Колишній захисник збірної України Артем Федецький розповів, чого він чекає від стартового матчу української національної команди в відбірному циклі Євро-2024 проти збірної Англії, який відбудеться в найближчу неділю, 26 березня в Лондоні.
— Мене згадується матч із англійцями більше десятирічної давності, коли на полі суперника Коноплянка забив божевільний м’яч. Він у мені досі перед очима, — каже Федецький. — Тоді українська збірна зіграла внічию, 1:1.
На стадіонах в Англії зазвичай панує класна футбольна атмосфера, і я впевнений, що 90-тисячний «Уемблі» під час матчу з Україною буде заповнений до відмови. Більшість наших хлопців у такій атмосфері давно не грали, тому випробувати себе в поєдинку з такою топовою командою, як збірна Англії, буде дуже цікаво.
Не оцінюватиму нинішні можливості наших збірок, які грають у чемпіонаті України, як і говорити про його сьогодення, але в нашій національній команді є футболісти, які виступають на досить високому рівні в провідних футбольних країнах Європи — Зінченко, Миколенко, Малиновський. Виступаючи в топ-чемпіонатах, всі вони завжди грають на класних стадіонах з шаленою атмосферою. Це ті лідери, які на даному етапі повинні повести за своїми партнерами по збірній.
— Як гадаєте, чи не скажеться випадково зі знаком «мінус» задіяність Руслана Ротаня одразу на трьох посадах?
— Зараз можна перебирати в голові багато думок на цей рахунок, думаючи плюс це чи мінус. Однак як би то ні було, а для футбольної історії поєднання роботи наставника національної команди, молодіжної збірної та «Олександрії» — це справді унікальний випадок. Але, враховуючи, що Ротань показав класний результат з молодіжкою, у нього було досить багато критики. Хоча слід враховувати, що очолив цю команду він на початку своєї тренерської кар’єри.
Але добре знаючи Руслана Петровича, можу сказати: він — максималіст. До того ж, досить спокійний і врівноважений, який до Хейтерів ставиться з посмішкою. Тому знаючи його амбіції, мені це не дивно.
Хоча в останній час у пресі доводилося багато читати думки наших «диванних» експертів, які постійно вдаються до критики і яким завжди щось «не так». Ось і тепер без подібних коментарів не обходиться: мовляв, як так — один і той же тренер працює у трьох командах? В цій ситуації, мені здається, Ротаню навпаки потрібна підтримка. Обставини склалися так, як вони склалися і слід розуміти, що так потрібно на даному етапі. Тим більше, що вже є попередня домовленість з наступним кермовим збірною — Сергієм Ребровим, який має відпрацювати в «Аль-Айні» свій контракт до кінця" і тільки після цього на повноцінній основі очолити українську збірну. Про це, гадаю, всім у футболній Україні добре відомо.
Якщо говорити про Руслана Ротана, то він ще грав пліч-о-пліч з багатьма нинішніми футболістами національної збірної, тому можливості кожного з них добре знає. Крім того, у нього сучасне бачення футболу, і свої знання він удосконалює, навчається. У Європі тренер веде себе з гравцями майже на рівних і так має бути. Це дозволяє футболістам почуватися розкутіше, а потім розкриватися за максимумом.
Зрозуміло, що в кінці цього тижня на збірну України чекає серйозний іспит відбіркового циклу — стартова гра проти Англії, проте я впевнений, що Руслан Петрович підключить весь свій футбольний досвід і зробить все можливе в прагненні досягти позитивного результату. Ще коли він був гравцем, то завжди допомагав своїм партнерам по команді як на полі, так і за його межами. Особисто я вірю в Ротаня.
— Наскільки оптимальним є нинішній список футболістів збірної України? Чи не втратив когось із поля зору Ротань?
— Вважаю, що на даний момент він викликав у збірну найкращих. Усі, хто потрапив у список викликаних на гру з Англією, — це оптимальний варіант. Зрозуміло, що хтось через певні причини через пошкодження або травми, які потребують лікування, не зміг приїхати. Ті ж футболісти, які перебувають в обоймі тренерського штабу національної команди, показують більш менш стабільну гру. Можливо, у деяких гравців є спади (не переходитимемо на прізвища), але Руслан Ротань їм довіряє. А довіра може зіграти величезну роль. Це можу сказати зі свого футбольного досвіду. Коли тобі тренер довіряє, ти готовий гори згорнути.
— На початку нашої розмови ви згадали було гол-красень Євгена Коноплянки у ворота Англії. Враховуючи, що цей гравець довгий час не грав за збірну, напрошується питання: чи не заради повторення того маленького футбольного подвигу осені 2012-го інший учасник тієї дуелі Руслан Ротань його викликав?
— (Без роздумів). Все можливо. У футболі таке дежа вю буває, тому цього не виключаю. Знаючи Женю і його здібності, доводиться лише шкодувати, що через неприємний для нього період він деякий час не був задіяний в головній команді країни. Цьому заважали часті пошкодження, що не дозволяли грати на повну силу і показати свої найкращі якості. Всі ми розуміємо, що в професійній кар’єрі таке трапляється: у кожного бувають як підйоми, так і спади. До того ж, потрібно враховувати і вік.
Однак у цьому випадку набутий Коноплянкою чималий досвід (а крім «Дніпра» він пограв у чемпіонатах Іспанії, Німеччини та Польщі) і особистий контакт з Ротанем можуть піти на користь нашій збірній. Хоча були скептики, які стверджували, що поїзд Євгена вже пішов.
У цьому випадку слід констатувати: наш народ буває таким гарячим, що часом любить рубати під корінь. Але я не став поспішати з висновками і радив би цим скептикам почекати. З’явившись у збірній, Коноплянка потренується кілька днів і Ротань зможе побачити, у яких він кондиціях. Я впевнений, що як мінімум з готовністю на один тайм Євген може показати класну гру. Думаю, що Руслан Петрович щось знає.
Тим більше, що «Уемблі» має стати добрим подразником для Коноплянки. Якщо він вийде на полі, то згадає приємні емоції, коли вдалося зняти павутину з далекої «дев’ятки». Буде круто, якщо Женя повторить тодішнє досягнення. І нехай не в «дев’ятку», а просто заб’є гол у ворота збірної Англії. Хоча не думаю, що він гратиме з перших хвилин. Але якщо вийде на заміну, то показати, хто насправді Євген Коноплянка, у нього буде можливість.
— Можна не сумніватися, що в неділю серед глядачів на трибунах «Уемблі» буде чимало українців — зокрема, з когорти емігрантів і біженців. Так і самі британці в такий складний для нашої країни воєнний час ставляться до України з симпатією...
— Сто відсотків! Я впевнений, що футбольна торсида Англії як мінімум аплодуватиме нашій збірній. Можливо, перед матчем на стадіоні будуть майоріти українські прапори або буде якийсь перформанс. Знаючи наші стосунки з Великобританією та майже з всіми країнами Європи, які всіляко підтримують Україну (крім переляканого лідера Угорщини Орбана, який має проросійську позицію), впевнений, що наша збірна відчує на «Уемблі» по-справжньому теплий прийом. Зрозуміло, що англійські вболівальники підтримуватимуть свою збірну, проте симпатія українській команді з боку гарантована.
— Серед них, мабуть, має бути і великий друг України, відомий британський державний діяч Борис Джонсон...
— У неділю в Лондоні може бути прохолодно, тому головне, щоб Боря Джонсонюк не забув одягнути фірмову шапочку «Укрзалізниці», яку він має після нещодавнього відвідування України (посміхається). А якщо серйозно, то він досить класний мужик. Я розумію, якого високого рівня ця людина у Великій Британії.
Однак, незважаючи на серйозні посади, важливо, як люди показують себе в суспільстві. Джонсон — привітна, щира і доброзичлива людина, яка мало чим відрізняється від рядового англійця. Такі люди, як він, викликають шалену симпатію і притягують до себе абсолютно в усьому. Простота, чесність і порядність — так охарактеризував його Володимир Зеленський. Пам’ятається, мій тато мені завжди казав:Синочку, як високо ти не піднявся б у футболі, завжди залишайся людиною". Ці слова стали для мене аксіомою на все життя. Я вважаю, що наш (і про цю приналежність можна сміливо говорити) Борис Джонсонюк саме така людина. Мені здається, що у недільному матчі його вболівальницьке співвідношення буде 55 на 45 відсотків. Серцем він, звичайно, підтримуватиме збірну Англії, а душею — Україну.
В’ячеслав Кульчицький