Білоруський тренер Олег Дулуб розкрив подробиці свого звільнення з посади наставника «Львова», про яке офіційно було оголошено у другій половині березня.
— Хто вас звільняв?
— На зустрічі сиділи почесний президент, віце-президент, генеральний директор і спортивний директор. Ось вони мені і сказали, що прийнято рішення зі мною розлучитися.
— Давайте згадаємо той день.
— За пару днів до цього ми зіграли матч чемпіонату, у команди були два вихідні. І в цей час колектив підкосила якась незрозуміла інфекція, сам захворів. Поїхав до лікаря в лікарню, мене подивилися і сказали, що схоже на коронавірус. Висловив сумніви і сказав, що з’їжджу ще до клубного лікаря в готель, перевірюсь у нього. І ось по дорозі в готель мені зателефонували з офісу клубу і запросили на розмову.
— Розуміли, про що йтиметься?
— Абсолютно ні. Єдине, припускав, що це буде цілком стандартна розмова, бо нагромадилися справи, питання. Думав, обговоримо якісь ігрові моменти, побутові, збори, спаринги і так далі. На таких зустрічах зазвичай обговорюється великий спектр питань. Але коли приїхав і зайшов до кабінету, присутні там керівники практично відразу сказали мені, що прийнято рішення зі мною розлучитися. Сприйняв це абсолютно спокійно, без емоцій.
— Причини пояснили?
— Так не було взагалі нічого. Тобто в буквальному сенсі мене поставили перед фактом без пояснення причин. Сам з’ясовувати не став, бо розумів, що якщо хочуть звільнити, то вже неважливо через що. Як у тому анекдоті про шапку. Плюс мені ще сказали так: «Давайте ми прямо зараз з вами розрахуємося, допоможемо з мовами». Відповів, що так не піде, тому що в контракті прописані умови розставання, і потрібно їх дотримуватися.
— Їх пропозиції не відповідали тому, що написано в угоді?
— Так мені принесли папір без підписів, без печаток, запропонували розписатися. А там сказано, що мене звільняють за порушення трудової дисципліни. Кажу їм: «Так покажіть мені, де я приходив п’яний, спізнювався на тренування або якось ще порушував дисципліну. Повинне бути якесь обґрунтування написаному». Але мені нічого не відповіли. У підсумку сказав, що з питанням розбереться агент, який володіє всіма юридичними законами. Ось із ним за контрактом і вирішуйте питання.
— Як керівництво відреагувало на вашу позицію?
— Сказали, що, згідно з контрактом, у такому разі розрахуються зі мною протягом п’яти днів. Ми потиснули один одному руки і розійшлися. І ось минуло вже більше трьох тижнів з тої зустрічі — досі ні я, ні Александр Грановський (помічник Дулуба у тренерському штабі «Львова», — прим.ред.) не отримали зарплату, яка нам належить. Немає грошей за березень, немає покладених за контрактом бонусів.
— Істотна сума?
— Для кого як. У будь-якому разі я прихильник того, що якщо контракт підписано, потрібно його виконувати від і до. Загалом, ми все ще чекаємо, але не знаю, скільки це триватиме. Подивимося.
— Розкажіть докладніше про ситуацію, коли 21 березня клуб оголошує про розставання з вами, а через тиждень з’являється інформація, що юридично ви ще на контракті.
— Напередодні появи новини на сайті у мені була розмова з керівництвом. Через тиждень, 27 березня, зробив запит у федерацію про свій юридичний стан у ФК. Зі мною так і не розрахувалися, хоча обіцяли зробити це протягом п’яти днів.
Того ж дня мені прийшла відповідь з УАФ, з печаткою та підписом, де було написано, що я є головним тренером «Львова». А 2 квітня календарна гра проти «Динамо», на лавці — новий тренер. Зробив новий запит у федерацію — мені вже ніхто не відповів. При цьому, повторюся, ніхто зі мною не розрахувався, жодних офіційних документів про звільнення на руках у мене не було. Навіть не підписував жодного наказу. А новий головний тренер, судячи з новин з клубу, вже призначений. Хоча не здивуюся, якщо за фактом головним є саме я.
— Правда, що вам заборонили з’являтися на базі клубу?
— Так, саме в той же день, коли була розмова з керівництвом, це й сталося. Мені й Грановському заборонили навіть попрощатися з футболістами.
— Як про це було сказано?
— До мене в номер прийшов спортивний директор і сказав, що керівництво не хоче, щоб ми з Сашею знаходилися на території бази, нам потрібно виселитися. Як так? Хоче чи не хоче, але у нас є домовленість, що протягом п’яти днів з нами розрахуються. А до цього моменту, вважаю, ми мали право перебувати на базі, адже, за фактом, я був ще головним тренером.
Плюс хотілося попрощатися з хлопцями, подякувати їм, бо колектив у нас зібрався чудовий. Але нам все одно дали зрозуміти, що краще все ж таки виїхати, покинути базу. Гаразд, ми сперечатися не стали. Тим більше, сам себе почував не дуже добре — голова хворіла, нежить. Не хотілося загострювати ситуацію
— Так і не вдалося поговорити з гравцями?
— Багато хто дзвонив, дякував, в основному, звичайно, українці. Хоча коли я ніс сумки на базі, підбіг один легіонер і запропонував допомогу, підніс мої речі. Ну а ми з Грановським переселилися в іншу готель і жили там далі.
— Ви залишалися у Львові, бо хотіли закрити питання юридичного характеру?
— Так. Плюс треба було закрити лікарняний. Тому і перебував у місті.
— Була інформація, що гравці висловлювали невдоволення вашим звільненням.
— Мені складно про це судити, бо сам про це прочитав у пресі. А так можу сказати, що відносини з футболістами у нас були рівні, тому що колектив ми підбирали в тому числі за людськими якостями. Розуміли, що висококласних виконавців запросити не вдасться, тому формували склад так, щоб хлопці билися один за одного, були з високими моральними якостями.
А ті начебто досить відверто висловилися по війні .
Компанєйщина від нинішніх можновладців в черговий раз показує на їх непрофесіоналізм .
-переселилися в іншу готель?
-голова хворіла?
-допоможемо з мовами?
А ті начебто досить відверто висловилися по війні .
Компанєйщина від нинішніх можновладців в черговий раз показує на їх непрофесіоналізм .
Як саме звільнили - то вже інше питання.