієї перемоги у матчі за Суперкубок. Потім португаломовний вектор змінився, коли прийшов італієць Роберто Де Дзербі, який виграв Суперкубок України. Він через війну виїхав і очолив «Брайтон». 14 липня 2022 року хорват Ігор Йовічевіч прийняв донецький «Шахтар». Він до цього вже працював в Україні, очолюючи «Карпати» та «Дніпро-1». Якщо до цього у всіх іноземних тренерів був практично необмежений карт-бланш із кадрового наповнення, включаючи талановитих бразильців для досягнення максимального результату у всіх турнірах, то в сьогоднішніх реаліях війни проти нашої країни більшість легіонерів з міркувань безпеки залишили клуб.

— Давайте проаналізуємо переходи футболістів «Шахтаря» до інших клубів?

— Давайте спробуємо. Соломон перейшов у «Фулхем», у «Лілль» до Фонсеки перебрався Ісмаїлі, а Тете — у знаменитий «Ліон». Додо став гравцем «Фіорентини», Марлон перейшов до «Монци», а Маркос Антоніо — до «Лаціо». «Реал» узяв в оренду бразильського таланта Вінісіуса Тобіаса. Дуже конструктивний творчий технар Давід Нерес є одним із лідерів «Бенфіки», а Фернандо перейшов до «Зальцбурга». Женя Коноплянка став гравцем «Краковії», Богдан В’юнник — «Цюриха», а ще семеро бразильців повернулися до себе на батьківщину до різних клубів. Алан Патрік і Вітао перейшли в «Інтернасьональ», Жуніор Мораес та Майкон — у «Корінтіанс». Марлос приєднався до «Атлетіко Паранаенсе», Педріньо — до «Атлетіко Мінейро», а Сіпріано Маркіньос — до «Крузейро». Також низка українських футболістів захотіла мати більше ігрової практики. Болбат перейшов до «Колоса», з якого до «Шахтаря» перебрався Тотовицький. Також Назарина до «Шахтаря» перейшов із «Зорі», до якої приєднався Кирюханцев, який раніше виступав за «гірників».

— І все ж таки «гірникам» вдалося гідно стартувати в новому сезоні. Отже, вдалося зберегти тих, хто може приносити результат?

— Так, справді. Навіть за такого масштабного відходу футболістів «гірники» зберегли трьох воротарів Пятова, Трубіна та Шевченка, опорника Степаненка, захисників Матвієнка, Кривцова, Бондаря, Корнієнка та Коноплю, а також Бондаренка, Судакова та Мудрика. Також повернувся із «Ганзи» Сікан. Хоча раніше через наявність легіонерів дуже високого рівня молоді хлопці мали мало ігрової практики в «Шахтарі». Можна навести приклад Зінченка та Маліновського. І це нормально. У багатьох великих клубів так буває. Наприклад, у «Челсі» свого часу не закріпилися в основі Де Брюйне та Салах, які перейшли до інших клубів.

— Якщо загалом подивитися на нинішній «Шахтар», які позитивні сторони виділите у донецькій команді?

— Вже зараз Мудрик, Бондаренко, Судаков, Сікан, Очеретько, Криськів, Назарина, Петряк, Зубков, Михайличенко, Бондар, Конопля, Корнієнко можливість проявляти себе отримали. Тепер тільки від них залежить їхній прогрес. Залишається тільки до їхнього таланту докласти величезну працю. Практично всі є гравцями національної чи молодіжної збірної України. Кадровий потенціал «Шахтаря» дуже високий. Це футболісти дуже високого рівня, здатні вирішувати дуже серйозні завдання. Потрібно подивитися, який був обраний вектор під час комплектування команди. А все доволі логічно. Швидкість у всіх її проявах, досвід гри на високому рівні чи прогресуючий талант, залучення до збірної, амбіції, характер. Всі ці моменти враховувалися. Воротарська позиція була повністю закрита. Тому робота велася за позиціями польових футболістів.

Впевнений, що інтенсивно вівся і зараз ведеться пошук ще одного центрального захисника високого рівня. Трьох центральних захисників Кривцова, Матвієнка та Бондаря замало з урахуванням гри у всіх турнірах. Так, є здібна молодь Козик та Фарина, але їм потрібен час. З відходом Болбата до «Колоса», а Ісмаїлі — до «Лілля», в оренду з ПАОКа був запрошений бразильський правий захисник Лукас Тейлор, який грав за «Дніпро-1». Вони разом із Коноплею закриють цей фланг. Також зазначу прихід з «Андерлехта» в оренду Богдана Михайличенка, який разом із Корнієнком проявлятиме активність ліворуч. Тобто, фактично, фланги закриті.

