14 травня 1975 року — пам’ятний день у 96-річній історії «Динамо» (Київ). Команда з берегів Дніпра першою з клубів колишнього СРСР завоювала престижний європейський трофей — Кубок володарів Кубків.
Нелегкий шлях до володіння цим трофеєм наша команда розпочала 18 вересня 1974 року матчем у Києві з клубом «Септемврійське знаме» — 1:0. У повторній грі в болгарській Софії, на полі суперника, було зафіксовано такий самий рахунок на користь киян.
В 1/8 фіналу підопічні Валерія Лобановського вивели з боротьби за трофей німецький «Айнтрахт» із Франфурт-на-Майні (3:2 у гостях і 2:1 на своєму полі). У чвертьфіналі склав зброю турецький «Бурсаспор» — 1:0 перемога динамівців у гостях і успіх із рахунком 2:0 у рідних стінах.
У півфіналі нашим суперником був досвідчений єврокубковий боєць — голландський «ПСВ Ейндховен». На полі республіканського стадіону динамівці розгромили опонента — 3:0, і потім могли собі дозволити мінімально поступитися на виїзді — 0:1.
Загалом у ворота суперників кияни на шляху до фіналу забили 14 м’ячів, а пропустили у свої ворота лише п’ять. По п’ять голів забили нападники «Динамо» Олег Блохін і Володимир Онищенко.
Про фінальний матч у Базелі і про те, що йому передувало, а також як він проходив, розповів заслужений майстер спорту Леонід Буряк:
— Перед вильотом до Швейцарії, після матчу чемпіонату країни в Єревані, з травмами опинилися Мунтян, Онищенко, Блохін, боліла нога у Фоменка. Матч з «Араратом» був для нас останньою перевіркою сил перед фіналом Кубка Кубків. Але натрапили ми на дуже грубу гру з боку суперника, особливо після того, як ми повели в рахунку, і єреванська команда відчула, що може програти.
Ціна нашої перемоги виявилася надто високою. Вона ставила під сумнів успіх у Базелі, куди ми прилетіли в неділю, за три дні до фіналу.
Суперник у «Динамо» був досвідчений. У чемпіонаті Угорщини виступав із 1901 року, на той момент 21 раз ставав чемпіоном Угорщини, 11 разів вигравав національний Кубок. На шляху до фіналу Кубка Кубків «Ференцварош» переміг валлійський «Кардіфф Сіті», англійський «Ліверпуль», шведський «Мальме» і югославську «Црвену Звезду».
Валерій Лобановський побував у Будапешті на матчі «Ференцвароша» в чемпіонаті Угорщини. Ось як він охарактеризував нашого майбутнього суперника:
— Противник у нас складний, його не збентежиш масованими атаками й гострими контрвипадами, не втрачає присутності духу, навіть програючи в рахунку, і б’ється до кінця. Гра для нас буде складною. Але я, хлопці, вірю у вас.
За день до гри ми ще раз подивилися відеозапис матчу угорців із «Црвеною Зіркою» в півфіналі Кубка Кубків: потужні, відмінно збалансовані атаки, надійна оборона, грають жорстко. Можна сказати, команда без слабких місць.
Але ми були впевнені в собі, пам’ятали, що йшли до цього фіналу майже дев’ять місяців і були готові знайти в собі сили подолати останній бар’єр. До того ж, за короткий термін нашим лікарям вдалося поставити на ноги наших травмованих гравців.
Матч на полі стадіону «Сент-Якоб», який вдруге приймав фіналістів розіграшу Кубка Кубків, викликав неабиякий інтерес — його висвітлювали 186 журналістів і 50 фоторепортерів.
Перед матчем любителі статистики відшукали такий цікавий факт. У «Динамо» два небезпечних бомбардири, Володимир Онищенко та Олег Блохін. Однак усі свої п’ять м’ячів у розіграші Онищенко забив у перших таймах, а Блохін — у других. Здавалося б, ось підказка супернику, кого треба остерігатися більше за інших. Але не спрацювало...
17-та хвилина. Перед Онищенком два суперники, але форвард не дає їм зробити й кроку — б’є одразу, без підготовки, і м’яч опиняється в сітці.
39-та хвилин. Знову Онищенко сильним дальнім ударом ще раз псує настрій угорцям, подвоюючи рахунок.
67-а хвилина. Блохін, обвівши трьох суперників, забиває третій м’яч у ворота «Ференцвароша».
Перемога! Кубок Кубків наш! Тепер у нього київська прописка.
Примітно, що фінальний матч «Динамо» провело без замін у такому складі: Рудаков, Трошкін, Фоменко, Решко, Матвієнко, Мунтян, Колотов, Коньков, Буряк, Онищенко, Блохін.
Президент УЄФА Артеміо Франкі вручив нашому капітану Віктору Колотову красень-трофей, а кожному гравцеві «Динамо» повісив на шиї медалі із зображенням завойованого призу.
Ось яку оцінку дав перемозі киян Артеміо Франкі:
— Динамівський клуб — справді найвищого міжнародного класу. Давно не бачив, щоб одна команда настільки переконливо довела у фіналі свою перевагу над іншою.
А тренер амстердамського «Аякса» Стефан Ковач, який побував на матчі, зазначив:
— По-моєму, кияни цілком здатні задавати тон у сучасному європейському футболі.
«Багато матчів я зіграв у своїй кар’єрі. Але той, 14 травня 1975 року в Базелі на полі стадіону „Сент-Якоб“, залишається незабутнім. Я жив у щасливий футбольний час», — додає Леонід Буряк.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Эх, а какой же был празник в Киеве! И завистливое шипение на болотах.
Эх, а какой же был празник в Киеве! И завистливое шипение на болотах.