Англія — Україна. До Лондона за поразкою?

За кілька днів українські футболісти зіграють у Лондоні проти команди Англії відбірний матч Євро-2024. Настрій перед грою у всіх чудовий — в команді суцільні посмішки та оптимізм! Жодної тривоги, жодного хвилювання!

І це не тому що наша команда сильніше за суперника і впевнена у власній перемозі. Якраз навпаки — у перемогу над англійцями ніхто не вірить і, складається враження, що вона нікому насправді не потрібна. Тому що до команди, здатної обіграти в Лондоні збірну Англії буде зовсім інше ставлення — від неї вимагатимуть подальших перемог!

І кому це треба? Всі вже погодились з тим, що національної збірної з футболу у нас по суті немає — є група футболістів яка поїхала до Англії на чолі із тренером, який займається головною командою України в час, вільний від роботи в команді «Олександрія» та збірній України U-21. Не маю нічого проти Руслана Ротаня — знаю його як винятково порядну і відповідальну людину. Не маю сумніву, що він докладе всіх зусиль аби досягти в Лондоні максимального результату. Інша справа — яким буде цей результат?

Нагадаю, що позаторік українці програли Англії у чвертьфіналі попередньої першості Європи. Програли без шансів — англійці, які виграли з рахунком 4:0, тоді навіть як слід не спітніли. Це не завадило нашим «оглядачам» та «експертам» стверджувати згодом, що та команда України на чолі з Андрієм Шевченком, показала «сучасний футбол». Не те що команда на чолі з Олександром Петраковим, яка так і не спромоглася нікому програти з таким ганебним рахунком.

Тож за логікою наших «експертів» ще один програш нашої збірної англійцям з тим же рахунком 0:4 буде вважатися успішним поверненням до «сучасного футболу» часів Андрія Шевченка. Коли ж наші програють не 0:4, а 0:3 це буде оцінено як неабиякий прогрес! Якщо ж наші програють лише 0:2, це оголосять великим досягненням. За підсумку 0:1 українців носитимуть на руках, а коли ми зіграємо внічию стане питання вибору металу для прижиттєвого пам’ятника Русланові Ротаню. Про те, що буде коли Україна виграє, навіть подумати страшно. Але до цього навряд чи дійде — за перемогою з таким настроєм не їздять!

Про це нинішнім футболістам і тренерам могли би нагадати футболіcти збірної СССР другої половини вісімдесятих років минулого століття. Та команда на шляху до фінального турніру Євро-1988 обіграла у Парижі збірну Франції, а у фінальному турнірі перемогла спочатку Нідерланди, потім Англію, потім Італію, програвши лише у фінальному матчі тим же Нідерландам.

Та збірна СССР на три чверті складалася із українців. Гравці тої команди Олег Протасов, Анатолій Дем’яненко та Олексій Михайличенко нині плідно працюють першими віце-президентами Української асоціації футболу. Але і у них, як виглядає, дуже добрий настрій перед матчем у Лондоні. Чому ні, коли нас заздалегідь приготували до поразки і пропонують цьому радіти?

А може я неправий? Може у нашої команди є невідомий досі секрет, який дозволить боротися за перемогу над англійцями? Лише на це і доводиться сподіватися!

Микола НЕСЕНЮК