— Ви сказали, що Йовічевіч запросив Тейлора, з яким він працював у «Дніпрі-1». Але також лави «гірників» поповнив і Джурасек, перехід якого теж говорить про вибір хорватського вектора донеччанами. Хорват Джурасек та українські півзахисники яку силу створюють у центрі поля?

— Справді, в опорну зону до Степаненка додалися хорват Джурасек, якого добре знають Срна та Йовічевіч, а також Назарина, який у «Зорі» був лідером та капітаном. Також у центральному диспетчерському трикутнику знаходяться Георгій Судаков та Артем Бондаренко. У середній лінії є універсал Діма Криськів та Андрій Тотовицький. Тобто, це велика група талановитих гравців.

— Що скажете щодо атакуючої лінії «Шахтаря»?

— А у групі атаки, що на флангах, що у центрі, ми теж бачимо дуже сильних футболістів. Крім Мудрика, є Лассіна Траоре, Зубков, Швед, Петряк, Сікан, Очеретько, Топалов та Кулаков. Цей «Шахтар» має перспективу зростання та максимально заточений на результат. Матчі чемпіонату та Ліги чемпіонів це підтвердили. Пам’ятається, що Йовічевіч дуже хотів із «Дніпра-1» колишнього «гірника» Піхальонка, але виявилося все не так просто. Я не здивуюсь, якщо «гірники» згодом спробують повернути з «Бордо» Данила Ігнатенка, який впевнено грав за збірну України в Лізі націй. Необхідно віддати належне «гірникам», які успішно грають у всіх турнірах та паралельно вибудовують ігрову модель з урахуванням кардинальних кадрових змін у системі диспетчерського конструктиву та у групі атаки. Гравці ростуть та прогресують. Потрібні лише час і терпіння.

***

— Як оціните трансферну політику «Динамо» цього міжсезоння?

— Динамівці зробили ставку на українських футболістів та своїх вихованців, розуміючи, що при цьому спочатку вирішувати серйозні турнірні завдання буде значно складніше. Потрібен час для адаптації талановитої молоді. Щодо легіонерів, які виступали за киян, то Вербич спочатку перейшов до «Легії», а потім підписав контракт із «Панатинаїкосом». Та й Кендзера з березня до червня перебував у «Леху», звідки його динамівці купували. Тотальна футбольна українізація з поверненням гравців з оренд та повна довіра своїм молодим талантам дали можливість киянам не лише досягати результату, а й разом із прискореним зростанням та прогресом футболістів успішно грати у збірній України.

Наприклад, на торішньому Євро півтора десятки динамівців Києва (я говорю і про тих, хто раніше грав за «Динамо») гідно представляли Україну на цьому турнірі. Вони продовжують це робити й надалі.

— Що думаєте щодо результатів «Динамо» на єврокубковій арені?

— Торік динамівці здобули всі трофеї і збиралися далі продовжувати свою переможну ходу. Але 24 лютого все кардинально змінилося. Звісно, ​​про футбол усередині країни взагалі ніхто не думав. Було дуже складно готуватись усім командам. Наразі динамівці грають у дуже сильній групі Ліги Європи. Це чудова школа для молодих гравців. Складно грати, динамівців багато хто критикує. А що критикувати? Динамівці на пік форми раніше за інших вийшли, бо вони раніше починали. Ми, тренери та фахівці, розуміємо, що відбувається. Якщо інші команди мали можливість набирати максимальну кількість гравців з різних причин, то динамівці сконцентрувалися зберегти всіх своїх хлопців і дати можливість далі прогресувати цій молоді. Вони ставку на молодь давно зробили, і від неї не відмовляються. Звичайно, результат не завжди такий, на який багато хто чекає. Але критикувати найлегше! Але коли збірна України збирається, ми бачимо, що динамівців запрошують, і вони на пристойному рівні грають.

— Що скажете про пертурбації у складі київської команди?

