На початку минулого тижня, як і попереднього, рашисти обрушили на Україну масований повітряний удар. Зазнаючи невдач на військових фронтах, агресор почав тероризувати мирне населення, цілячись по житловим кварталам та об’єктам інфраструктури і забираючи життя ні в чому невинних людей.
Не стала винятком, швидше навпаки, і столиця нашої країни. У понеділок над Києвом та регіоном барражували кілька десятків дронів-камікадзе, не обійшлося без жертв. У вівторок і середу літали ракети, були пошкоджені теплові та електрокомунікації.
Зрозуміло, що в ситуації, що склалася, під загрозою виявилося і проведення спортивних змагань, футбольних — у тому числі. Тому комісія обласної військової адміністрації оперативно прийняла рішення тимчасово заборонити грати у столиці матчі національної першості.
Київські динамівці, поступившись 16 жовтня у Львові «Шахтарю» (1:3), наступного дня вранці клубним автобусом вирушили до рідних пенатів, щоб вперше в сезоні провести на рідному стадіоні імені Валерія Лобановського два домашні поєдинки. Однак суворі обставини внесли корективи в плани команди, яка до цього поколісила по Європі і розтратила безліч фізичних і моральних сил на постійні роз’їзди і зміну локацій.
Власне, це одна з обставин, яка безпосередньо вплинула на якість гри біло-синіх і, відповідно, на результати. На нього неодноразово посилався Мірча Луческу.
Інший важливий фактор — необхідність форсувати підготовку в рамках кваліфікації Ліги чемпіонів, де динамівцям відверто не пощастило з суперником на заключному етапі. «Бенфіка» зараз явно на ходу, що й засвідчили її дві нічиї з одним із лідерів турніру — «ПСЖ».
Зрештою, травми провідних виконавців, які перманентно перенесли кілька гравців, а втрата Бущана та Шапаренко виявилася практично непоправною.
Загалом, все пішло не за планом. А погані дні, як казав хтось із великих зарубіжних тренерів минулого, бувають у кожної команди. Та і сьогодні — подивіться на виступ таких грандів європейського клубного футболу, як, скажімо, «Ювентус» чи «Ліверпуль». При цьому їх футболісти не відчувають тяжкості війни, тренуються в комфортних умовах, мають повноцінне відновлення.
Але у нас знаходяться гарячі голови, які, щойно, кричать—все пропало. І вимагають до відповіді керівництво, гравців, тренерів. Гаразд, би не зробили поправку на ситуацію вболівальники, а адже до відставки Луческу закликають справжні та уявні експерти, колишні футболісти клубу.
Напевно, тут до місця привести слова Миколи Шапаренка, який відновлюється після операції: «Експерти завжди всі знають. Коли „Динамо“ протягом двох років здобуло перемоги, здобувало трофеї, коли ми добре грали, команду хвалили і віддавали належне Луческу. А зараз про це начебто забули, хоча ситуація в країні знаєте, як змінилася» (Ua.tribuna.com, 20.10.22).
На підтримку свого наставника виступив і голкіпер Денис Бойко: «Повірте мені, і Луческу, і його помічники роблять все можливе, щоб вивести команду з сьогоднішнього стану, якнайкраще підготуватися до кожної наступної гри і повернутися на переможний шлях. А вболівальників — справжніх, а не тих, хто у скрутний час відвертається від команди — хотів би запевнити, що ми обов’язково зробимо це. Тому що у нас немає футболістів, які не переживали за якість гри і результат. У нас немає байдужих, які тільки відбувають номер або відпрацьовують зарплату. А, значить, пройде трохи часу, і ви побачите справжнє «Динамо» (Fcdynamo.com, 20.10.22).
При цьому і Шапаренко, і Бойко насамперед послалися на неймовірну втому. Тому, як би парадоксально це не звучало, перенесення запланованого на четвер, 20 жовтня матчу киян з «Металістом» виявилося дуже доречним. І, погодьтеся, дивно в такій ситуації виглядали заклики окремих доброхотів змусити «Динамо» повернутися до Львова і зіграти таки з харків’янами там.
Дивною виглядала і відмова «Шахтаря» піти назустріч друзям-суперникам і провести очний поєдинок не в неділю, а в понеділок або навіть у вівторок. Адже після ігор у єврокубках у гірників було на два дні більше відпочинку. До всього донеччани у зв’язку з участю в Лізі чемпіонів зуміли відкласти два матчі внутрішньої першості на більш пізній термін.
Як випереджаючи подію, голова Асоціації футболістів України Олег Печорний напередодні зауважив: «Якщо УПЛ і „Шахтар“ дійсно не пішли назустріч „Динамо“, то вони вчинили дуже негарно. У країни триває війна, і треба розумітися один з одним. Це топ-матч, який дуже важливий і цікавий для вболівальників. Але в нас підвійні стандарти: комусь можна дати більше години на відновлення, а комусь — ні. Напрошується висновок, що хтось із „Шахтаря“ тримає дулю в кишені. На словах ми друзі, повинні об’єднуватися, а на кожен кожен тягне одеяло в свій бік» (1927.kiev.ua, 15.10.22).
Що стосується власне поєдинку, то оглядач Fanday.net Артур Валерко не погодився з Мирчею Луческу в тому, що його долю визначили індивідуальні помилки Вівчаренка і Забарного: «Динамо» на класі створило певну кількість моментів, на початку другого тайму десь. , але в загальному програвало цілі ігрові відрізки. «Шахтар» виграв цей матч завдяки добре застосованій моделі гри, яка вже спрацювала в Лейпцигу і з Реалом, не підвела і зараз (17.10.22).
Віддаючи належне гірникам, автор спробував порівняти донецький клуб часів Луческу, коли наголос робився на ігрові якості бразильців, з нинішнім: «Шахтар» Луческу, немов стриж чи ластівка, швидко розганявся, але важко міняв курс і гальмував. «Шахтар Йовичевіча — птах іншого польоту: він набагато гнучкіший, куди успішніше підлаштовується під суперника, а вже ігрову аритмію застосовує майже зразково».
Втім, як вважає Валерко, нестача загальнокомандного досвіду може стати для команди Йовічевича великою проблемою в майбутньому, коли настане час вирішальних матчів.
Трансляція матчу «Шахтар» — «Динамо» спочатку була запланована на одному з каналів компанії «Сетанта», яка була претендентом на право володіння єдиним телепулом Української прем’єр-ліги. Що з цього вийшло, а точніше чого не вийшло, ми детально розповідали в попередніх оглядах ЗМІ. Тепер навіть клуби, що залишилися під крилом загадкових трансляторів, відчувають усі принади договору з ними.
Звичайно, не отримавши бажаного, представники «Сетанти» мають право вимагати зміни умов угоди з УПЛ, і в цьому їх можна зрозуміти. Але як зрозуміти рішення показати центральний матч не тільки туру, але, як прийнято вважати, і осінній частині чемпіонату країни, історичне дербі, що викликає безліч емоцій у учасників поєдинків, численних шанувальників двох найтитулованіших клубів України, служителів пера і мікрофона на спеціальній? Причому рішення про це було прийнято в останній момент.
Зрозуміло, що воно викликало вкрай негативну реакцію у футбольній спільноті.
«Сетанта» — це бандиті. Думавши, що можна дивитися матч по їх каналах, а тут потрібно заходити на ОТТ-платформу і платити гроші за перегляд. Це УПЛ винна, тому що підписала з ними контракт. Яку таку важку годину воїни можуть подивитись гру, реєструватися на будь-яких платформах? Це нехтування інтересами вболівальників і невідповідність ситуації, в якій ми живемо. Хитра євроазійська компанія прийшла заробити на «українцях», — обурювався авторитетний у минулому арбітр, а нині суддівський експерт Мирослав Ступар (1927.kiev.ua, 16.10.22).
Не менш промовистими були й інші телекористувачі. «У мене є всі канали, але матч «Шахтар» — «Динамо» мені подивитися не вдалося. Не розумію, як можна такий поєдинок показувати невідомо де. Вважаю, що такі ігри слід показувати на загальнодоступних каналах. У країні йде війна, і матч двох грандів тим більше має бути доступний. А так люди повинні платити за його перегляд 109 гривень. Інакше, як корупцією, це назвати не можу«,— емоційно відреагував екс-футболіст Олександр Алієв (Dynamo.kiev.ua, 16.10.22).
А колишній керівник PR-служби «Шахтаря» Андрій Бурлаков стверджує, що з моменту запуску ОТТ-платформи «Сетанта» вже не вперше розміщує топові трансляції, і не тільки футбольні, виключно на ній. «Не показувати матч на доступному каналі, повідомити про це за добу до початку, не продати трансляцію за кордон — „Сетанта“, видно!» — Виніс вердикт Бурлаков (Ua.tribuna.com, 17.10.22).
І це лише частка обурення, яке наштовхує на думку про те, що в словах відомих медійників Ігоря Циганика і Олександра Денисова, очевидно, є зерно істини. Перший заявив, що офіційний мовник планує переглянути умови угоди з Прем’єр-лігою. А другий згодом додав, що «Сетанта» зовсім може припинити співпрацю з УПЛ.
Сайт Fanday.net звернувся з офіційним запитом до компанії, чи так це, і отримав «вичерпну» відповідь: «Ми не можемо коментувати цю тему. Ми продовжуємо транслювати матчі Української прем’єр-ліги як завжди» (17.10.22).
А через кілька днів інший портал, Ua.tribuna.com, з посиланням на програму «ТаТоТаке» оприлюднив таку інформацію: «Компанія не вийде з угоди і залишиться офіційним бродкастером чемпіонату, але зміниться умови договору. „Сетанта“ не платитиме 3,2 мільйона доларів, а команди не отримають по 94 тисячі, про що була домовленість перед сезоном.
Це обумовлено тим, що компанія показуватиме матчі всього 11 клубів з 16-ти. Тепер „Сетанта“ оплачуватиме лише продакшн. У кінці сезону буде виведено кошторис доходів виходячи з дистрибуції прав на міжнародний ринок, абонентів за підписками та платними показами на ОТТ-платформі. Все, що перевищуватиме сумарні витрати компанії, розділиться між представниками УПЛ» (21.10.22).
Залишилося тільки вірити, чекати і сподіватися.
А поки відомий майстер гострого слівця Микола Несенюк назвав поєдинок «Шахтаря» та «Динамо» матчем-невидимкою: «Що не побачили українські вболівальники, які не змогли подивитися трансляцію гри? Вони не бачили, що криза у „Динамо“ триває, і провал команди на старті сезону нічим не виправдати.
Тому залишається або відвернутися від команди, до чого закликають деякі „знавці“, або продовжувати підтримувати „Динамо“, очікуючи від клубу виправлення допущених помилок, а від футболістів — максимальної віддачі в наступних матчах.
Тому що невдачі йдуть, а „Динамо“ буде завжди» (Ua.tribuna.com, 17.10.22).
Надії на те, що невдачі почали йти, могла вселити недільна зустріч з «Ворсклою», яка таки відбулася в Києві в останню неділю на стадіоні імені Лобановського і транслювалася на каналі «2+2». Принаймні, у біло-синіх були дні на відпочинок, відновлення, підготовку. Але, очевидно, їх поки що недостатньо, щоб подолати кризу. В результаті блякла нічия (1:1).
Не менш, якщо не більше, резонансним вийшов ще один матч 7-го туру, в якому зустрічалися «Рух» і «Дніпро-1» (2:3) — з двома видаленнями у господарів, що викликали суперечки пенальті і вирішальним голом, забитим після того, як закінчився компенсований час.
«Обставини склалися проти нас. Грати увісьмох проти повного складу команди, яка йде у турнірної таблиці на першому місці, дуже важко. Після такого матчу не хочеться ні про що розповідати. Просто подивитись на те, що відбувалося на полі. Я дуже довго працюю у футболі, тому все розумію. Більше коментарів у мені немає», — досить прозоро натякнув на обставини зустрічі головний тренер львів’ян Леонід Кучук (Sportarena.com, 17.10.22)
У Будинку футболу оперативно відреагували на 11-метровий. «Гравець ФК „Рух“ не мав жодного наміру, щоб заволодіти м’ячем, та навмисно втрутився лише з однією метою — створити перешкоду сопернику власним корпусом. Він не зіграв у м’яч, а лише зачепивши його, і при цьому перешкоджав просуванню гравця „Дніпра-1“, стаючи на траєкторію руху останнього. 11-метровий був призначений правильно», — прокоментував головний експерт арбітражу УАФ італієць Нікола Ріццолі (Uaf.ua, 17.10.22).
Що стосується обох видалень та хронометражу матчу, то в таких ситуаціях рішення приймаються, як правило, на розсуд арбітра. Тим не менш, генеральний директор «Руху» Ігор Дедишин залишився дуже незадоволеним суддівськими рішеннями Юрія Іванова.
«Рефері протягом усього матчу демонстрував симпатії до суперника, і це відчували наші футболісти і тренери, заявив функціонер після зустрічі. — Арбітр поводився так, як йому давали вказівки з тренерської крамниці „Дніпра-1“. Гравці гостей також коментували дії судді, причому зухвало та самовпевнено. Наче розуміли, що їм за це нічого не буде» (Fanday.net, 19.10.22).
