Колонка Сергія Тищенка. Мама, Оксана. Як юні динамівці виступали на престижному турнірі в Італії (ФОТО, ВІДЕО)

Оксану Закалик знаю вже багато років. Колись моніторив по роботі італійський ринок в пошуках гравців українського походження. Натрапив на її сина Едуарда. Після початку війни зблизилися ще більше. Попри те, що Оксана вже дуже багато років мешкає в Італії, ніколи не забуває за свою історичну Батьківщину. В її активі вже напевно сотні тон гуманітарного вантажу в Україну. Завжди шукає можливість бути корисна країні, де провела дитинство. При цьому, як і всі працює, має свою родину.

Приїзд в її місто Абано-Теме юнацької команди «Динамо» 2009 року не міг пройти повз. Оксана протягом всього опікала команду зі столиці України під час Torneo Internazionale Calcio Giovanile Citta.

— Оксано, скажи, на скільки популярний турнір в Абано-Терме?

— Він проводиться 29-й рік. Це велика історія. На цьому турніру виросло не одне покоління зірок професійного рівня. Його порівнюють за значенням змагань в Віореджо.

На рівні категорії U-14 є одним з основним у Європі. Дуже багато клубів просяться взяти участь. Перед ковідом було 32 команди. Було представленні 16 команд світу. Цього року вдалося зібрати 16 команд. Принципово на турнір не запросили команди із росії та білорусі. Попри те, що Абано-Терме є туристичним містом та живе завдяки туристам.

Змагання організовує місто Абано за допомогою регіону Венето та Федерація футболу Італії відіграє вважливу роль. Запрошуються найкращі арбітри, великі спонсори, хороші команди.

— Чи велика увага вболівальників?

— Увага величезна. Вхід — безкоштовний.Останні роки стадіон не вміщують вболівальників. Встановили ще дві трибуни. Вирішили зробити трансляцію стрім, щоб вирішити цю проблему.

— Основні ігри проходять на стадіоні Абано-Терме. Матчі групової стадії грають на стадіонах в містах навколо.

— «Динамо» як давно бере участь у цьому турнірі?

— Якщо не помиляюся, то разів 5−6 приймало участь. До цього приїздив «Шахтар».

— Чому ти вирішила опікати юнацьку команду «Динамо»?

— Мене запросили організатори, мерія міста. Вони мене знають за ці роки. Я з ними співпрацюю по інших проектах. Думали, що буде приємно «Динамо», коли з ними буде працювати хтось свій. Попри те, що багато років мешкаю в Італії залишаюся українкою. Я без жодних вагань погодилася. Це для мене дуже приємно. Працювати з такими хлопчиками, як і в мене син. Зараз в Україні ситуація важка, мені хотілося якось допомогти хоч чимось.

— Що входило у твої обов’язки?

— Вся організація під час перебування команди на турнірі — логістика, готель, харчування, побут, місце де буде проводитися тренування, протокол матчу

— Як тобі працювалося із динамівцями?

— Для мене це дуже цікава та нова для мене робота. Дещо я знала, бо у мене син також грає у футбол. У хлопців було надзвичайно хороше ставлення їм до мене. Працювалося дуже легко. Вони мене добре сприйняли. Зрозуміли, що така співпраця дуже потрібна.

— На турнірі був присутній керівник Академії «Динамо». Як склалися відносини з ним?

— Дуже добре. Олександр Олексійович сказав, що вони почуваються спокійніше, маючи мене як координаторку. З Іщенко знайома вже декілька років. Бо кияни вже приїздили сюди. Тоді я була як глядач та вболівальниця.

Я бачила кожен день, як він, тренер працюють із дітьми, налаштовують, максимально допомагають. Справжні професіонали своєї справи.

— Хто тренував «Динамо»?

— Сергій Іщенко. Це не його команда, бо в системі «Динамо» він працює із U-10. Тренер U-14 не зміг виїхати з України.

Дуже сподобалася робота Сергія. Він справжній професіонал. Створив домашню атмосферу. Інші тренери дозволяли собі кричати на гравців. У Іщенка все було спокійно, він їм пояснював, підказував. Хотів, щоб гравці показали свої найкращі якості.

— Якісь додаткові вимоги були?

— Деколи були прохання надати поле для тренувань. Мали узгоджувати годину з організаторами. Все має проходити по вимогах турніру під контролем.

— Абано-Термо славиться своїми термічними басейнами. Водила їх туди?

— Так. Були в басейнах. Їм там дуже сподобалося.

Ще перед приїздом поставила умову організаторам. Команду поселили в гарному готелі з басейном, парком. Ці хлопці переживають важкі моменти. Щоб цей турнір вони запам’ятали на все життя та відпочила.

— Українська діаспора підтримала «Динамо»?

— Коли відправляли хлопців додому(в Абано вони приїхали на автобусі з Ужгорода, а туди добиралися потягом із Києва) місцева організація українців зібрала їм перкус в дорогу. Організатори підготували їжу в дорогу теж. Мені хотіли цим дітям дати найбільше, щоб вони почували добре себе в дорозі. Як кожна мама хвилюються за своїх дітей.

— «Динамо» програло всі чотири матчі. Розкажи про всі матчі.

— У першій грі програли «Ювентусу» — 0:2. Капітаном в італійців був Давиде Маркізіо. Батько якого колись грав за «Ювентус» та збірну Італії. Матч обслуговував арбітр Серії А Даніеле Чіффі.

У другій грі мінімально поступилися «Удінезе» при рівній грі — 0:1.

У третій грі програли майбутньому переможцю «Флайменго». Бразильці переважали всі команди фізично — 0:2.

«Токіо» програли 3:2. Після матчу японці подарували свої футболки гравцям «Динамо», обміняли, потисли руки, поспілкувалися з тими, хто знає англійську, як знак поваги. Це було окрасою турніру. Динамівці дуже хотіли зіграти проти японців. Бо це команда з іншого континенту, з іншою культурою.

Але не все так погано. Гра була дуже інтенсивною та хорошою з кожною команду. У кожного суперника свій стиль. Є команди, які фізично переважали. Попалися сильні суперники. Жодна гра не була однозначно. Чи з «Ювентусом», чи з переможцем турніру «Флайменго»(хлопці більше схожі на регбістів). наші більшу частину матчу переважали суперника.

— До «Динамо» була увага, враховуючи, що в Україні йде війна?

— Так. Брали інтерв’ю три національні канали та два місцеві. Увага була надзвичайно високою. Коли хлопці гуляли містом, деколи було чути «Слава Україні», хотіли авторами, спільні фото, просили футболки.

— Хтось тобі запам’ятався із гравців «Динамо»?

— Всі. Очі цих хлопців щось надзвичайне. Більше з ним має блакитні очі. До мене підходили питали. Всі говорили, які ж ці діти гарні. Наші діти найкрасивіші!

Особливо перші дні була важко. Дорога важка. Співало, коли у Києві був тиждень дуже важкий. Переживали за батьків, за гру. Коли робили інтерв’ю, дехто не стримував сльози. Неможливо було самому не заплакати.

— Які у них гастрономічні смаки?

— Це особлива тема. Їм сподобалася італійська кухня. Я проконтролювала їх меню — паста, м’ясо різних типів та видів приготування, багато овочів, фруктів. Перед від’їздом лазанья, моцарела і торт тірамісу. Хлопці попробували все.

— Твій син Едо футболіст. На хорошому рахунку в «Падова». Він народився в Італії Чи сподіваєтеся на виклик до юнацької збірної України свого віку?

— Син дуже хоче. Як і кожен футболіст хоче грати за свою країну.

Минулого року він тренувався із «Динамо» 2006 року. U-17 було запрошено у сусіднє місто Віченца на тиждень і на такий же термін до Флоренції. Організатор розповідала про Едуардо. Тренер сказав, щоб приходив до хлопців познайомитися. Якщо йому буде цікаво потренуватися. Це його вік. Йому було цікаво, як це проходи. Вболівав за частину динамівців у складі збірної України під час кваліфікації в Боснії та Кіпрі. Шкода, що Україна не змогла подолати кваліфікацію на Євро U-17.

Сергій ТИЩЕНКО