Огляд ЗМІ. Збірну очолить Павелко?

Гучний успіх «Руху» в Юнацькій лізі УЄФА, підготовка провідних команд країни до другої половини сезону, трансфер воротаря Дмитра Різника з «Ворскли» до «Шахтаря» та ганебна ситуація навколо збірної України, яка досі залишається без головного тренера – ці теми викликали найбільшу увагу преси протягом минулого тижня.

Європейський прорив «Руху»

Минулої середи відбулися матчі 1/16 фіналу Юнацької ліги УЄФА. Україну на цій стадії представляли одразу два клуби – «Шахтар» та «Рух», що, природно, апріорі було оцінено пресою як велике досягнення.

У принципі, вихід із групи чи прохід кубкового Шляху чемпіонів для нас – не новина. 2015-го року «Шахтар» дістався навіть до вирішального матчу Юнацької ліги УЄФА, 2014-го грав у 1/8 фіналу. Тричі на цій стадії турніру виявлялося київське «Динамо», особливо вразивши у розіграші-2021/22, коли на груповій стадії обіграло «Бенфіку» (4:0), «Барселону» (4:1) та двічі «Баварію» (4: 0, 2:1).

«Але лише в сезоні-2022/23 ми отримали двох представників на вирішальних раундах розіграшу одночасно», – наголошує на історичному факті сайт «Трибуна» (Ua.tribuna.com, 08.02.23).

На жаль, у середу один із них відсіявся – футболісти «Шахтаря» U-19 у завзятій боротьбі поступилися в Сплітесверстниками з «Хайдука» (0:1). Особливих претензій у журналістів до команди Оскара Ратулутри не виникло. Все просто: у протистоянні двох приблизно рівних команд одна була трохи наполегливішою та удачливішою.

Ну і взагалі левова частка матеріалів ЗМІ на тему Юнацької ліги УЄФА була присвячена «Руху». Адже дебютант турніру створив справжню сенсацію, вибивши з розіграшу грізний італійський "Інтер" (1:1, 4:3 за пенальті).

Преса одностайно сходиться на тому, що «Рух» провів загалом солідний матч проти явного фаворита, у складі якого значиться 12 збірників із різних країн. І хоча перемогу було здобуто в післяматчевій серії 11-метрових, ні в кого не виникло сумнівів, що наша команда була гідна пройти далі.

Для преси очевидно, що футболісти «Руху» чудово розуміють, як і за рахунок чого вони можуть досягати позитивного результату - командна робота. Про це говорить і тренер Віталій Пономарьов, якого після матчу досить активно цитували різні джерела:

«Дуже дякую хлопцям насамперед за прояв характеру, бо в такій грі це першочергове. Вони виконали настанови на гру, а найголовніше – на полі була справжня команда.

Хлопці тримали структуру гри та догравали до кінця кожен момент і кожен епізод, один одного підтримували, жодний гравець не випадав під час цієї зустрічі» (Sport.ua, 11.02.23).

У цьому контексті також показовою є статистика, яку ще до матчу з «Інтером» навів Андрій Кудирко, аналізуючи той шлях, який підопічні Пономарьова пройшли в Юнацькій лізі УЄФА:

«Львів'яни досить скромно володіють м'ячем (40% години на ЮЛЧ), але мають один із найкращих захистів у Лізі (пропускають 0,47 гола за 90 хвилин). Спеціалісти футбольної аналітики можуть також відзначити другий середній xG допущеного удару (0,073) після МТК (0,059) і водночас один із найкращих показників середнього xG власних ударів (0,162). Тут "Рух" програє тільки грандам, серед яких - "Челсі", "Ман Сіті", "Ліверпуль", "Порту", "ПСЖ", "Шахтар", "Наполі" та "Рейнджерс" (Ua.tribuna.com, 08.02.23).

Сюди ж додамо четвертий показник серед учасників ЮЛЧ за точністю ударів (51,2 відсотка), а також перехопленнями (44,3 за 90 хвилин). І отримуємо досить міцну команду, що має свій чіткий почерк - нехай не особливо витончений, але дуже твердий.

Але, звичайно ж, результати «Руху» U-19 базуються не лише на тренерській роботі та хорошому підборі гравців. Ключовим фактором, про який пишуть ЗМІ, є спільний вектор розвитку, який обрав президент клубу Григорій Козловський. У «Руху» створено чудові умови для роботи та збудовано чітку піраміду, основою якої в перспективі мають стати своя ДЮСШ та клубна Академія.

«Рух» багато збудував як у прямому, так і в переносному значенні, – зазначає Артур Валерко. – Шикарна заміська база, накачані талантами склади в усіх вікових категоріях, власний скаутський відділ у дитячо-юнацькому футболі… Якщо критики говорять зараз, мовляв, «Рух» U-19 – це перевдягнені «Карпати», то справедливо буде визнати, що вихованців «Карпат» «Рух» врятував у той момент, коли старий клуб гинув, а бажаючих взяти бойову основу й працювати над ними не спостерігалося» (Ukrfootball.ua, 08.02.23).

Зважаючи на все, все гаразд «Руху» і з внутрішніми комунікаціями: юнацька та головна клубні команди тренуються за однією програмою, а Пономарьов з недавніх пір асистує Леоніду Кучуку в УПЛ. Тому не дивно, що низка футболістів U-19 вже постійно отримують практику в головному українському дивізіоні.

«У «Русі» U-19 ціла група футболістів періодично грає в основній команді, регулярно повертаючись до команди свого віку. Серед них Руслан Непейпієв, Віталій Роман, Марк Сапуга… 19-річний Сапуга, до речі, є – ні багато, ні мало – капітаном основної «дорослої» команди «Руху», – зазначає Кирило Стадниченко (Vesti.ua, 08.02.23) .

Тож нинішній європейський успіх «Руху» U-19 виглядає абсолютно закономірним. Це підтверджується і результатами у поточній юнацькій першості України, де команда Пономарьова веде боротьбу за лідерство з «Динамо», випереджаючи киян на два очки.

До речі, вони щільно конкурували і рік тому, про що згадали деякі ЗМІ. Після зимових канікул "Рух" відставав від "Динамо" на 4 очки, але провів менше ігор. Незважаючи на те, що сезон було перервано через російське широкомасштабне вторгнення, «Рух» отримав право дограти матчі з «Інгульцем» та «Колосом», після чого піднявся на чисте перше місце та кваліфікувався до Юнацької ліги чемпіонів.

«Вважаю, мої хлопці, які важко працювали протягом першого кола і зимових зборів, заслужили на свій шанс. Вдячний всім, хто допоміг «Руху» втілити задумане в життя», – казав минулої осені Віталій Пономарьов в інтерв'ю «Футбольному клубу» (Footclub.com.ua, 26.10.22).

Подяка тренера «Руху» була адресована, зокрема, керівництву київського «Динамо» в особі Ігоря Суркіса, який у тій спірній ситуації повівся по-джентльменськи і пішов назустріч конкурентам.

«До мене звернувся президент «Руху». Каже: «У мене з'явилася можливість вперше в історії пограти в [юнацькій] Лізі чемпіонів. Надайте нам таку можливість»… Можна було знайти багато причин. Але він нормальна людина, яка розвиває футбол, вкладає у футбол…», – прокоментував розклад Ігор Суркіс у програмі ПрофутболDigital (Ua-football.com, 26.05.22).

Таким чином можна констатувати, що президент «Динамо» в черговий раз зайняв позицію, яка відповідала інтересам усього українського футболу. Рух отримав вкрай важливий єврокубковий досвід. Нехай і на юнацькому рівні. І, між іншим, тепер гравці цієї команди складають кістяк збірної України U-19.

"Динамо": принцип "єдиної команди"

Київський клуб уже за традицією протягом усього тижня перебував у центрі уваги ЗМІ. Причому не лише у зв'язку із суто футбольними аспектами.

Преса активно тиражувала інформацію про чергову соціальну акцію «Динамо». У середу клуб та Фонд братів Суркіс передали чергову партію гуманітарної допомоги – цього разу для Служби безпеки України.

«Благодійний фонд братів Суркіс продовжує свою роботу, продовжує вкладати кошти в те, щоб ми максимально допомогли тим, хто сьогодні на нулі. З дня в день ідуть вантажі. Сьогодні наші гості –  представники СБУ, які теж одержують, як і представники Міністерства оборони одержали в понеділок, сухі супи. Це те, що потрібно задля того, щоб на передовій наші воїни змогли поїсти гарячого», – розповів перший віце-президент «Динамо» Віталій Сівков.

Також, за його словами, одним з основних напрямків фонду є допомога Збройним силам України шляхом закупівлі необхідних технічних засобів та предметів першої необхідності (зокрема засобів особистої гігієни, які так затребувані на передовій, враховуючи умови перебування військових), борошна, продуктів харчування, а також технічних засобів зв'язку та розвідувальних дронів для підрозділів ЗСУ.

Крім того, були закуплені та передані підрозділам ЗСУ транспортні засоби, включаючи автомобілі та катер», – передає інформагенція РБК-Україна (rbc.ua, 08.02.23).

Тільки за неповні два тижні лютого Фонд братів Суркіс доставив із США чотири контейнери сухих продуктів харчування загальною вагою 70 тонн: крім СБУ та Міністерства оборони по одному контейнеру від динамівців отримали прикордонні війська України та ГУР. Крім цього фонд та клуб відправили до Дніпра генератори та продукти першої необхідності, які були доставлені з Великобританії, а до шпиталю Держприкордонслужби України – 4 тонни коштів санітарії.

Що ж до підготовки киян до другої частини сезону, то преса насамперед звертає увагу на те, що Мірча Луческу сповідує принцип «єдиної команди». Ось що з цього приводу пише Ігор Дашков:

«У Туреччині займаються і основний, і юнацький склад, а головний тренер залучає до спарингів першого клубного складу всіх із молодих, хто тільки може йому знадобитися. При цьому переглядає Мірча Міхайович дуже широко – за цей час із умовної юнацької когорти він викликав на ігри уже 12 гравців…Втративши за останній рік Кендзеру, Забарного, Вербича, Циганкова та Бесєдіна Луческу вводить у склад нові імена» (Sportarena.com, 07.02. 23).

Зокрема, на правому фланзі, що оголився після відходу Кендзери та Циганкова, пробуються захисник Навин Малиш та хавбек Назар Волошин. Отримують ігрову практику також воротар Валентин Моргун, захисники Антон Боль та Максим Дячук, хавбеки Олександр Яцик, Антон Царенко, Максим Василець, Кирило Пашко, Дмитро Кремчанин, форварди Ігор Горбач та Матвій Пономаренко…

У свою чергу, журналіст Sport.uа Сергій Тищенко вивчає питання, хто в «Динамо» зможе замінити Іллю Забарного, який за рекордні для столичного клубу гроші перейшов до англійського «Борнмута».

Зрозуміло, що у списку значаться давно перевірені бійці Микита Бурда та Денис Попов, але поряд з ними фігурують ще молоді футболісти, серед яких найімовірнішим кандидатом є Антон Боль.

«Антона вже давно називали потенційною заміною Забарному. Луческу звернув увагу на Боля одразу після приходу до клубу. Але тоді складна травма завадила уродженцю Житомира пробитися до першої команди.

Боль та Забарний приблизно одного віку. Мають схожу антропометрію, сильні футбольні якості. Глобально нічого щодо побудови захисту міняти не доведеться. Просто один футболіст замінить іншого», – вважає Тищенко (Sport.ua, 7.02.23).

При цьому, на думку автора, відхід Забарного аж ніяк не повинен позначитися на надійності динамівського центру оборони, оскільки в кадровому плані Луческу має достатньо варіантів.

Почасти це підтверджують результати останніх спарингів: протягом тижня «Динамо» провело три матчі і все виграло всуху («Шкендія» Північна Македонія – 1:0, «Сілекс» Північна Македонія – 4:0, «Політехніка» Румунія – 2:0) . При цьому Луческу пробував різні поєднання в центрі оборони: Біль – Дячук, Бурда – Попов, Попов – Сирота... Зрозуміло, що швидше за все основною вважатиметься остання пара. Але пошук варіантів – очевидний.

Те саме стосується самої проблемної позиції - центрфорварда. Не секрет, що «Динамо» шукає нападаючого-легіонера. Але цілком імовірно, що й тут доведеться впоратися самотужки, у зв'язку з чим привертає увагу стаття Дмитра Вартаса «Переродження Супряги».

Оглядач аналізує дії гравців, яких Луческу використовував на вістрі атаки і робить цікавий висновок – цілком імовірно, що першорядною опцією стане Владислав Супряга, якого вже поспішили списати в тираж.

У матеріалі дуже точно помічено, що після літньої операції на спині до нападника повернулася колишня легкість у ногах та маневреність. І тепер він знову демонструє базові та ефективні навички для гравця цього амплуа: розумні відкривання на оперативний простір, постійні ривки за спини захисникам, уміння брати ініціативу на себе та непогану роботу з м'ячем, готовність працювати у відборі…

«Завчасно до сміливих прогнозів вдаватися не будемо, просто констатуємо – Супряга як мінімум готовий до свого чергового шансу у Луческу. Як воно піде в офіційних матчах – загадка, але певні обнадійливі риси простежуються. Тут і рівень команд в УПЛ може посприяти, і потенційна зміна стилю гри «Динамо» після втрати Циганкова», – констатує Вартас (Ua.tribuna.com, 12.02.23).

Загалом, нинішнє міжсезоння у «Динамо» виходить як ніколи насиченим та цікавим. Можна сказати, значний відрізок часу Луческу присвятив скаутингу, оцінюючи наявні кадри та формуючи групу футболістів, яка становитиме основну обойму на другу половину сезону. Наскільки серйозно тренер розраховує на молодь, покажуть лише офіційні матчі. Але можна не сумніватися, що тільки "старою гвардією" Луческу не обійдеться.

«Поки що рано кричати про «побудову нової команди», але перші кроки в цьому напрямку зроблені», – робить висновок сайт «Трибуна» (Ua.tribuna.com, 12.02.23).

«Шахтар» та «Дніпро-1»: готовність номер один

Якщо у «Динамо» старт другої половини сезону намічено на 4 березня (проти «Інгульця» у рамках 16-го туру УПЛ), то головні конкуренти киян – «Дніпро-1» та «Шахтар» – свої перші офіційні матчі у 2023 році проведуть вже найближчого четверга. Дніпряни в рамках 1/16 фіналу Ліги конференцій зіграють на Кіпрі перший матч проти АЕКу, гірники на цій же стадії Ліги Європи – з французьким «Ренном» на своєму умовно домашньому полі у Варшаві.

Наші врокубкові повпреди свої турецькі збори завершили ще на початку тижня, здобувши наостанок з великої перемоги. "Дніпро-1" розгромив "Ауду" з Латвії (5:1), "Шахтар" розправився з "Сараєво" з Боснії та Герцеговини (4:0). Після цього команда Олександра Кучера взяла курс на Кіпр, а підопічні Ігора Йовічевіча передислокувалися до Польщі.

«Зрозуміло, що календар двох колективів говоритиме про те, що вони вже повинні бути дуже близькими до набуття ідеальних кондицій. Однак об'єктивно оцінювати потоковий стан, наприклад, дніпровської команди, досить важко, адже вона товариські матчі проводила з не дуже сильними суперниками», – пише оглядач «Вболівальника» Ігор Кровний (Вolel-ik.com.ua, 08.02.23).

На його думку, найміцнішим опонентом «Дніпра-1» на цій стадії була словенська «Мура», яку команда Кучера обіграла з рахунком 2:1. Усього ж дніпряни провели вісім спарингів: 5 перемог, 2 нічиї та 1 поразка. З деталей преса насамперед зазначає, що явно непогану форму набрав головний голеадор команди Артем Довбик (6 голів, 2 асисти) і схоже на подвір'я припали новачки-легіонери – бразильці Пеглоу та Хайнер, а також костариканець Матарріта.

Статистика «Шахтаря» у матчах цього міжсезоння виглядає скромніше: одна перемога при трьох нічиїх та поразці. Але як розповів тренер команди Ігор Йовічевіч, треба враховувати, що під час зборів у гірників регулярно випадали з процесу одразу по кілька гравців – через мікротравми, віруси та температуру. Головне ж, за словами наставника, заключний відрізок «оранжево-чорні» провели у хорошому тонусі.

«В останні дні ми зібралися, стабілізувалися, і ця гра (проти «Сараєво») показала, що через емоції ми провели перевірку перед «Ренном», відчули смак перемоги та впевнено підійшли до мікроциклу у Варшаві. Можу бути задоволений енергією команди, структурою, забитими м'ячами, комбінаторикою», – підвели турецького збору Йовічевич(football.ua, 09.02.23).

Проте тему готовності «Шахтаря» частково затьмарив черговий трансфер команди – тепер «на вхід». У п'ятницю було оголошено, що донецький клуб купив у «Ворскли» воротаря Дмитра Різника, який коштуватиме гірникам 3 млн. євро плюс бонуси.

Перехід Різника викликав ажіотаж у пресі, що й не дивно – як зазначається, це найбільша угода на внутрішньоукраїнському ринку з 2018 року, коли "Динамо" заплатило "Дніпру" 6,5 млн. євро за Супрягу.

ЗМІ вивчають трансфер під різними кутами.

Для всіх, наприклад, очевидно, що прихід Різника до «Шахтаря» автоматично означає, що влітку донеччани продаватимуть Анатолія Трубіна. Адже вже не секрет, що він хоче продовжити кар'єру за кордоном, категорично відмовляючись продовжувати з помаранчево-чорними контракт, який діє до літа 2024 року. Тож наступне трансферне вікно – останній шанс для «Шахтаря» виручити за Трубіна пристойну суму.

«Запитати такого сильного конкурента, як Різник – це не тільки підштовхнути внутрішню конкуренцію у лавах своїх воротарів, а й підготувати зміну своєму головному голкіперу», – читаємо у матеріалі Богдана Грищука (Sportarena.com, 11.02.23).

Безумовно, у виграші має бути і сам Різник – він отримує нову мотивацію та можливості для професійного зростання. Фактично йому це перехід новий рівень.

Само собою має бути задоволена «Ворскла», яка останнім часом зазнає фінансової скрути. Клуб врятував солідну суму, яка дозволить протриматися на плаву досить довгий час. До того ж відхід Різника відкриває дорогу перспективному Павлу Ісенку, який згаданий витяг «Ворсклу» у фінал Кубка України-2020, блиснувши реакцій у післяматчевій серії пенальті з «Маріуполем».

Ну і головне питання – наскільки органічно підходить Різник «Шахтарю»? На цю тему висловлюються одразу кілька видань. Безумовно, деякі моменти потрібно буде відточувати (взаємодія з партнерами), у чомусь Різник поступається Трубіну (гра на виходах), у чомусь перевершує (майстер із відображення пенальті, частіше рятує). А, скажімо, той факт, що Дмитро вміє віддавати точні дальні передачі, може надати різноманітності грі донецької команди вже зараз.

Загалом, висновок преси такий – «Шахтар» зробив розумне та своєчасне вкладення:

«Шахтар» оформив трансфер найкращого доступного на ринку українського голкіпера, який може дозволити справитися з неминучою втратою Трубіна. Різника не назвеш повністю готовим матеріалом, але це точно найкраще рішення з доступних під час війни. Саме тому 3 мільйони євро не виглядають великою переплатою, а наоборот – інвестицією у сьогодення та навіть майбутнє.

У перспективі трансфер виглядає розумним та логічним, бо довгостроково закриє позицію голкіпера та дозволяє сподіватися на суттєвий прогрес» (Ua.tribuna.com, 11.02.23).

І ще один суттєвий момент: цей трансфер може вплинути на український футбол загалом:

«Продаж лідера та придбання на його місце провідного голкіпера чемпіонату, клуб якого на виручені кошти забезпечити собі фінансування на певний період – це щось дуже схоже на здорове функціонування внутрішнього ринку» (Ua.tribuna.com, 11.02.23).

Асоціація понтів

Говорячи про трансфер Різника доречно припускати, що він також позитивно позначиться на воротарській конкуренції у національній збірній. Як мінімум, ми отримаємо ще одного кіпера з практикою на найвищому клубному рівні. Але це – у трохи віддаленій перспективі. Поки що головна команда країни ніяк не може отримати головного тренера. У зв'язку з чим преса знову адресувала потік обґрунтованих претензій та критики на адресу Української Асоціації футболу на чолі з О.Павелком.

«Серед усіх національних команд у відборі на Євро-2024 без тренера залишається лише Україна», – обурено зафіксувала Ua.tribuna.com (08.02.23).

«Ступінь немислимості ситуації, в якій зусиллями «професіоналів» з УАФ виявилася збірна України, продовжує зростати. Нагадаємо, після того, як закінчився контракт із УАФ у тепер колишнього наставника української збірної Олександра Петракова, головна команда країни досі продовжує залишатися без тренера», – в аналогічному ключі висловлюються журналісти сайту Шурика (Dynamo.kiev.ua, 08.02.23).

І це – за місяць із невеликим до старту кваліфікації Євро-2024, яку ми відкриваємо не десь, а у Лондоні – поєдинком проти збірної Англії.

Причому, найдивовижніше, що УАФ навіть не робить натяку на те, що веде якусь реальну роботу для вирішення головного на сьогоднішній день питання.

Тож на що ж розраховують діячі з УАФ, залишаючи головну команду країни фактично безголовою? І кого нам все ж таки чекати на посаді керманича головної команди країни? А то ж з усього виходить, що реальної кандидатури просто немає в наявності.

Преса терзається з припущеннями, висуваючи найрізноманітніші версії.

За інформацією Михайла Співаковського, в УАФ планували, що до літа збірну доведе Олександр Петраков, після чого передасть кермо правління Реброву. Але це варіант відпав, оскільки Петраков прийняв національну команду Вірменії. Тому зараз Павелко та його соратники судомно шукають варіант із іншим «тимчасовиком».

Кирило Круторогов на сайті Fanday.net перелічує пару десятків можливих варіантів, серед яких найімовірнішим є короткостроковий контракт з кимось із представників Асоціації:

«В УАФ є комітет національних збірних команд, які з літа 2021 року очолюють як співголови дует Блохін-Михайличенко, їх заступником є ​​Олег Протасов, а далі в ієрархії йде Анатолій Дем'яненко. /або у разі чого, втручається у його роботу» (Fanday.net, 09.02.23).

Хоча можна лише уявити реакцію громадськості, якщо головну команду країни (нехай лише на три матчі) прийме хтось із «збитих льотчиків», чия тренерська профнепридатність вже давно не викликає сумнівів.

А Костянтин Варварік пропонує Андрію Павелку призначити на посаду тренера збірної самого себе. На думку журналіста, який блиснув тонкою іронією, у ватажка УАФ достатньо навичок для такої роботи:

«Андрій Павелко вміє, коли треба, піти в захист і пояснити, чому у всьому винен не він. Коли треба – піти в атаку. Може й просто нічого не казати – тримати годину. Тобто, вміє перебудовувати свою тактику ледь не на ходу і так, що його суперники не знають наступного ходу. Ви ж хотіли побачити непередбачувану збірну?..» (Ua.tribuna.com, 09.02.23).

Якщо ж серйозно, то ситуація довкола збірної вкотре яскраво відображає повну некомпетентність голови УАФ та його наближених. Причому йдеться не лише про черговий казус із вибором тренера збірної.

Ось, наприклад, про що в ефірі свого авторського Ютуб-каналу говорить Віктор Вацко, який порівнює інфраструкури збірних України та Вірменії, яку тепер очолює Петраков.

«Вірменія має основу для збірних країни. База має назву «Технічний центр федерації футболу Вірменії – Академія футболу» і вона була побудована ще у 2010 році.

11 полів, як натуральних, так і штучних, фітнес-центр, круті басейни, готельний комплекс, тенісні корти та зал для футзалу.

І все це у збірної Вірменії. А в нас зате купа пафосу. Сто віце-президентів, 200 клерків, понти про рівень збірних Німеччини та Іспанії.

А насправді збірна України навіть автобуса свого не має» (Ukrfootball.ua, 07.02.23).

Дещо ширше охоплює проблемну тематику Гліб Скрипченко, який називає діяльність УАФ повністю провальною:

«Сюди входити і абсолютно незрозуміла дипломатична діяльність під час війни, і неможливість пояснити преси факти заведених кримінальних справ, і абсолютна незрозумілість ситуації на тренерському містку. перед плей-офф чемпіонату світу, відсутність хоч якоїсь звітності після благодійних матчів і, звісно, ​​легендарні тисячі фотографій у фейсбуці Павелка з коробками...» (Football.ua, 10.02.23).

Чи є вихід із цього порочного кола? Безперечно, є. ЗМІ вже не раз висловлювалися з приводу життєво важливої ​​зміни влади в українському футболі. Тільки це має бути не просто рокірування в головному кабінеті УАФ. Назріла масштабна розбудова футбольного господарства, про що на своїй сторінці у «Фейсбуку» пише Ігор Лінник:

«Вигнати в шию з Будинку футболу Павелка недостатньо! Потрібно змінювати модель внутрішнього пристрою для піраміди. Інакше замість одного непорозуміння з'явитися інше або на футбол кинути чергового призначенця…

І зацікавлені у цьому, перш за все, головні інвестори футболу України – футбольні клуби та їх власники» (Ukr.net, 10.02.23).

Як вважає журналіст, рано чи пізно професійним клубам все одно не уникнути втручання в управлінські процеси, які необхідно привести у відповідність до вимог часу.

«По всій видимості УАФ доведеться ще раз пережити – ініційовану саме клубами! (адже тільки близькі до них кола мають підготовлені нові кадри) – установчу конференцію. Або переустановчу.

Тоді на певний період, можливо, на один виборний цикл, управління футболом України може здійснюватися паритетно професіоналами та громадськими особами (щоб не втратити з поля зору, не втратити в тому числі масовий, аматорський та інші різновиди живого футболу) – скажімо, у 50/50 (організаційно може виглядати по-різному).

Якщо цього зроблено не буде, тоді на футбол України чекає ще більш глибоке падіння», – виносить вердикт Ігор Лінник (Ukr.net, 10.02.23).