Екслюзив Сергія Тищенка. Вихованець «Динамо» Єлисей Литвин: «В Англії більш лояльне відношення до помилок гравців»

Після початку війни багато українських талантів опинилися у Європі. Насправді молодим українським футболістам дуже не просто знайти себе закордоном. Попри очевидні таланти виникає дуже багато різних проблем.

Єлисей Литвин займався в Академії «Динамо» 2007 року. Після початку війни опинився у Великій Британії, де мав можливість спробувати сили в обох грандах із Манчестера.

— Як ви опинилися в системі «Динамо»?

— У 9 років мене запросили з моєї дитячої команд «Чайка» з однойменний села біля Києва по Житомирському шосе.

— Хто із тренерів працював із вами в Академії «Динамо»?

— Почав грати під керівництвом Аникієва Володимир Юрійовича. З U-12 на два роки наш вік взяв Яшкін Артем Олександрович. Коли ми перейшли до U-14, то тренером став Сергій Миколайович Беженар, помічником був Лозинський Євген Петрович. Останнім тренером до повномасштабного вторгнення був Юрій Миколайович Дмитрулін. Зараз він також працює із 2007 роком та йому допомагає Лозинський.

— Як вам становлення в Академії «Динамо»?

— Дуже добре. Є всі можливості для росту. З віком тренування почали ставати все більше інтенсивними, з’являлося більше тактики, фізичних навантажень, щоб гравці більше розвивалися.

— Після початку війни ви покинули «Динамо». Де Ви опинилися?

— Два тижні чекав британську візу. У Великій Британії мешкає бабуся по маминій лінії. Вона живе біля Болтона, це 10 хвилин від Манчестера.

Після переїзду відразу почали шукати можливості для заняття футболом. Ми звернулися до знайомого бабусі. Він є збірної збірної Англії U-17−19. Його звати Ярослав. Він має українське походження. Його дідусь переїхав в Англію після другої світової війни. Він трохи говорить українською мовою.

Ярослав звернувся до «МЮ», чи є якісь можливості для мене? Запропонували команду 14-річних. Це не є сама Академія, а команда розвитку. Там був два тижні та провів одну гру. Я був старший за віком, сенсу продовжувати не було.

За тиждень була аналогічна пропозиція від «Ман Сіті». Команда називається «Манчестер Сіті SELECT». Вона допомагає молодим гравцям з всієї Англії (більшість футболістів із передмістя Манчестера) показувати свій талант. Тренуватися 2−3 рази тиждень, щоб бути на видноті у скаутів «МС» та команд АПЛ.

— Чому не залишилися?

— Через те, що Велика Британія вийшла із Євросоюзу українські гравці не можуть підписувати ніяких контрактів до 18 років. Юридично перейти неможливо.

— Зараз за який клуб граєте?

— «Болтон Development». Ця команда наближена до Академії. Ми граємо проти таких самого команд. Це фактично другі команди свого віку. Є пропозиція залишитися до 18 років і навчатися в коледжі. Потім вже можна спробувати свої сили у команді 19-річних маючи всі потрібні документи

— В чому особливість підготовки гравців в Англії?

— В Англії більш лояльне відношення до помилок. Помилка — це не щось погане. Навпаки, розумієш над чим потрібно працювати. Він нас не вимагають жодного результату.

— Чи зможете реалізувати себе в англійському футболу?

— Шанси є. Тут головне питання, що концентрація гравців у клубах велика. Дуже значна конкуренція у кожній команді. Набагато більше, ніж в Україні.

— Чи зустрічали ще українців в Англії?

— Зі мною в «МС» були два українці. Вони обоє були в системі «Динамо». Гравець 2008 року — Петрушко Антон і 2007 року — Денис Закотянський. Без громадянства Великої Британії вони можуть грати тільки за «МС SELECT».

— Чи плануєте змінювати команду?

— Так. Зараз переїжджаю у Португалію. Мені допоміг Микола Морозюк. Він почав допомагати українським футболіста реалізуватися у Європі. Запропонував Академія Коїмбра. Перша команд не в найкращому становищі. 5 років тому вилетіли із вищої ліги та зараз перебувають у третьому за силою дивізіоні. Але сама Академія вважається одною із найсильніших у Португалії. Я буду грати за вікові категорії U-17−19. Зараз займаюся документами та переїздами на Піренеї

— Хто із гравців «Динамо» 2007 року опинився у Європі після початку війни?

— Півзахисник Олександр Драган займається в основній групі Академії «Аталанти» свого віку. Воротар Олександро Петренко у «Баєрі». Вже встиг провести одну гру за U-19, Дмитро Богданов є капітаном «Динамо» Дрезден свого віку. Дмитро Варивода в австрійському клубі «Адміра». Богдан Попов у польському клубі «Гурнік "Забже. На скільки я знаю, то він має переїздити до іншої країни.

— Яка ваша позиція на футбольному полі?

— Центральний захисник. Можу грати опорного та флангового оборонця. Закриваю всі обороні позиції

— Які ваші сильні сторони?

— Читання гри. За статистикою багато перехоплення. Багато перемог у верхових дуелях та один в один.

— Минулого літа ви були у Києві. Чому вирішили знову поїхати?

— Мені 16 років. Відчуваю моральне та фізичне напруження. Думав, якщо повернуся до "Динамо», то краще почуватимуся.. Але ми вирішили з родиною спробувати сили у Європі. Якщо є такий шанс, то чому б ним не скористатися?

— Збірна України 2007 року формує свій склад на кваліфікаційні матчі Євро U-17. Прагнете отримати виклик?

— Це честь представляти свою збірну на футбольному полі. Але якщо не викличуть, то це не буде трагедією для мене. потрібно буде ще над собою працювати.

— Ваш батько брав участь в обороні Києва. Розкажіть трохи про це?

— Ми живемо у Стоянці біля Дмитруліна Юрія Миколайович. Це дуже близько від Ірпеня та Гостомеля. З початку війни все було поряд із нами. Поїхали зі Стоянки 5 березня. Батько залишився у ТрО. Він допомагав звільняти Ірпінь та найближчі населенні пукнути.

Сергій ТИЩЕНКО