Захисник київського «Динамо» Алан Ауссі, який виступає за вірменський «Пюнік» на правах оренди, розповів про свою кар’єру.
— Алан, по-перше, розкажіть про вашу травму. Як відбувається відновлення?
— Це нефутбольна травма. Мені зробили операцію на руці. Відновлення відбувається позитивно.
— Які завдання стоять перед «Пюніком» цього сезону?
— Завдання одне — не знижувати планку.
— «Пюнік» виступав на груповому етапі Ліги конференцій у поточному сезоні та здобув дві перемоги. Яка атмосфера була на домашніх матчах у Єревані?
— На деяких іграх були повні трибуни, що є рідкістю для вірменського футболу.
— Власник «Пюніка» Артур Согомонян має бізнес у росії. Як ви ставитеся до цього?
— Без коментарів. У Вірменії багато розумних людей, які підтримують у цьому конфлікті Україну.
— У першій половині минулого року ви тренувались із «Борусією» (Дортмунд). Як виник цей варіант?
— Вони мене «вели» з раннього віку та в скрутний момент простягли руку допомоги.
— Ви брали участь у тренуваннях основної команди «Боруссії»?
— Так, періодично підключався до роботи з першою командою.
— За «Борусію» минулого сезону грав зірковий форвард Ерлінг Голанд. Встигли познайомитися та потренуватися з ним?
— Було не одне і не два тренування разом з Ерлінгом. Я можу сказати тільки те, що залишився про нього дуже хорошої думки як про людину, тому що те, який він футболіст, ми всі чудово знаємо.
— Які враження від участі у благодійному матчі «Борусії» з «Динамо», у якому ви зіграли за дортмундців?
— Я був щасливий взяти участь у цій грі, зустріти старих друзів з «Динамо», зіграти за один з найкращих клубів світу на одному з найкращих стадіонів світу у футболці з набитим на ній моїм прізвищем. Ну і, звичайно, зібрати на цьому матчі гроші на допомогу Україні.
— В «Борусії» згадують про Андрія Ярмоленка?
— Так, кілька разів у розмові зі мною хлопці згадували Ярмолу, звичайно.
— Ви згадували, що у «Борусії» до вас не дуже добре ставилися. Можете розповісти докладніше?
— Я не пам’ятаю те інтерв’ю, в якому так написали, але журналісти вирвали мої слова з контексту та перекрутили їх, бо їм це було потрібно. За час, проведений у Дортмунді, я дав величезну кількість інтерв’ю і скрізь дякував клубу за все добре, що вони зробили для мене та для України під час війни.
Погане ставлення, як написали, полягало в тому, що мене не відпускали до останнього з клубу, але укласти контракт не пропонували. Говорили загальні фрази: «все буде добре».
У якийсь момент часу не залишалося зовсім і я прийняв пропозицію «Пюніка», бо знав, що команда грає в єврокубках. Це гарна нагода для мене.
— У лютому минулого року ви перейшли на правах оренди у рівненський «Верес», але так і не дебютували в УПЛ через початок повномасштабної війни. Тренерський штаб розраховував на вас як на головного гравця?
— Знаю лише, що тренерський штаб вірив у мене. Думаю, що розраховували на мене як на основного гравця. Дуже сумно згадувати це, але я дуже засмутився, що не зміг принести користь «Вересу», оскільки до мене там всі чудово ставилися, краще ніж будь-де.
— Чи отримували пропозиції від «Вереса» повернутися в команду?
— Ми спілкувалися, але до спільного рішення не дійшли.
— У юнацькій команді «Динамо» ви грали разом із Забарним. Вже тоді було видно, що Ілля має велике майбутнє?
— Було видно, що людина має певний рівень, і що за належної довіри, яку він отримав, зможе реалізувати свій потенціал.
— Як оцінюєте перспективи Забарного у «Борнмуті»?
— Можу побажати йому удачі, добре проявити себе у найкращій лізі світу.
— Ви брали участь у тренуваннях основної команди «Динамо»?
— Одного разу брав участь. Думаю, якби не пошкодження, то залучали б ще не раз. Але коли мені виповнилося 18 років, я поїхав до Чехії в оренду.
— У 2020 році року ви стали бронзовим призером чемпіонату Білорусі у складі «Торпедо-Бєлаз». Якими були емоції від цього досягнення?
— Емоції були найкращі, У нас був гарний згуртований колектив, який йшов до своєї мети весь сезон. Цю бронзу запам’ятаю на все життя. Вдячний Юрію Йосиповичу Пунтусу за те, що повірив у мене. На той час у команді майже не було молодих, тим більше 19-річних, як я.
— В одному з вирішальних матчів «Торпедо-Бєлаз» обіграв на виїзді чемпіона Білорусі, «Динамо» (Брест), за який виступав Артем Мілевський. Чи важко було грати проти нього?
— Володимирович — це брила! Колосально досвідчений гравець, було непросто грати проти нього.
— Згадайте, як ви переходили із «Шахтаря» до «Динамо» п’ять років тому.
— Зайвий раз не люблю згадувати той час. Було важко, але це життя, так буває.
— У юнацькій команді «Шахтаря» ви перетиналися з Михайлом Мудриком? Як оцінюєте його талант та перспективи у «Челсі»?
— Так, пограли разом і у «Шахтарі», і в юнацькій збірній України. Я бачу, що він дуже виріс за цей час. Бажаю йому удачі, щоб проявити себе якнайкраще.
— З ким ще із нинішніх гравців основи «Шахтаря» ви пограли разом?
— Із Толею Трубіним ми взагалі з семи років знайомі, з першого набору до академії «Шахтаря». З Фімою Коноплею періодично після вечері на базі грали у FIFA в кімнаті. Добре спілкувалися з Данею Сіканом у юнацькій збірній. Насправді, ще з багатьма, так чи інакше.
— Ви провели кілька матчів за юнацькі збірні України, але не дебютували у молодіжній. Тренерський штаб стежить за вами? Чи контактували з Русланом Ротанем або його помічниками?
— Я чув про те, що мав їхати на якийсь збір молодіжки, але зрештою не поїхав. Потім, через якийсь час, мені сказали, щоб я не чекав на виклик.
— Ви раніше казали, що збірна Сирії активно запрошувала вас до себе. Ця історія набула розвитку?
— Запрошують досі, але я відмовляюся.
Андрій Каплун
"Конфлікт", це коли ті сусіда лісом послав! А коли він повернувся з сокирою, то це вже інакше називається! Коли б порубав твою сім'ю, то ти, мабуть, зовсім інакше б казав!