«Динамо» — «Металіст 1925» — 0:0. Післяматчева прес-конференція Луческу: «Контроль м’яча у нас вже надто довгий»

У суботу, 26 листопада, в матчі 15-го туру чемпіонату України київське «Динамо» з рахунком 0:0 зіграло внічию з харківським «Металістом 1925». Зустріч проходила у Києві на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського. До вашої уваги післяматчева прес-конференція головних тренерів команд.

Мірча ЛУЧЕСКУ, головний тренер «Динамо»:

— Ви призначаєте пенальтистів перед матчем? Чи футболісти самі приймають рішення, хто підійде до «точки»?

— У кожній команді є футболіст, який виконує ці функції. У нас це Вітя Циганков. Він першим підходить до м’яча, якщо знаходиться на полі. Коли в команді був де Пєна, вони з Циганковим чергувалися. Тоді в нас було більше пенальтистів, але зараз — лише один.

В попередньому матчу він забив з пенальті, зараз — ні. Пенальті — це завжди лотерея. Воротар вдало зіграв, вгадав напрямок удару. Пенальті можна реалізувати, або не реалізувати, але у нас і без нього було достатньо моментів, щоб забивати гол.

Все, що відбувається у грі до штрафного майданчика, тренується, — це моя відповідальність. Але те, що відбувається всередині штрафного майданчика, — це вже особистість кожного гравця. Я не кажу зараз виключно про момент, коли Шепелєв не потрапив по воротах з двох метрів. Але у того ж Шепелєва був момент, коли він увійшов з м’ячем у штрафну площу, і треба було пробивати.

У штрафній площі потрібна особа гравця, його відповідальність, майстерність, дриблінг, удар, правильне рішення.

Контроль м’яча у нас вже надто довгий. Таке відчуття, що ніхто не бере на себе відповідальність, щоб обіграти, створити чисельну перевагу. Циганков і Буяльський здатні на таке, але цього мало, коли вся команда суперника відходить в оборону. Нам потрібно, щоб усі гравці брали участь в атакі, всі приходили до штрафної площі.

Не тільки контроль м’яча нам потрібен. Він уже такий, що ніби хлопці перекладають відповідальність один на одного. Ніхто не хоче ризикувати, обігравати, йти в дриблінг. Кожен із наших суперників у чемпіонаті України грає проти нас з подвійною енергією, з подвійною мотивацією, і це зрозуміло, адже вони грають проти «Динамо». І обороняються всією командою. Щоб це подолати, треба ризикувати. Ми доводимо м’яч до штрафної площі, входимо до штрафної площі, заробляємо кутові. У нас сьогодні кутових було 13, у суперника — 1, і суперник мав шанси забити після цього «стандарту». Нам потрібні особи на полі, які вирішують. Потрібні кілери, які добивають!

Розумію хлопців, деякі з них грають під тиском, і цей тиск сковує їхні дії. Вони відчувають відповідальність, адже грають у команді, яка завжди націлена виключно на перше місце. У кожному матчі для цієї команди прийнятний лише один результат — перемога.

— Як підвести футболістів до того, щоб вони робили те, про що ви тільки що сказали?

— Від центрального нападника багато що залежить у плані завершення атак, ведення гри в атаці. Але і Ванату, і Бєседіну складно входити в комбінації, у них інші сильні сторони — це швидкість і використання вільних зон. А при такій грі, як сьогоднішня, їм складно входити в комбінації, і вони постійно втрачали м’яч.

Ще одна зброя, яку треба було використати сьогодні,— дальні удари. Але ми пробивали надто вже здалеку. Треба було входити в «ударні зони», і звідти пробивати. При цьому був поспіх при нанесенні таких ударів.

Сьогодні ми контролювали хід гри, контролювали м’яч, атакували, створювали моменти, добре пресингували при втраті м’яча на половині поля суперника. Ми все сьогодні робили, крім того, про що я сказав: не вистачало завершального пасу, завершального удару.

Ще один момент. Ви бачите, як багато на чемпіонаті світу додають часу до обох таймів. Найчастіше, як сьогодні, одна з команда тягне час, дає м’ячу повільний хід, повільно проводить заміни. Сьогодні супернику це було вигідно. Вважаю, треба спробувати взяти на озброєння практику, яка застосовується зараз на ЧМ-2022. Якщо однак з команд не може і не хоче прискорити гру, то потрібна хоча б компенсація часу, марно витраченого суперником. Може, це щось змінить.

Олег ГОЛОДЮК, тренер «Металіста 1925»:

— Дуже складна гра проти гарного суперника. «Динамо» є «Динамо», це один із лідерів нашого чемпіонату. Але хлопці терпіли, билися один за одного, і в результаті як нагороду отримало один заліковий пункт.

Суперник, звичайно, мав перевагу, але порадувало ставлення футболістів нашої команди до гри. Вони цим ставленням заслужили на нічию. Ми могли і виграти, але не гніватимемо Бога: «Динамо» теж мало моменти. Тому нічия для нас — це позитивний результат.

— Зрозуміло, що план «А» у вашої команди полягав у тому, щоб відбиватися. А чи був план «Б»? На випадок, якщо ви ви пропустили.

— Якщо пропустили, тоді ви все б побачили. У нас не було плану «А» відбиватися. Звідки ти взяли цю інформацію? Таке слово на вашому місці я би взагалі не використав. У всякому разі, ми слово «відбиватися» в нашій команді не використовуємо.

Ми чекали наших шансів. Знали, що «Динамо» грає дуже «високо», хотіли цією ситуацією скористатися. Але сама гра притиснула хлопців до штрафної площі. А в процесі матчу складно вже перебудуватися. Але хлопці терпіли і терпіли. Повторюся, сподобалося їхнє ставлення, сподобалося те, як вони билися один за одного, як розмовляли один з одним. Цього нам не вистачало в попередніх матчах.

У таких іграх будується колектив. У роздягальні ми — тренерський штаб — подякували хлопцям за півтора місяця спільної роботи. Для будь-якого тренера мрія працювати з таким колективом. Справжні молодці!

Олександр ПОПОВ зі стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського