Отже, збірна України готується відкрити чергову сторінку своєї історії. З новим (яким уже за рахунком?) головним тренером, який повернувся додому у важкий воєнний час. Сам по собі цей факт уже привід для того, щоб сказати йому спасибі.
Сергій Ребров, як ви пам’ятаєте, очолив і «Динамо» в критичний час. Таке собі «міжтренер’я», після відходу Олега Блохіна. Це був неймовірний виклик, який він прийняв і виявився тріумфатором. З часом ситуація змінилася. Тепер уже всі ми з нетерпінням чекали на рішення Сергія Станіславовича, як найуспішнішого українського наставника з тих, хто працював за кордоном.
Головна якість Реброва, яка стала рушійною в його кар’єрі, — уміння сповна використовувати наявний ресурс. Я зараз говорю і про кар’єру гравця теж. Валерій Лобановський під час одного з інтерв’ю-лекціЇ поставив запитання аудиторії: «На вашу думку, Ребров — атлет? Але він виграє головою у всіх!». Так, Метр дивився У коріння. Не найвищого зросту Сергій постійно перестрибував набагато вищих опонентів. А фраза про те, що Ребров «виграє головою» має два шари. Думаю, зрозуміло яких.
І будучи гравцем, і ставши тренером, Ребров надавав перевагу простоті й ефективності у противагу красі й ефектності. Недарма на прес-конференції, присвяченій своєму призначенню, він говорив про боротьбу й агресію, а не про побудову моделі. Навіть, коли зайшла мова про «інститут збірних» Ребров це не коментував. Натомість дуже чітко сказав, що часу мало, але скільки є, стільки є, і потрібно його використовувати максимально корисно. Ще під час роботи в «Динамо» він показав уміння раціонально розподіляти сили та кошти. Обидва виграних чемпіонства в Україні — «про це», як віднедавна стало модно висловлюватися. Так, чимось пожертвувати, так, десь віддати, але тільки для того, щоб потім набути більшого.
При цьому всьому, Ребров не теоретик, а практик. Він говорить про те, що постійно вивчає спеціалізовану спортивну літературу, але, як мені здається, не перебільшує значення методичного матеріалу. І це дуже добре саме для збірної. Погодьтеся, всі ми трохи втомилися від «структур», які, до того ж, не завжди приносять результат. А точніше, раптом перестали приносити. Отже, справа не тільки і не стільки в структурі. Не тільки лише, так би мовити...
Як на мене, Реброву пощастило з червневим календарем збірної. Суперники йдуть за градацією від найсильнішого до найслабшого. Проба пера в матчі з Німеччиною, потім приблизно рівна Північна Македонія і, нарешті, найслабший суперник — Мальта.
У першому матчі результат не відіграє особливої ролі. А ось наступні дві гри дуже важливо виграти. У групі, де знаходяться Англія та Італія, потрібно або битися за кожне очко, або відразу готуватися до наступного відбору. Здалося, що Ребров вибрав — битися.
У цій ситуації, напевно, добре, що перед Ребровим і його штабом, як я зрозумів, не стоїть імперативне завдання виходу на Євро. Якраз можна спокійно працювати, надмірно не нервуючи. Не так як, наприклад, переживав Олександр Петраков, що на ньому не було обличчя ні до, ні під час, ні після матчів. Ця нервозність, до речі, і гравцям явно передавалася.
Думаю, що у виконанні збірної України ми побачимо навіть не «Динамо» тих чемпіонських часів, а скоріше «Ференцварош». Команду з двома-трьома лідерами та рештою робочих кон... Утім, тварину можна поставити будь-яку. Наприклад, акулу. Упевнений, будемо боротися і кусатися. Може когось і проковтнемо.
Артем ЖОЛКОВСЬКИЙ для Dynamo.kiev.ua
Чи хтось серйозно думає, що після просерів Петракова, через які ми потрапили в 3 кошик, в результаті Англія та Італія, Україна може на щось розраховувати?