Помилка Лобановського

Це було восени 2000 року. Валерій Лобановський, який тоді тренував київське «Динамо», вже другий рік регулярно читав мої статті в газетах, про що мені доповідали добрі люди.

На той час ми з Лобановським були вже особисто знайомі. Одного разу він побачив чи йому показали статтю у київській газеті за моїм підписом, у якій було не про футбол, а про політику. Лобановський не міг знати, що про політику і не лише про політику я писав задовго до того, як почав писати про футбол. Для нього, як і для всіх тоді, було нормою становище, коли є справжні журналісти, які пишуть про політику, економіку і таке інше, і є «спортсмени». Диваки, які тямлять у всіх цих голах, очках, секундах і пишуть про це мало кому потрібні статті.

Здивування Лобановського було настільки сильним, що вже на першій же прес-конференції він роздратовано відповів на чиєсь запитання: «А ви у Нєсєнюка спрасітє — он же ва всьом разбіраєтся — і в футболє, і в палітікє, і в сєльскам хазяйствє!»

Чому я згадав про це саме тепер, коли минуло вже понад двадцять років? Тому що і досі доводиться чути або читати на свою адресу закиди у тому, що я пишу не лише про футбол, а й про все інше. Мовляв, пиши лише про футболістів і не лізь у політику!

Що тут сказати? Я міг зрозуміти Валерія Лобановського, який виріс і був вихований у суворо регламентованому суспільстві розвинутого соціалізму, досягнувши при цьому у своїй професії небачених висот. Він дивився на життя так, як дивилися на нього люди, виховані у п’ятдесяті роки минулого століття — можна робити лише те, що дозволено, а про що не дозволено слід запитати.

Але ж ми живемо в інший час! У час коли можна все! Тому я маю нахабство стверджувати, що футбол є невід’ємною частиною життя. Який футбол, така і країна! Який футбол, така і економіка! Який футбол — така і політика! І не лише тому що певні футболісти колись за когось агітують чи щось рекламують.

Хіба не видно, що футбольне господарство в нашій країни є точною копією господарства політичного, економічного, культурного? Навіть не копією, а пародією! Варто лише придивитися аби зрозуміти, що процеси у футболі йдуть паралельно із іншими процесами життя і взаємно впливають один на одного. І не лише у нас. Згадайте світовий футбольний фінал, що днями завершився у Катарі. Там тої політики та економіки вистачило на всіх!

Гадаю, що Лобановський, якби дожив до наших днів, теж би це зрозумів. І вже не дивувався би тому що футбольний журналіст може тямити не лише у футболі.

Микола НЕСЕНЮК