— Звичайно, група легіонерів пішла до інших команд, щоб мати ігрову практику та перебувати у безпеці. Це їхнє право. Про Вербича ми вже говорили. Жерсон Родрігес зараз грає в Саудівській Аравії за команду «Аль-Вахда», Карлос Де Пена у бразильському «Інтернасьоналі». Сідклей та Вітіньо також у Бразилії, а саме у «Куябі» та «Атлетіко Паранаенсе». Ерік Рамірес у братиславському «Словані», Фран Соль у іспанській «Малазі», а Ібрагім Каргбо у кіпрській «Доксі». Георгій Цітаїшвілі у познаньському «Леху», хоча, я вважаю, він міг би грати і за «Динамо». А Крістіан Біловар перейшов у АЕЛ Лімассол. У динамівців велика група футболістів пішла. І зрештою кияни знову підключили молодих хлопців. Також «Динамо» купило у «Зорі» Кабаєва, щоб закрити позицію Вербича. А до луганської команди перейшли з «Динамо» Антюх та Русин. Також за «Зорю» на правах оренди гратимуть Михайленко, Бражко, Булеца. Дячук та Волошин перейшли до «Олександрії». А з оренди кияни повернули Дубінчака, з яким я працював у «Арсеналі». Молодого півзахисника Самба Діалло кияни підключили до першої команди. Той самий молодий Ванат досить часто виходить грати нападника «Динамо». Того самого Яцика підключено до першої команди. Дуже велику групу молодих футболістів підключено до першої команди киян. Також кількох іноземців динамівці запросили. Це нападник збірної Ямайки Кахім Перріс, який раніше виступав за словенський «Копер». А також із датського «Віборга» прийшов високорослий нідерландський півзахисник Джастін Лонвейк. Але в будь-якому разі у «Динамо» селекційний вектор — це вихованці.

— Усі сподівалися, що «Динамо» зможе пробитися до групового раунду Ліги чемпіонів. Чого не вистачило динамівцям задля досягнення мети?

— Я вважаю, що кияни і так стрибнули вище голови, обігравши «Фенербахче» та «Штурм». Перемігши турецького гранда, динамівці й так узяли високу планку. Вимагати більшого тільки вони можуть від себе. Тому що всі вони грають у великому клубі із великою історією. Мірча Луческу, керівництво клубу та гравці завжди максимально вимогливо до себе ставляться. Не вірте, що десь хтось щось недопрацьовує. На мій погляд, вони надто багато роблять чорнової роботи. Тож хлопцям дуже складно.

Багато хто зараз почнуть посміхатися. Але сьогоднішнє «Динамо» мені нагадує «Барселону». Вони усі перші тайми фантастично грають. У перших таймах каталонці у Мюнхені повністю переграли «Баварію», повністю переграли «Інтер» у Мілані та вдома. Але у всіх трьох матчах вони також повністю програли другі тайми. Чому? Вони молоді, а витрати зусиль поки що важко дозувати. Вони в першому таймі багато сил виплескують, а тому на другу половину зустрічі значно менше сили залишається. Динамівці мені те ж саме нагадують. Впевнений, що Мірча Луческу про це хлопцям каже. На мою думку, динамівці сьогодні роблять максимум того, чого зараз можна від них очікувати.

— Назвіть основні причини, через які у «Динамо» спостерігається криза?

— Ви не забувайте, що головні воротарі травмовані. Також Шапаренко вийшов із ладу на тривалий час. Ми чомусь про це не говоримо, а лише вимагаємо. Не так просто замінити лідерів. Напруга у центральних захисників є. Так, Сирота та Попов припускаються помилок. А хто їх не припускається? Та будь-який гравець припускається помилок. Гравці «Барселони» та «ПСЖ» теж помиляються. Потрібно у цій ситуації просто підтримати динамівців. Бо за «Динамо» грають досить молоді, дуже молоді. Так, до досвідчених гравців інші вимоги, інший підхід, інший попит. Досвідчений з напівмоменту повинен вичавлювати.

«Фенербахче» та «Ренн» — це серйозні команди. Тому динамівці сьогодні роблять максимум, виходячи з тих можливостей, які є на сьогоднішній день. Звичайно, після набору форми йде функціональний спад. І, найімовірніше, у цьому функціональному спаді хлопці перебували певний час, а ми від них вимагаємо. Коли динамівці обіграли «Фенербахче» та пройшли їх, не було ейфорії. Усі вважали, що так і має бути. Так підтримайте киян зараз, коли вони виходять із цього стану спаду. Ви думаєте, вони не хочуть перемагати? Вони хочуть. А я з повагою ставлюся до всіх українських команд. Динамівці раніше за всіх вийшли на пік форми і, природно, через певний час може бути спад кондиційний та ігровий. Тож треба потерпіти. Так, «Динамо» не має нападника-реалізатора такого, як Довбик у «Дніпрі-1». Будь-якій команді складно без топового нападника. Кожній команді потрібний забивний форвард! Як у «Барселони» є Левандовськи, у «Тоттенхема» — Кейн, а у «Ман Сіті» — Холанд.

— Чи може Артем Бесєдін стати таким нападником?

— Не треба вимагати від Бесєдіна більше, ніж він може. Він може зачепитися, він може виграти єдиноборство головою, він може заробити штрафний або пенальті. Він добре зіграє на випередження, може зачепитися за м’яч, може віддати, може зберегти м’яч, може пропустити його. Але послухайте, він поки що не форвард-реалізатор. Він не Шевченко та не Ребров. Він інший моделі нападник. А «Динамо» потрібний форвард, який забиває.

— Як думаєте, керівництво клубу та Мірча Луческу займаються цим питанням?

— Чи знає керівництво киян про те, що потрібний такий форвард? Звісно, ​​знає! Знає це і Мірча Луческу. Він мудра людина. Але не так просто когось узяти під час війни. Давайте наберемося терпіння і вичавлюватимемо максимум з того, що маємо.

***

— Що скажете щодо «Дніпра-1», який нині лідирує в УПЛ?

— У зв’язку з переходом Ігора Йовічевича до донецького «Шахтаря» керівництво «Дніпра-1», скажімо так, зробило ставку на Євгена Краснікова, який прийшов у зв’язці з 39-річним головним тренером Олександром Кучером, з яким вони разом співпрацювали в «Металісті», відроджуючи його.

Паралельно довелося вирішувати кілька завдань. По-перше, зберегти лідерів команди Довбика, Піхальонка, Назаренка тощо. По-друге, провести оперативно якісну селекцію з метою посилення команди з урахуванням участі у єврокубках. По-третє, поставити якісну, сучасну, командну гру з урахуванням свого тренерського бачення та наявності виконавців. Звичайно, багато в чому був цейтнот часу, оскільки вже у серпні стартували матчі кваліфікації єврокубків. На жаль, в обох матчах кваліфікації Ліги Європи дніпряни програли «АЕКу» з Ларнаки (1:2 та 0:3). Але це природно. Нова команда, гравці тільки зібралися, їм потрібен був час на те, щоб притертися один до одного. Дніпряни зіткнулися із наднапруженим графіком, коли матчі йдуть через два дні на третій та через три на четвертий. Також на команду чекало багато переїздів. Домашні ігри єврокубків дніпряни почали грати у Словаччині, а домашні поєдинки УПЛ — в Ужгороді. У такій ситуації насамперед потрібно не ведення планомірного тренувального процесу, а хоча б встигати проводити комплексне відновлення футболістів, а також проводити розбори матчів.

Команда весь час у дорозі — переїзди, перельоти, а матчі йдуть через два на третій. Я, як тренер, знаю, як це все непросто. Для будь-якого тренера — це величезний безцінний досвід. За книгами та методичками ти його не отримаєш. Тут першому плані виходить психологічне вміння вибудовувати мікроклімат команди. Важливим є спілкування тренера з лідерами команди, адаптація новачків та молоді, особисте спілкування з кожним футболістом, впевненість у власному баченні постановки гри, вміння тримати удар, брати відповідальність на себе, захищаючи гравців. Тільки в такій стресовій ситуації і виявляються сильні якості керівників тренерського штабу та футболістів. До того ж треба навчитися витримувати напругу, пов’язану з війною та з усіма футбольними моментами. Робота у великих клубах з великих футбольних міст постійно змушує бути готовим брати висоту, яка раніше тобі не підкорялася. Але водночас — це великий стимул та можливості для всіх.

— Йовичевіч, хоч і перейшов до «Шахтаря», але дніпрянам вдалося зберегти багатьох провідних футболістів. Що загалом скажете щодо селекції «Дніпра-1»?

— Так, дніпрянам вдалося зберегти майже всіх своїх основних футболістів за винятком воротаря Сарнавського, який пішов до «Кривбаса» та румунського голкіпера Валентина Кожокару, який опинився у бельгійському «Ауд-Хеверле». Агенти молодого Єгора Ярмолюка порекомендували йому виїхати в «Брентфорд», побачивши в цьому перспективу. Ну, дай Боже. Арсеній Батагов перейшов у «Зорю», Невен Джурасек разом із хорватським тренером Йовічевічем перейшов до «Шахтаря». Дубінчак повернувся до «Динамо». Ігнатенко повернувся після оренди до «Шахтаря» і відразу ж був орендований «Бордо». Вантух повернувся до «Динамо» і звідти вирушив в оренду до «Зорі». Чуже повернувся до «Динамо» Загреб, звідки перебрався в оренду до «Зринські».