В результаті, на думку Дедишина, Іванов втратив нитки управління грою, почав сумніватися в своїх рішеннях, реагувати на крики, виносити необдумані вердикти і втрачати контроль над поєдинком.
У принципі, у футболі нерідко буває, коли одна із сторін, яка зазвичай програла, незадоволена суддівством. І все би нічого, якщо би після фінального свистка Дедишин не вискочив на поле і не почав щось доводити своєму дніпровському візаві Євгену Красникову. Спалахнула сутичка. Гравці, що знаходилися на газоні, і адміністративний персонал встали стінка на стінку.
"Він до мене підбіг і почав показувати на телефоні відео, де наш футболіст нібито штовхнув гравця "Руху",— у свою чергу пояснив ситуацію Красніков. — Я спочатку подумав, що йдеться про пенальті, але там був якийсь інший епізод. В результаті ми сварилися, поштовхалися і розійшлися. Пізніше поспілкувалися ще раз, але руки один одному не подали. Хоча жодних претензій у мене до нього немає. Він бачить епізод по-своєму, я — по-своєму. Те, що сталося, лише емоції" (Fanday.net, 17.10.22).
Втім, через деякий час Євген Красніков, вибачившись уболівальникам за те, що зреагував на провокацію, був більш категоричним: «Спочатку мені здалося, що то були післяматчеві емоції. Але після коментарів у медіа і соцмережах, зрозумів,що то була спланована акція. Не буду заглиблюватися, кому був вигідний цей спланований конфлікт» (Sportarena.com, 18.10.22).
Не заспокоїлися і в «Русі». Спочатку президент клубу Григорій Козловський анонсував якусь грандіозну прес-конференцію. А потім клубний сайт оприлюднив спеціальну заяву, в якій покроково розібрав рішення арбітра. І ось що цікаво: Юрій Іванов — це той самий рефері з Макіївки, який в останні роки вже фігурував у скандальних історіях.
Вперше, коли нібито зазнав побиття з боку президента «Агробізнесу» Олега Собуцького, після чого останній був довічно дискваліфікований. По другий — коли скасував гол «Олімпіка» у ворота «Шахтаря», і виникла так звана «справа Гельзіна», яка практично призвела до ліквідації скромного донецького колективу. Зрозуміло, що з таким бекграундом і увага до його рішень підвищена.
Як би то не було, а подібні скандали, м’яко кажучи, не прикрашають вітчизняний футбол. А точніше — навпаки, ганьблять. Особливо на тлі війни, на якому нашій країні приділяють особливо пильну увагу як друзі, так і недруги.
А поки осіннє загострення взаємин між Дедишиним і Красниковим стане предметом розгляду на засіданні Контрольно-дисциплінарного комітету УАФ, призначеного на 27 жовтня. Особиста присутність на ньому обох фігурантів обов’язкова!
Минулого вівторка інформаційний простір вразив ще одну неприємну подію. При перетині державного кордону в пункті пропуску Рава-Руська в складі офіційної делегації УАФ, яка прямувала до штаб-квартири УЄФА, генерального секретаря та віце-президента організації Юрія Записоцького представниками офісу Генпрокурора України було вручено повідомлення про
Про що йдеться у підозрі, ЗМІ тільки здогадувалися. Однак на інцидент оперативно відреагували заслужені майстри спорту та віце-президенти УАФ Анатолій Дем’яненко та Олег Протасов.
За словами першого, очевидна спланована атака росіян на Українську асоціацію футболу. «Я вже казав, що Росія якось поплатиться за все, що вона робить у нашій країні,— написав на своїй сторінці в Facebook Дем’яненко. — Так і буде. Але ми самі не повинні допускати того, що руками своїх посібників Росія досягає тут своїх цілей. УАФ стала мішенню саме тоді, коли російське лобі в міжнародних футбольних колах зазнало поразки. Я охоче вірю, що ФСБ поставило собі за мету максимально дестабілізувати роботу УАФ» (Fakty.ua, 18.10.22).
Зі свого боку Протасов припустив, що «фабрикація звинувачень» проти співробітників УАФ і «беззмістовні папірці під виглядом процесуальних документів» за задумом «російських замовників повинні відбити у УАФ бажання займатися підготовкою до ЧС-2030».
