Владислав Ванат: «Перший гол за збірну, відчуваю, назріває»

Форвард київського «Динамо» і збірної України Владислав Ванат в інтерв’ю Youtube-каналу «ВЗБІРНА» підбив підсумки позавчорашнього матчу відбіркового циклу Євро-2024 проти Північної Македонії (3:2), у якому він уперше зіграв за національну команду в офіційному турнірі.

— Емоції, звісно, позитивні. Бо перемогли, програючи 0:2, але проявили характер у потрібний момент.

— Ти вступив у гру після перерви. Які тобі настанови дав Сергій Ребров?

— Сказав, що в суперника повільні захисники, і тому потрібно бігти їм за спину, використовувати вільні зони. Було видно, що Північна Македонія підсіла в другому таймі. У їхніх побудовах з’явилися розриви, і можна було забивати навіть більше, ніж нам вдалося.

— Збірна України після перерви вийшла на поле з величезним бажанням. Тренеру вдалося команду переорієнтувати?

— Так, звісно. У перерві в роздягальні була гарна розмова. Після перерви всі були більш мотивованими.

— Непросто було знайти свій момент в атаці?

— Непросто. Було кілька моментів, але головне, що ми виграли. Позитивний результат радує всіх.

— Момент, коли Циганков намагався перекинути голкіпера ударом із флангу, а ти стояв у цей момент повністю вільним. Трохи засмутився, що не отримав передачу в тому епізоді?

— Так, я був на порожніх воротах, але Вітя сказав, що в останній момент мене побачив. Нічого, у наступній грі віддасть мені дві гольові й усе буде добре.

— Як тобі взагалі темп національної команди?

— Важко, звісно. Треба пристосовуватися до такого рівня і проявляти себе максимально.

— Коли чекати від тебе дебютного голу за збірну?

— Гол назріває, відчуваю. (Посміхається).

— Наскільки складно вступати в гру по її ходу, а не в стартовому складі?

— Та без різниці. Головне — виходити і грати. А там як тренерський штаб вирішить, так воно і буде.

— Чому все-таки в першому таймі нам не вдавалося нічого реалізувати?

— Я не знаю, я ж не тренер.

— А з боку яке враження було?

— Здавалося, що трохи переживали хлопці, не були готові до пресингу суперника. Але перебудувалися і все, слава Богу, вийшло.

— Як оціниш якість газону?

— Трохи було складно. Поле було в’язке і ноги трохи «забивалися».

— Наших уболівальників було чутно?

— Поки сидів на лавці запасних, то чув їх, а як тільки вийшов на поле, то перестав чути все, крім гри. Але ми, звичайно, вдячні всім нашим уболівальникам, які прийшли на стадіон підтримати нас у цьому матчі, і які вболівали за нас, спостерігаючи за грою по телебаченню. І, звичайно, велике спасибі нашим воїнам-героям, які боронять нашу країну щодня.