Прийшов вільним агентом досвідчений дуже швидкий гравець групи атаки Громов. Вихованець дніпрян Рубчинський, який виступав на правах оренди за «Нікополь», був підключений до тренувань першої команди. Природно, Красніков та Кучер привели із собою групу гравців. З ними прийшов із «Металіста» Сарапій, який може зіграти центрального захисника та опорника. Також із харківської команди перейшли до «Дніпра-1» фланговий дуже швидкий Танчик, такий собі а-ля Гаттузо опорник Бабенко, молодий воротар Рибак, півзахисник Горбунов, а також екс-гравець «Ліона», «Монако» та «Лілля» француз Балулі . Усі ці шість футболістів прийшли з Кучером та Красніковим у «Дніпро-1». Також Євген Красніков, який вміє знаходити футболістів, у дніпровській команді закрив воротарську позицію бразильцем Максом Валефом. Аргентинець Пуріта прийшов із грецького «Волоса», алжирець Амаш прийшов із «Боавішти». Бразилець Веслі Брага приїхав із Дубаю, інший бразилець Бузанелло на правах оренди — із «Шапекоенсе», а Бланко — з «Індепендьєнте». Тобто, велика група іноземців у цій ситуації перейшла до «Дніпра-1».

— Як вважаєте, чому ці легіонери вирішили перейти до «Дніпра-1»?

— По-перше, єврокубки — це цікаво. Грають вони домашні матчі єврокубків у Словаччині — безпечно. Домашні поєдинки УПЛ грають в Ужгороді — це також досить безпечно. Тому іноземці, звичайно, такий вектор обрали. Він їм підійшов.

— «Дніпро-1» за досить короткий термін створив, по суті, нову команду. Чи вважаєте їхню селекцію вдалою, дивлячись на результати команди?

— Воротарську позицію було закрито, як ми вже говорили. А у центрі оборони можуть зіграти Сваток, Адамюк, Сарапій та Логінов. Тобто, у дніпрян є чотири центральних захисники. Ми знаємо, що сьогодні є конкуренція щодо більшості позицій. Дивлячись на проведену селекцію, я можу зазначити, що вже реально видно якість селекції з багатьох позицій. І часто доводиться робити кадрові зміни щодо позицій. Вміння Сарапія грати центрального захисника та опорника дозволило тренерському штабу використати його в парі зі Сватком, а Адамюка, який грав у центрі, перемістити на позицію правого захисника і додати обороні надійності. Це дало змогу грати в опорній зоні Бабенку. Там же можуть зіграти Рубчинський, Когут та інші. Це дає можливість Піхальонку вести диспетчерську гру. Якщо Бабенко грає один у ролі руйнівника, тоді до Піхальонка додається хтось із іноземців. Тоді дніпряни отримують дуже сильний центральний трикутник. Ми бачимо, що Бузанелло міцно зайняв місце лівого захисника. Ми розуміємо, що трійка нападників Довбик, Гуцуляк, Амаш (а ще Громов, Назаренко) є гравцями дуже високого рівня. «Дніпру-1» це вже допомагає вирішувати завдання. Дніпряни усі шість стартових матчів УПЛ виграли і досить успішно грають у своїй групі Ліги конференцій.

— Напевно, Довбика та інших лідерів команди захочуть придбати інші клуби. Як думаєте, як вестиме себе в цій ситуації «Дніпро-1»?

— Найімовірніше, «Дніпро-1» може взимку зіткнутися з тим, що доведеться утримувати своїх лідерів. Довбика, Піхальонка та ще ряд хлопців справді захочуть купити інші клуби. І для дніпрян дуже важливо їх утримати. Але досвідчений менеджер Красніков, я думаю, знає, як правильно в цій ситуації вчинити.

***

— Що думаєте з приводу «Зорі» та «Ворскли»? Як вони впоралися із селекцією у минуле трансферне вікно?

— І у «Зорі», і у «Ворскли», окрім тренерської ротації, відбулися великі кадрові зміни серед виконавців також із різних причин. Навіть вдалося обом командам умовити деяких хлопців повернутись до чемпіонату України. «Зоря» повернула Євгена Шахова, які грав у «Лечче», ПАОКу та АЕКу. Я з Євгеном працював, коли тренував «Арсенал». Він розумний, хороший, талановитий диспетчер. Тому, я вважаю, його запросити було хорошим рішенням. Олег Данченко, який має досвід гри у сильних командах, перейшов у «Зорю» з АЕКа на правах оренди. Він досить швидкий та технічний. Звісно, ​​ці хлопці допоможуть луганчанам.

