Сергій Балтача. Народився 17 лютого 1958 року. Заслужений майстер спорту. У складі збірної колишнього СРСР провів 45 матчів. Віце-чемпіон Європи (1988). Чемпіон світу серед юніорів (1977), чемпіон Європи серед молодіжних команд (1980), бронзовий призер Олімпіади 1980 року в Москві, учасник чемпіонату світу (1982), володар Кубка кубків (1986). Чемпіон СРСР (1980, 1981, 1985,1986), володар Кубка СРСР (1978, 1982, 1985, 1987). У вищій лізі провів 214 матчів. Виступав за команди «Металіст» Харків (1976), «Динамо» Київ (1977−1989), «Іпсвіч Таун» (1989−1990), «Сент-Джонсон» (1990−1993), «Інвернесс Каледоніан Тісл» (1993−1995).
Сергій свій шлях у футбол починав у рідному Жданові нині Маріуполь. За його спогадами, починав із п’яти-шести років у дворі. У молодших класах школи був капітаном своєї команди, і навіть намагався «тренувати» хлопців.
У віці десяти років потрапив до місцевого юнацького клубу під назвою «Карамелька». Він згадував, що на турнірі «Шкіряний м’яч», що проходив у Жданові, примудрився зіграти одразу за три команди, по черзі виходячи на поле. Це помітив головний арбітр, який відчитав і дискваліфікував хлопчика. До нього підійшов Валерій Борисович Сидоров — наставник «Карамельки», який запросив його в команду.
На турнірі «Шкіряний м’яч» у Ніжині, жданівська «Карамелька», за яку він виступав, дійшла до республіканського фіналу, де стала другою. На тому турнірі Балтача отримав приз найкращого бомбардира. Здібного хлопця помітили і запросили до Харківського спортінтернату.
В інтернаті тренери звернули увагу, що Сергій чудово читає гру і грає головою, і прийняли рішення спробувати його в ролі заднього центрального захисника. Незабаром його запросили виступати за харківський «Металіст». Так ще, будучи школярем, він почав грати за команду майстрів. На цій позиції він відіграв рік у «Металісті», після чого отримав пропозицію і перейшов у «Динамо» Київ, де його талант центрального захисника розкрився повністю.
Легкий, підтягнутий, стрункий, технічний футболіст у грі головою мало кому поступався в Європі. Сергій — автор ювілейного 1100 гола, забитого в історії чемпіонатів світу. Цей гол він забив у матчі групового турніру ЧС-1982 року у ворота збірної Нової Зеландії. Його ім’я поряд із такими зірками світового футболу, як Герд Мюллер, Жан-П’єр Папен, Гарі Лінекер, назавжди вписане у футбольний реєстр планети.
В одному з інтерв’ю на запитання журналістів, проти кого йому було найважче грати, Балтача відповів із властивою йому іронією:
«Може, ви пам’ятаєте Хорста Хрубеша, нападника збірної Німеччини і капітана ФК „Гамбург“. У 1983 році в першому матчі 1/4 Кубка Чемпіонів суперник подає кутовий, я дивлюся на м’яч і в цю секунду відчуваю, як мені у вухо зарядили, але не ліктем, а кулаком. На кілька хвилин я втратив орієнтацію. Минуло ще хвилин п’ять і вже кутовий подає „Динамо“, і я Хрубешу точно так само відповідаю. Коли „Динамо“ грало матч-відповідь у Німеччині, Хорст перед грою підійшов до мене і потиснув руку. Нас так не вчили в „Динамо“, але якби тоді я не відповів, я б себе не поважав».
Хронічні травми, єдине, що заважало Сергію Балтачі ще яскравіше розкривати свій талант. Через прикрі пошкодження він не дограв до кінця фінальний матч кубка Кубків 2-го травня 1986 року в Ліоні. Наприкінці першого тайму він через травму покинув поле. «Динамо» перемогло 3:0 «Атлетіко» (Мадрид) і вдруге в історії завоювало почесний євротрофей. Ця травма не дозволила Сергію взяти участь у ЧС-1986 року в Мексиці. На полі він не шкодував себе, не прибирав ні ноги, ні голову, завжди грав до кінця, і тому часто отримував травми, після яких доводилося довго лікуватися і відновлюватися. «А, це знову ти, Сергію!» — частенько доводилося йому чути від відомих спортивних лікарів.
У 1988 році Сергій Балтача одним із перших радянських футболістів поїхав грати до Великої Британії. Англійський «Іпсвіч Таун» заплатив за перехід 30-річного захисника 200 тисяч фунтів стерлінгів.
Шість років провів Сергій на футбольних полях туманного Альбіону. Заслужив авторитет і хорошу пресу. Місцеві фанати цінували його за тонке розуміння гри, самовідданість, джентльменську поведінку на полі та за його межами.
Після закінчення футбольної кар’єри Сергій Павлович попрацював кілька років асистентом головного тренера «ЦСКА-Борисфен», після чого повернувся до Великої Британії, де працював тренером в англійських і шотландських клубах, у федерації футболу Шотландії.
З 2001 року тренер юнацької академії «Чарльтона». Проживає в Лондоні. Тренує підлітків від 14 до 17 років.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua