Євген Коноплянка: «Відчував якийсь негатив від Де Дзербі. Може, я йому десь пломби повибивав. Жартую»

Євген Коноплянка розповів, чому залишив «Шахтар», коли команду очолив Роберто Де Дзербі.

«Почнемо з того, що я мав дуже багато травм у „Шахтарі“. Це дуже вплинуло. Не зміг до кінця допомогти. Все почалося непогано, забивав щось там, грав, усе гаразд. З Каштру все було добре. Я прийшов до тренера — було все чудово.

Наступний чемпіонат ми не виграли, тож вирішили його поміняти. І в мене знову починаються травми. Приходить інший тренер. Я з цією травмою борюся-борюся, ніяк не можу з неї вилізти. Вона вже була упродовж трьох місяців. Я дуже хотів повернутись, ще на Євро хотів встигнути. З Шевченком був на зв’язку. Кажу: „Але чим зможу — тим допоможу“. Він каже: „Ми на тебе чекаємо“.

Я намагався, але не встиг. Така травма вийшла, що потрібно було більше часу. І до мене потім підходить Срна. Каже: „Приходить цей тренер (Де Дзербі — прим.), він на тебе не розраховує“. Кажу: Супер, що так підійшов і сказав. Тільки вітаю». У тренера якісь свої плани, він не бачить мене — це нормально. Я буду тренером, хтось на мене теж ображатиметься. Тут не варто ображатись, це футбол, він бачить так.

Кажу: «Супер, що сказали мені в обличчя, а не за спиною». Що там трансферне вікно закривається, а мене починають душити, скажімо. Я їм сказав: «Вибачте, не можу зараз піти, бо маю травму. Кому я там буду потрібен? Я навіть сам не зможу дивитися на обличчя тренеру іншої команди. Бо прийшов і шкутильгаю, бо нога ще болить. Так не можу». Тож я залишився до зими.

Кажуть, я мав погані стосунки. Ну, звичайно, якщо тренер тобі вже сказав через когось, а мені особисто. Але окей, це теж вітається, що хоч би передав. Я почав все одно тренуватись, доводити, як будь-який футболіст. Але я бачу, відчуваю, що до мене якийсь негатив все одно є. Наче у нас щось сталося перед цим. Може, якось були знайомі, не знаю. Може, я йому десь пломби повибивав. Жартую.

Не беру зараз близько до серця, не тримаю зла на нього. Окей, це його вибір. Але було упереджене ставлення. Не має значення, як би я зіграв, тренувався — зробити скрізь винним. Ти тренер, можеш, як хочеш підставити все, що вийде так, що ти скрізь неправий.

І після цього ти вже не думаєш про гроші. Якщо бути відвертим, ніколи про них не думав отримувати більше. Для мене найважливіше було, щоб почуватися добре в команді», — сказав Коноплянка.