Екс-наставник київського «Динамо» Йожеф Сабо оцінив перспективи у керма своєї колишньої команди Олександра Шовковського, якого, нагадаємо, днями було призначено виконувачем обов’язки головного тренера «біло-синіх».
— Йожефе Йожефовичу, здивувалися, що Шовковського призначили в.о. головного тренера «Динамо»?
— Я вже казав, що, може, йому ще зарано. Боюся, щоб не вийшло, що його кинули під каток. Саші не завадило б ще підучитися у хороших тренерів. Але досвід у нього вже є, допомагав у збірній Шевченку та Петракову, тепер — Луческу в «Динамо». Але як вийде у нього в ролі головного тренера, я не знаю.
Думаю, він ладнатиме з футболістами, його слухатимуть. Але, знову-таки, все залежить від можливостей гравців. Нині такий час, що у «Динамо» немає класних футболістів. Єдине, що мене тішить — «Динамо» дуже чудово зіграло проти «Шахтаря». Я взагалі не впізнав донецької команди. Можливо, Йовічевіч дав їм великі навантаження.
«Динамо» може поборотися за бронзу із «Зорею», перші два місця вони навряд чи відберуть у «Шахтаря» та «Дніпра-1». Якщо кияни залишок сезону гратимуть, як із «гірниками», то бронзу точно завоюють.
— Як вважаєте, воротар може стати сильним головним тренером?
— Не можу сказати. Все можливо. Подивимося. Я бажаю Шовковському лише успіхів та хочу, щоб у нього все вийшло.
— Чому Шовковський не став тренером воротарів?
— Напевно, він відчув, що може бути головним тренером.
— Шовковський може дати «Динамо» новий поштовх?
— У будь-якому разі кияни дограють цей сезон на багажі Луческу, бо скоро кінець чемпіонату та навантажувати футболістів у жодному разі не можна. Тут Шовковський має проявити свою майстерність тренера і знати, які тренування давати. Також ігрова дисципліна має бути на високому рівні, а це, гадаю, Шовковський зможе дати. Проблем із дисципліною у нього ніколи не було. Він не пив, не гуляв та режим не порушував.
— Як думаєте, Шовковський влітку стане повноцінним тренером «Динамо» чи Луческу після операції повернеться на посаду та доопрацює свій контракт до 2024 року?
— Важке питання. У Луческу схожа операція на мою, мені свого часу міняли кульшовий суглоб. Там нічого страшного, після операції можна повертатися до ладу. Інше питання, чи захоче він сам цього.
— А раптом Луческу захоче залишитись, але Шовковський дасть результат, що робити тоді?
— Тоді Луческу має проявити дипломатію. Якщо він побачить, що Шовковському вдалося досягти результатів і навести лад у команді, то Луческу сам повинен піти.
— Як вважаєте, чому Суркіс довірив посаду тимчасового тренера Шовковському, а не Гусєву, який набагато довше працює асистентом Луческу?
— Я не здивований ні на краплину! Справа в тому, що Гусєв ще скромніший за Шовковського, він взагалі тихий, його й чути ніколи не було. Він не зможе бути головним тренером, бо тут потрібний характер і комунікабельність. А Шовковський це має в більшій мірі. Я впевнений, якщо Луческу піде, Шовковський стане головним тренером, навіть якщо не покаже результат цього сезону. Керівництво «Динамо» налаштоване на Шовковського.
— Що порадите Шовковському?
— Йому треба працювати над різними тактиками. Луческу постійно грав від оборони. Думаю, у Сашка все вийде, він не дурний хлопець.
— Шовковський при вас у «Динамо» провів 111 матчів, більше він зіграв лише за Лобановського — 164. Як ви розгледіли його талант?
— Я забрав Шовковського із «Динамо-3» в основну команду. Він пропустив легкий м’яч, виступаючи за другу команду у першій лізі, і його заслали до третьої команди. Я тоді якраз формував склад «Динамо», Шовковський мені сподобався, і я його забрав до себе.
— Чим він вас вразив?
— Він розумний і мислячий хлопець. Мені подобається такий тип гравців.
— Яким Шовковським був людиною в той час, коли ви очолювали «Динамо»?
