На звітному тижні, після догравання перенесеного матчу «Руху» та «Чорноморця», вичерпалася цьогорічна турнірна програма внутрішнього українського календаря. На часі — перевести подих, зазирнути в майбутнє та підбити проміжні підсумки.
Традиційно одним із головних ньюсмейкерів на вітчизняному інформаційному просторі виступив президент київського «Динамо» Ігор Суркіс, чиє інтерв’ю популярному телеведучому Ігорю Циганику одразу ж розібрали на цитати: загалом на 26 ресурсах зустрічаємо близько 70 републікацій матеріалу або витягів із нього.
Керівник столичного клубу проаналізував літньо-осінню частину сезону, що вийшла неоднозначною, торкнувся деяких кадрових питань і поділився з уболівальниками надіями та прагненнями.
«Ми провели просто неймовірну кількість матчів, — повернувся Ігор Михайлович до благодійного турне „Динамо“. — Моталися по всій Європі. Часом, і вночі переїжджали з місця на місце. І автобусами, і поїздами, і літаками... Хотіли вийти і показати, що наша країна живе. Крім того, за допомогою цих матчів збирали якісь гроші на допомогу ЗСУ та нашим біженцям... Ми робили шляхетну справу, і я ні про що не жалкую. Навіть незважаючи на те, що за таких обставин у нас, як наслідок, не було жодної підготовки до сезону» (Dynamo.kiev.ua, 6.12.22).
Команда, відірвана не тільки від звичного графіка підготовки, а й від Батьківщини, куди вдерся підступний ворог, з успіхом вступила в офіційну частину спортивного року — подолала два раунди кваліфікації Ліги чемпіонів, пропустивши в груповий турнір лише надпотужну португальську «Бенфіку».
Карколомний календар, складна логістика й тривожне новинне тло значним чином обумовили потрапляння «Динамо» до фізичної та психологічної «ями»: один із безперечних лідерів українського футболу зазнав кількох відчутних втрат у національній першості та відверто розчарував у розіграші Ліги Європи.
«Ми не повинні посипати голову попелом, — вважає І.Суркіс. — Ми маємо зробити висновки. Усі мають це зробити: я, тренер, команда. І рухатися далі... У нас є напрочуд талановита молодь. Її треба залучати. І, повірте, такому досвідченому тренеру, як Луческу, вдасться створити боєздатну команду» (Footclub.com.ua, 6.12.22).
Румунський тренер професійно виконує свою роботу, зазначив Ігор Михайлович, висловивши сподівання на те, що після зимових зборів «Динамо» набере бажані кондиції та демонструватиме гру, гідну великого бренду. Цьому мають сприяти й позитивні результати перемовин із тими гравцями, в яких добігають кінця контракти (Циганков), й прогрес молодих виконавців (зокрема, Ваната), й повернення до очікуваного рівня тих, на кого свого часу покладалися особливі надії (насамперед мова про Супрягу).
Президент не має жодних сумнівів у тому, що його підопічні неодмінно боротимуться на фініші першості за чемпіонський титул. Переконливо закликають не списувати киян з рахунків і багато хто з журналістів.
Скажімо, коментатор і журналіст Віктор Вацко згоден із тим, що навесні «Динамо» демонструватиме набагато кращу гру, що дозволить скласти реальну конкуренцію нинішнім лідерам турнірної таблиці — «Дніпру-1» і «Шахтарю».
«Колосальною помилкою для всіх буде ховати шанси „Динамо“ в боротьбі за чемпіонство, — сказав у своїй авторській програмі на YouTube Вацко (5.12.2022). — Я впевнений, що „Динамо“ після зимової паузи буде сильнішим... Гадаю, вони зробили висновки з літньої ситуації, коли думали, що легко пройдуть чемпіонат і стануть чемпіонами, тому що в них досвідчений тренер і найкраще зіграний склад. Думаю, тепер з їхнього боку не буде недооцінки суперників і „воєнного“ чемпіонату».
До речі, обидва згадані колективи — дніпровський і донецький — мають яскраво виражених лідерів. У дніпрян це найвлучніший наразі снайпер української першості Артем Довбик, у гірників — справжнє відкриття року Михайло Мудрик. На підсумки першості значним чином впливатиме те, чи залишаться ці зірочки у своїх нинішніх клубах, адже обох преса активно «торгує» у провідні західні чемпіонати.
Щодо Мудрика навіть була інформація, що, мовляв, його трансфер до лондонського «Арсеналу» — справа вже доконана. Однак, директор «Шахтаря» Дарійо Срна пропонує не квапитися.
«Мудрик дуже талановитий. У нього чотирирічний контракт із „Шахтарем“, але досі у нас не було контактів із жодним клубом. Якщо хтось захоче його, їм доведеться заплатити багато грошей. Він наш діамант», — сказав хорватський фахівець в інтерв’ю Tuttomercatoweb (Football.ua, 8.12.22).
В інтерв’ю І.Суркіса важко пройти повз іще одне зауваження. Воно стосується організаційних моментів внутрішніх змагань.
«Не розумію, яким чином дотримується в цьому чемпіонаті принцип рівності умов для всіх учасників змагань, — дивується президент „Динамо“, розмірковуючи над турнірною таблицею та календарем. — Хтось відіграв усі матчі, як ми. Але хтось зіграв на один поєдинок менше, хтось на два. А ми ж теж могли відкладені поєдинки зіграти навесні. І ми теж були учасниками єврокубків. Правила гри мають бути рівними для всіх» (Dynamo.kiev.ua, 6.12.22).
Та, схоже, тим, хто мав би забезпечувати цю саму рівність, давно вже, м’яко кажучи, не до футболу. Принаймні про це свідчать і свіжі новини з «кулуарів», точніше — із залів судових засідань, де фігурантами гучних справ є найвищі керівники національної асоціації на чолі з Андрієм Павелком.
«Починаючи з 2018 року, Павелко фігурує в мінімум шести кримінальних провадженнях, — нагадує відомий журналіст-розслідувач Костянтин Андріюк у матеріалі для сайту Ua.tribuna.com (6.12.22). — Але вони не просувались навіть до підозр, лежали мертвим вантажем. А зараз динаміка неймовірна — слідчі дії, вручання підозр, обирається запобіжний захід. Це дуже серйозно».
«Справи абсолютно різні — і про примітивну корупцію на кшталт завищення вартості будівельних робіт, і виведення грошей в офшори, і про змову з детективами НАБУ, а також перешкоджання законній діяльності журналістів, — доповнюють Андріюка колеги з ресурсу Antikor.com.ua (29.11.22). — Суми збитків, завданих Павелком і його функціонерами бюджету України та міжнародним організаціям, експерти оцінюють приблизно у 550 мільйонів гривень».
Як зазначалося в попередньому огляді ЗМІ, Печерський районний суд призначив Павелкові та генеральному секретареві УАФ Юрію Запісоцькому запобіжний захід — два місяці під вартою з можливістю вийти під заставу в 9,88 млн. гривень.
«Одразу ж за обох підозрюваних у корупції було внесено заставу, — повідомляє Footballhub.com.ua (7.12.22). — Судячи з коментаря адвоката Павелка, це зробила сама УАФ. Якщо бути точнішими, то журналісти з?ясували, що це була компанія, що 100% належить УАФ, — ТОВ „УАФ Маркетинг“. Це товариство внесло за обох заставу у розмірі 19 мільйонів 760 тисяч гривень, а це майже половина статутного капіталу цієї юридичної особи за даними Opendatabot».
«УАФ Маркетинг» заснована в 2016 році, вже після того, як тодішню ФФУ очолив Андрій Павелко.
Відповідно до чинного законодавства, господарські товариства, такі як «УАФ Маркетинг», працюють із метою отримання прибутку. В Статуті цього ТОВ прямо зазначено: воно здійснює виробничу, комерційну та науково-дослідну діяльність із метою отримання прибутку, а також задля задоволення соціальних та економічних інтересів його учасників і членів трудового колективу.