«Росіяни просто не можуть простити нам свою повну спортивну ізоляцію і недопуск до відбору на Євро-2024, вважає Протасов. — Саме з цим і пов’язане незаконне затримання на межі України Юрія Записоцького.
Використовуючи своїх „козачків“ в українських правоохоронних органах, спецслужби Росії прагнуть до місту, тиску та блокування роботи УАФ. На жаль, вчасно протидіяти таким „осередкам ФСБ“ у нацполіції та Офісі Генпрокурора досі не навчилися. Особисто у мене немає сумнівів у тому, що це російське замовлення, яке виконують у нас добре замасковані пішаки» (Ua.tribuna.com, 18.10.22).
За всієї серйозності ситуації та спрямованості своїх припущень, не може не розчулювати обізнаність колишніх майстрів шкіряного м’яча з приводу «козачків» у правоохоронних органах країни. А також заклики розкрити «осередки» і скасувати «фабрикацію звинувачень».
Ще далі пішли в саму УАФ, яка вустами своїх юристів натякнула на підступи «попередників», а один з пунктів офіційного коментаря представила в такій редакції:
«Сьогодні о 02.00 під час перетину Юрієм Записоцьким українсько-польського кордону пройшла провокація з спробою вручення йому нібито „підозри“. Юрій Записоцький вирушив із візитом до УЄФА для роботи над заявкою України на участь у проведенні чемпіонату світу 2030 року. Папери під назвою „підозра“ вручити Юрію Записоцькому замість прокурора — процесуального керівника — намагалися невідомі особи, в той час як сам „документ“ містив явні ознаки фальсифікації» (Ua-football.com, 18.10.22).
Це вже серйозне звинувачення, яке потребує найретельнішого розслідування. Що, не сумніваємося, і станеться.
Що стосується участі України в організації ЧС-2030, то це, безумовно, справжній прорив. Приєднання кандидатом на проведення турніру в компанію до Іспанії та Португалії виглядає цілком обнадійливо. Відомо також, що питання узгоджувалося на найвищому державному рівні і викликало схвалення у партнерів, які є, до речі, фаворитами майбутніх тендерних перегонів.
Щоправда, конкурентів, які бажають стати господарями майбутнього мундіалю, вистачає, а вибори відбудуться лише у 2024-му. Але лиха біда — початок. Навіть при тому, що нашій країні, якщо все складеться вдало, очевидно, доведеться задовольнятися лише матчами однієї групи.
Відреагував на українську ініціативу і президент УЄФА Олександр Чеферін, який у коментарі португальському виданню A Bola зазначив: «Україна зробить свій внесок, як і інші країні. Поки не зумовлено, де і скільки матчів буде зіграно, але включення України важливе у символічному плані. Цей турнір буде присвячений світу» (Theageoffootball.com, 21.10.22).
Тим часом у Бухаресті УЄФА провів жеребкування молодіжного Євро-2023. Суперниками команди Руслана Ротаня стали збірні Румунії, Іспанії та Хорватії.
«У фінальному турнірі слабких команд немає, з усіма буде нелегко, — зазначив головний тренер нашої молодіжки. — Але я впевнений, що непросто буде і нашим суперникам. Найсильніший і авторитетний серед них — Іспанія, п’ятиразовий чемпіон континенту. Статус господарів багато говорить про Румунію. Не вимагає додаткових рекомендацій і Хорватська школа футболу. Тож буде нелегко, але цікаво. Принаймні, у кожному поєдинку ми прагнутимемо досягти максимуму» (Terrikon.com, 19.10.22).
Ну, і про події, яка відбулася в Парижі, де пройшла 66-та церемонія вручення «Золотого м’яча». Цього разу лауреатом видання France Football став француз Карім Бензема.
У церемонії в паризькому театрі «Шатле» взяв участь легендарний український форвард Андрій Шевченко, з якого свого приз отримала найкраща футболістка року іспанка Олексія Путельяс.
Виступаючи зі зверненням до присутніх і до величезної телевізійної аудиторії, Шевченко закликав Європу і весь світ об’єднати зусилля в боротьбі з агресією: «Я пишаюся тим, як моя країна бореться за свободу. Я багато займаюся гуманітарними та медичними проектами разом із платформою United24, започаткованою президентом України Володимиром Зеленським. Дуже важливо пам’ятати, що війна продовжується. Але ще важливіше стояти поруч з Україною і допомагати» (Kp.ua, 18.10.22).
Золоті слова лауреата «Золотого м’яча» 2004 року!
Віктор ЖУРАВЛЄВ