— «Ворскла» також змогла посилитись рядом відомих футболістів. Чи теж звернули на це увагу?

— Так звичайно! «Ворскла» пішла тим самим шляхом, що й «Зоря». Владлена Юрченка, якого добре знає Віктор Скрипник, полтавці взяли з «Риги». Лівий латераль Василь Кравець прийшов із іспанського «Леганеса». Також у «Ворсклу» з фінського СІКа перейшов дуже досвідчений футболіст Денис Олійник, який зіграв 12 матчів за збірну України. Такі гравці допоможуть ворсклянам.

— Що скажете по іноземних новачках ворсклян?

— Так, «Ворсклі» вдалося залучити низку іноземних гравців. Ми знаємо, що у них завжди непоганий албанський та балканський вектори селекції. І ось зараз вони запросили з «Тирани» албанського форварда Таулянта Сефері та албанського захисника Ардіта Толі. Очевидно, «Ворскла», давно йдучи цим шляхом, слідкує за талантами в Албанії. Раніше албанці вже грали успішно за «Ворсклу». Цей вектор продовжився. Також із «Тирани» до полтавської команди прийшов гравець Північної Македонії Еннур Тотре. Це каже про балканський вектор полтавців. Крім того, ворскляни взяли трьох бразильців: захисників Габріеля Назаріо та Феліпе Родрігеса, а також нападника Марлісона.

— Також Юрій Максимов залишив по собі хороший фундамент. Якими ви бачите перспективи розвитку «Ворскли»?

— На мою думку, Юрій Максимов дуже добре працював у «Ворсклі». З ним багато хлопців виросли і залишився кістяк команди. Це воротар збірної України Діма Різник. А також Чеснаков, Скляр, Пердута, Степанюк. Це все гравці дуже серйозного рівня. А якщо до них додати Юрченка, Кравця та Олійника разом із легіонерами, то команда вимальовується досить перспективна. Звичайно, потрібен час. Але якщо приходять такі гравці, то є відповідні умови. Можна лише побажати удачі всім нашим командам.

— Із «Зорі» пішло багато лідерів. У луганчан не така ситуація, як у «Ворскли»?

— У «Зорі» створюється практично нова команда. З луганського клубу пішли Назарина, Кабаєв, Гладкий, Громов, Хомченовський, Вернидуб, Фаворов, Кочергін, Цвек, Шахаб Захеді та Сайядманеш. Більшість цих хлопців грали в основному складі. І прийшла певна група гравців. Це Батагов, Мишньов, Кирюханцев, Турбаєвський, Антюх, Русин, Вантух, Бражко, Михайленко, Булеца. Багато хто з цих футболістів прийшов із «Динамо». Також ряди луганчан поповнили досвідчені Бутко, Чурко та Шахов. По «Зорі» можу сказати, що емоційно вони дуже добре стартували. Вони дуже добре розпочали, стартувавши з трьох перемог. Потім вони двічі програли і раз зіграли внічию. Також луганці вилетіли з Ліги конференцій. Після домашньої перемоги над «Університатею» (1:0) «Зоря» на виїзді, на жаль, програла з рахунком 0:3. Як власне, і «Ворскла», яка вдома виграла у АІКа (3:2), а у Швеції, на жаль, поступилася 0:2.

— Якщо підсумувати, що скажете про нинішню трансферну політику українських клубів?

— Ми побачили, що у цей період український вектор є основним. І думаю, що найближчим часом так воно і буде. Молоді хлопці також мають шанс зростати і прогресувати. Я впевнений, що вони це робитимуть. Все залежить від того, які завдання ставлять клуби, гравці, тренери.

— І якими ви бачите перспективи розвитку українського футболу?

— Я впевнений, що за спільних зусиль все вийде. Ми завжди віримо у краще. Україна — це футбольна нація. У нас зростають гравці. Ви подивіться, як прогресують ті ж таки Мудрик, Судаков, Бондаренко, Зубков та інші хлопці. Це плюс для збірної України. Це означає, що ми успішно гратимемо і в єврокубках, і на рівні збірних.

Я невиправний оптиміст і завжди вірю в те, що пов’язане з нашою країною, зокрема й у плані футболу.

Дмитро Котков