«Враховуючи, що внесення грошової застави до суду по кримінальному провадженню не передбачає собою отримання прибутку чи інших дивідендів для заставодавця — виникає запитання: яким чином прямі витрати прибуткового Товариства в розмірі 18 млн. грн. відповідають прямій меті та предмету діяльності ТОВ „УАФ Маркетинг“? — дивується Footballhub.com.ua (7.12.22). — А якщо ми візьмемо до уваги, що обвинувачувані особи — Павелко та Запісоцький — не мають прямого стосунку до цієї юридичної особи, а є „лише“ посадовими особами керівного органу УАФ, які розпоряджаються грошовими коштами „українського футболу“, виникає риторичне запитання: а яку ж у майбутньому вигоду для себе попросить ця дочірня/карманна компанія УАФ за такий свій щедрий вчинок?!..»
Журналісти підрахували, що на ці кошти псевдопатріоти з УАФ могли б придбати для ЗСУ два морські дрони, 220 дизельних генераторів, близько 60 позашляховиків чи 206 популярних на передовій розвідувальних коптерів. Або ж, якщо повертатися до проблем розвитку та популяризації футболу в Україні, звести та обладнати 36 міні-полів!
Під аналогічним ракурсом розглянув ситуацію й Віктор Вацко. За його калькуляцією, у 20 мільйонів гривень обійшлися б рівно 20 тренувальних зборів національних збірних. А турбота про ці команди — головна мета УАФ і її дочірніх підприємств.
«Скільки років тренери, працівники інституту збірних (молодіжної, U19, U20, U17 і так далі) скаржаться, що немає грошей, — цитує В.Вацка ресурс 1927.kiev.ua (6.12.22). — Немає грошей на збори, на лікарські засоби, на всьому економлять, зрізають списки кількості футболістів, коли команда, збірна (!) їде за кордон. А наші їздять за кордон тільки тоді, коли там якісь серйозні турніри, на неофіційні змагання їздять рідко, бо немає грошей, треба економити. Зрізають кількість днів, проведених за кордоном, щоби зрізати бюджет і не платити закордонні добові.
Тобто економія на всьому, економія на футболі, на збірних України! А тут раз — і 20 мільйонів гривень „відслюнявили“... На заставу „відмазати“ себе гроші є, а на футбол, на його розвиток, на прогрес наших молодих футболістів, на їхній міжнародний досвід грошей немає».
«Бухгалтерська» тема стосовно функціонування УАФ та її підрозділів знайшла відображення в іще одному кричущому нагадуванні К.Андріюка. Він не вперше вже обнародував у своїх акаунтах у соцмережах зарплатні реєстри відомства Павелка, супроводивши «інсайд» новими приголомшливим подробицями.
«Під’їхала оновлена інформація по ЗП деяких працівників та менеджерів УАФ, — цитує Андріюка Champion.com.ua (6.12.22). — Зверніть увагу на список цих менеджерів. Чиї ЗП складають від 55 000 до 110 958 грн (50 479 +Премія 100%). Так ось, виявилося, ці люди лише на папері „менеджери“. А насправді це... охоронці голови УАФ — Андрія Павелка.
Вони охороняють самого Павелка, його дружину — Катерину Чаус і найголовніше — охороняють його приватний розкішний будинок в Хотянівці розміром 1200 кв.м. І 200 пар взуття всередині. І віджату в держави землю. І навіть манекена-орла обтягнутого шкірою крокодила Всі ці люди отримують зарплату з бюджету УАФ, щоб виконувати приватні забаганки керівника українського футболу».
Аналізуючи опубліковані списки, можна дещо по-іншому сприйняти присутність на судовому засіданні щодо Павелка легендарних українських футболістів — Олега Блохіна, Ігоря Бєланова, Олексія Михайличенка та Анатолія Дем’яненка. Кожен із цієї «групи підтримки» отримує в УАФ шестизначні гонорари. Але мова — не про те, що зірки минулого, без сумніву, заслужили для себе такі «пенсії». Й не про те, наскільки ефективною є їхня діяльність на зазначених посадах — віце-президентів, технічних або спортивних директорів УАФ, керівників комітетів чи рад.
Виходить так, що людей, котрі завойовували славу для нашого футболу, наразі елементарно використовують — теж як своєрідних охоронців, як живий щит, за яким, на думку корупціонерів і казнокрадів, найзручніше ховатися від справедливого покарання.
Прикро, що так відбувається. Прикро, що ці поважні люди відмовляються це усвідомлювати, нехтуючи власним іміджем, що формувався десятиліттями...
«УАФ потребує кардинальних змін, — наголошує Віктор Вацко в рамках журналістського „круглого столу“, організованого редакцією Ua.tribuna.com (6.12.22). — Бо те, що є зараз — це ЦК КПРС, де є генсек, який обставив себе вірними людьми, які роблять виключно те, що скаже він. І лише одиниці, можна сказати, є незалежними, мають свою точку зору. Одиниці. В цьому найбільша проблема.
Такого в українському футболі ще не було, щоб настільки публічними і серйозними були звинувачення на адресу президента федерації у корупції. Закінчуватись вся ця історія повинна в судових інстанціях...»
Упродовж кількох років Андрієві Павелку дивним чином удавалося вислизати з лещат правоохоронних органів. Така безкарність, вочевидь, також має привернути увагу тих, хто зараз доводить розслідування до логічного завершення.
Програма «Гроші» на минулому тижні нагадала — завдяки чому президент УАФ уникав покарання за багатьма протоколами Антикорупційного агентства, залишившись поза реєстром корупціонерів.
«На початку 2019 року в НАЗК склали одразу 13 протоколів стосовно конфлікту інтересів президента УАФ Андрія Павелка. Це адміністративні правопорушення, у випадку підтвердження яких особа автоматично потрапляє до реєстру корупціонерів, — ретранслює подробиці журналістського розслідування Footballhub.com.ua (8.12.22). — З такою кількістю протоколів Андрій Павелко міг би вже очолити реєстр, але він продовжив очолювати Українську асоціацію футболу. Усі 13 протоколів не встигли або не захотіли розглянути в суді через терміни».
Зрештою Павелка не тільки не притягнули до відповідальності, але й вирішили не встановлювати достовірність фактів, викладених НАЗК, а відповідно не внесли казнокрада до реєстру корупціонерів. У чому тут секрет? Знову — цитата з програми «Гроші».
«Нардеп Григорій Мамка коментує: „Ви уявляєте голову бюджетного комітету, який кожен рік верстає бюджет для всіх державних органів? НАЗК ж там, судова гілка влади там, правоохоронні органи там“.
І дійсно, протоколи були складені за місяць після того, як був затверджений бюджет. Варто зазначити, що на той час Андрій Павелко був головою бюджетної комісії ВР і мав безпосередній вплив на розмір фінансування як НАЗК та судів, так і прокуратури» (Footballhub.com.ua, 8.12.22).
Досить часто рішення, які приймалися у ВР та за які голосував депутат Андрій Павелко, не повідомляючи про конфлікт інтересів, мали реальний грошовий вимір, стверджується в журналістському розслідуванні. Починаючи від програми з футбольними майданчиками, де штучну траву начебто виробляв завод «ФФУ Продакшн», і завершуючи законопроектами, пов’язаними з проведенням у Києві фіналу Ліги чемпіонів. Так, уже згадуване ТОВ «УАФ Маркетинг», яке сплатило 20-мільйонну заставу за Павелка та Запісоцького, тоді, 2018 року, отримало під заходи УЄФА 25 мільйонів гривень із бюджету столиці!
Зрозуміло, що зміна реалій — перехід від методів «рішалова» до принципів суворого дотримання законності — сьогодні жодним чином не влаштовує Павелка. В намаганні знову уникнути правосуддя він виявляє дива виверткості та винахідливості.
Колись, можна пригадати, будь-які звинувачення на свою адресу футбольний чиновник називав фейками від недоброзичливців і заздрісників, а також найнятих тими журналістів (таких знаходили навіть у Швейцарії!). З плином часу, коли до закидів у відвертому непрофесіоналізмі додалися цілком конкретні, підкріплені документально факти корупції та відповідні кримінальні провадження, їх фігурант змінив тактику.
Віднедавна він удає з себе жертву політичних переслідувань. Мовляв, спочатку на нього поклала своє нечисте око російська ФСБ, а тепер за цькуванням стоять... СБУ та Офіс Президента України!
Така досить дивна «полярність» аж ніяк не бентежить пана Павелка. Можливо, тому, що, крім суто футбольного, він має не менш гучний і скандальний політичний бекграунд?
Нинішні намагання звинуватити владу в перешкоджанні нормальному функціонуванню національної футбольної асоціації (у вітчизняних ЗМІ навіть можна зустріти таку конструкцію — «кримінальний тиск на УАФ») по суті не що інше, як віддзеркалення діяльності самого Павелка, який значною мірою зробив вітчизняний футбол заручником політичних ігор, у певний момент фактично перетворивши національну та регіональні асоціації на осередки однієї з провладних на той час партій.
«Вся влада Андрія Васильовича Павелка в Будинку футболу з першого дня базується на політичних важелях, — стверджує на електронних сторінках „Трибуни“ журналіст Роман Бебех. — Він був у партії БПП, очолював бюджетний комітет ВР, мав доступ до адміністрації президента України... Він говорив про нові правила гри, боротьбу з корупцією. Натомість пройнявся ідеєю політичних договірняків, зустріччю віп-персон у ложі, зміною голів регіональних федерацій. Це все велика політична гра» (Ua.tribuna.com, 6.12.22).
Ба більше, подібно до певних політичних персонажів, Павелко перекроїв «під себе» наріжні футбольні закони.
«За правління Павелка змінили статут УАФ — збільшили президентський строк з чотирьох до п?яти років, а недовіру президенту можуть висунути не дві третини членів УАФ, а три чверті, — продовжує Р.Бебех. — Це мені нагадує те, як Янукович змінював конституцію по ходу свого правління. Павелко розумів, що обласні федерації можуть піти проти нього, якщо на них натиснути. Бо у свій час на них так тиснули, щоб вони підтримували Павелка» (Ua.tribuna.com, 6.12.22).
Напевно, на думку Павелка, такі «барикади» робили його недоторканим не тільки на посаді голови УАФ, але й перед фактами корупційної діяльності. Поготів — посада члена Виконкому УЄФА, що її чиновник обіцяв використовувати на користь Україні, але замість того сприймає як певну індульгенцію та засіб для шантажу на всіх рівнях.
«Ніколи такого не було в нашій історії, щоб президенту УАФ/ФФУ обирали запобіжний захід. Павелко стверджує, що його хоче прибрати ОП, — сказав Віктора Вацко в своїй авторській програмі On Air. — Він готовий шантажувати виключенням із ФІФА та УЄФА, якщо буде доведено втручання держави у футбол. Для мене ситуація, коли крісло ставлять вище за державу — обурлива».
Цим спекуляції Павелка не обмежуються: інструментом для шантажу обрана й участь України (поки що — гіпотетична) в заявці на проведення світової першості 2030 року спільно з Іспанією та Португалією. Мовляв, не буде мене — не буде й планетарного турніру на наших теренах.
«После заседания суда Павелко организовал собрание УАФ, где началась работа над заявкой Украины на ЧМ-2030. Павелко цепляется за этот форум как за свою последнюю соломинку. Ему важно ассоциировать себя с чемпионатом мира, что именно он его привез в Украину и его нельзя устранять с должности», — аналізує ситуацію ведучий шоу «ТаТоТаке» Михайло Співаковський (Football24.ua, 4.12.22).
Отже, виходить, що ретельно вибудовані паперові «бастіони» вже не спрацьовують — закон єдиний для всіх, і, до речі, це одна з тих засад демократії, за які наразі воюють українці. Оскільки ж Павелко достеменно розуміє, що в правовому полі відповісти на обвинувачення суду він неспроможний, доводиться вдаватися до таких от «фінтів».
У цьому плані показовими виглядають не тільки «аргументи» для збереження за собою керівного крісла в УАФ, а й відчайдушні спроби «на випередження» поставити під сумнів легітимність обрання свого наступника — хто б на посаду голови асоціації не висувався.