— Він тихий і скромний, ніколи не ставив себе вище за команду. Крім цього, Шовковський завжди старанно тренувався, Михайлов його добре натренував. Сашко був дуже хорошим воротарем та людиною.
Я не пам’ятаю, щоб він із кимось сварився, підвищував голос, комусь пхав. Сашко міг тільки по-дружньому підказати. Він був чудовим футболістом, виріс у основного воротаря «Динамо» та збірної. Нічого поганого про нього сказати не можу.
— А його надмірна скромність не зіграє з ним злий жарт на посаді головного тренера, де іноді потрібно виявляти жорсткість?
— Так, тут може бути проблема. Жорсткості йому не вистачає. Подивимося, як буде. Сподіваюся, у нього все вийде.
— У Шовковського, окрім безлічі топових матчів, були й невдачі. Відразу згадується гол Словенії у ворота збірної України у виконанні Ачимовича майже із центру поля. Що ви сказали тоді Шовковському після матчу та як він відреагував?
— Я взагалі нічого не сказав і надалі про цей момент ніколи не нагадував. Я бачив, що Шовковський дуже переживає з цього приводу і його треба було підтримати.
— А хоч колись ви критикували Шовковського?
— У тому й річ, що ні! У мене до нього взагалі ніколи не було претензій. Я взагалі ніколи не ображав футболістів, як дехто пишуть, але голос підвищити міг.
Пригадую, як ми «горіли» Спартаку після першого тайму — 0:2. Зайшли в роздягальню, я всіх розсадив, заспокоїв футболістів і говорю: «Хлопці, ви чудово граєте, просто не робіть помилок у другому таймі, і ми виграємо гру». Команда прислухалася, і ми забили три м’ячі, перемогли — 3:2.
Голос я підвищував, але футболістів не кривдив — не називав їх «г*мном».
— Шовковський практично при всіх тренерах «Динамо» був номером 1, і лише Юрій Сьомін міцно посадив його на лаву, довіривши місце в основі Богушу. Як думаєте, чому так сталося, адже після виходу Сьоміна Шовковський знову повернувся в основу?
— Не знаю, Шовковський, як воротар, точно був кращим. Можливо, команда програла і Шовковський указав Сьоміну на його помилки. І все! Після такого ти падаєш у очах головного тренера.
— Ще Шовковський мав конфлікт із Михайличенком. Олександр у своїй автобіографії розповідав, що Михайличенко виписав йому величезний штраф за запізнення на базу, хоча він приїхав на кілька хвилин раніше за обумовлений термін. Що, на вашу думку, було в цій ситуації і на чиєму ви боці?
— Я не вірю, що Шовковський міг порушити режим, у мене такого жодного разу не було! Чому його не любив Михайличенко? Буває таке, що й тренери ловлять зірочку і футболістам важко з ними працювати. Буває, що тренери замикають гравців на базі, не дозволяючи ні з ким розмовляти. Можливо, Михайличенку не подобалося, що Шовковський має високий авторитет у команді.
Ми можемо тільки гадати, а що між ними сталося насправді, я не знаю.
— У вас у «Динамо» грали Шевченко та Ребров, які досягли певного успіху на тренерській ниві, тепер роль головного тренера приміряє на себе Шовковський. Якщо вибирати із цієї трійці, кого з них ви бачили тренером на той час?
— Реброва! Він дуже грамотний та розумний хлопець, захоплювався радіоспортом. До мене навіть приходили деякі гравці «Динамо», щоб я заборонив Реброву займатися радіо, говорили, що він сидів допізна з радіо на базі. Але я не забороняв, він нікому не заважав. До Реброва, як і до Шовковського, я не мав жодних претензій.
— Ви казали, що Леоненко погано впливав на Шевченка, підсадив його на цигарки. А на Шовковського Леоненко мав вплив?
— Ні, Шовковський не піддавався на його «уловки». Єдиний, кого Леоненко вдалося прибрати до рук — це Шевченко. Але, дякувати Богу, нам швидко вдалося вирвати його з обіймів Леоненка. У цьому сильно допоміг Ігор Михайлович Суркіс, до якого я звернувся, коли дізнався, що твориться неподобство. Адже не дарма батько Шевченко сказав: «Андрюша, ти маєш Сабо за життя пам’ятник поставити!».
Андрій Піскун