Огляд ЗМІ за підсумками тижня, котрий вмістив не лише Всесвітній день футболу, але й особливий — на тлі російської агресії — День Збройних Сил України, не хочеться завершувати мінорними мотивами. Тим більше, що й приводи для позитиву виникають — завдяки тим, хто перед пафосом і самопіаром віддає перевагу чесній копіткій роботі, а подеколи — тихій доброчинності, внескам у майбутню Перемогу.
На адресу київського «Динамо» надійшли чергові подяки від військових із передової нашої боротьби за Незалежність.
«Подяка висловлюється президенту футбольного клубу „Динамо Київ“ Ігорю Михайловичу Суркісу за активну громадську позицію, патріотизм, проявлену волонтерську ініціативу та всебічну підтримку військовослужбовців батальйону, проявлені під час відсічі військової агресії», — йдеться у офіційному листі, що прийшов до офісу клубу" (Fcdynamo.com, 9.12.2022).
Командир частини А7301 підполковник І.Шепетін віддячує динамівцям за фінансування закупівлі дронів MAVIC3 та систем зв’язку Starlink, які допоможуть швидше звільнити від ворога Донеччину та Луганщину. А напередодні схожа реакція надійшла від бійців в/ч А0136.
«Командування та весь особовий склад військової частини висловлюють глибоку вдячність за надану допомогу, яка сьогодні вкрай необхідна нам для якісного формування підрозділу та ефективного виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності нашої держави», — цитує офіційний сайт ФК «Динамо» лист командира формування полковника В.Кінчевського (Fcdynamo.com, 6.12.2022).
«Разом до перемоги!» — гасло, що нерідко використовується в динамівській символіці, сьогодні як ніколи актуальне для всієї України. А президент і керівництво ФК, як бачимо, реальними справами підкріплюють упевненість у тому, що ворог буде розбитий, висловлену, зокрема, в згадуваному вище інтерв’ю Ігоря Суркіса: «Не сумніваємося, що перемога в цій війні буде за нами!».
Саме футбол є одним із найбільш яскравих свідоцтв тому, що, незважаючи на криваву війну з підступним агресором, Україна прагне жити повноцінним життям. І столиця в цьому процесі залишається серед лідерів. Про це, серед іншого, свідчать і підсумки звітно-виборчої Конференції Асоціації футболу Києва.
Шляхом відкритого голосування делегати переобрали на новий термін президента організації Ігоря Кочетова. Той у своїй доповіді позначив справжні масштаби діяльності АФК упродовж останніх років, яка не вщухає й у воєнну добу.
«У 2021 році ГС ФФК змінила свою назву на ГС АФК, пройшла перереєстрацію в органах юстиції та підписала Договір із Департаментом молоді та спорту КМДА терміном до 30 грудня 2026 року, згідно з яким лише ГС АФК має повноваження на проведення офіційних міських змагань, а також представляти футбол столиці України на Всеукраїнських та міжнародних змаганнях», — нагадав у своїй доповіді на Конференції Ігор Кочетов (Ffk.kiev.ua, 5.12.22).
Той факт, що кожного року київські клуби делегують до національної, молодіжної та юнацьких збірних команд України від 58 до 69 своїх вихованців, має міцне підґрунтя: у чемпіонатах, першостях і кубках міста беруть участь до 450 команд, а 12 вікових категорій охоплюють футболістів, починаючи від 8 років!
І це — за умов, коли через волюнтаристські рішення керівництва УАФ, на підставі необґрунтованих вимог і звинувачень, АФК ось уже майже два роки виключена зі складу національної асоціації й позбавлена фінансової підтримки.
«Той мурує, той руйнує...» — як писав великий Кобзар у заспіві безсмертної комедії «Сон». Ті рядки варто сьогодні ще раз перечитати й переосмислити кожному, хто отримав від історії шанс відстояти та згодом розбудовувати повоєнну Україну. Із тими законами, із тим життям, із тим футболом, яких ця Держава беззастережно варта.
Орест ЛЕЛЕКА