Колишній гравець національної збірної України Андрій Полунін поділився враженнями від матчу відбіркового циклу Євро-2024 Україна — Англія (1:1) і розповів, на що він очікує від наступного поєдинку української національної команди в цьому турнірі — проти Італії, який відбудеться сьогодні в Мілані.
— Андрію, ви звичайно дивилися поєдинок кваліфікації Євро-2024 Україна — Англія. Які відчуття залишилися від тієї гри?
— Матчі збірної... Їх не можна пропустити, навіть якщо обставини складаються проти цього. У день матчу Україна — Англія я грав за збірну ветеранів у Луцьку, потім з Олегом Шелаєвим поїхали на вокзал, у нас уже на руках були квитки на поїзд. Так сталося, що в прямому ефірі я подивився тільки перший тайм. Але другу частину матчу обов’язково переглянув — уже вдома, у записі.
— Вірили в успіх нашої національної команди?
— Звичайно, сподівався і вірив, що зіграємо добре, принаймні — не програємо. Після того, як збірну України очолив Ребров, виникла надія, що цей тренер зможе перебудувати гру, команда почне грати більш дисципліновано. Так воно і сталося: загалом, гра це показала.
В обороні не було явних провалів. Так, була в англійців пара моментів: Сака бив, але здорово зіграв Георгій Бущан, потім Макгвайр небезпечно замикав головою стандарт — і все. У нас попереду також було кілька моментів, один з яких ми втілили в гол. При цьому провели шикарну комбінацію. Загалом, зіграли надійно, якщо не брати до уваги позиційну помилку Миколенка, коли нам забили гол у відповідь.
— Ви вважаєте, що пропущений гол лежить на совісті Миколенка?
— Так. Він втратив позицію, а коли побачив ривок Вокера — було пізно. Впадало в око, що Миколенко зараз перебуває не в ігровому тонусі, можливо, це і позначилося на його діях.
— А центральний захисник — Матвієнко — міг його підстрахувати?
— Думаю, ні. Зараз багато думок, хто винен у пропущеному голі. Навіть Бущана сюди приплели, що начебто він ближній кут не закрив. Однак, якщо розглядати загалом увесь той епізод, то треба, наприклад, поставити запитання: чому Кейна ніхто не накрив? Той же Яремчук чи хтось із опорників. Так можна всіх туди приплести. Скажімо, зроби Забарний півкроку вперед, і все — офсайд. Вважаю пропущений гол — це індивідуальна помилка Миколенка.
— Взагалі фланг, на якому працював Миколенко і Мудрик, виглядав не дуже здорово. Згодні?
— У принципі, ви маєте рацію. Наш правий фланг виглядав краще, ніж лівий. Але давайте будемо відвертими: Мудрик, як і Миколенко, на сьогодні не є гравцями основного складу у своїх клубах. Їм обом не вистачає ігрової практики. У збірній їм дали шанс, але коли ти перебуваєш не в ігровому тонусі — це позначається на якості твоїх дій. А правий фланг, на якому грали Конопля і Циганков, звісно, запам’ятався найбільше, з нього і гол прийшов. Один забіг, а інший віддав на Зінченка.
— Конопля провів свій найкращий матч за збірну?
— Один із найкращих. У нього ще був матч із Північною Македонією, в якому він гол забив(зрівняв рахунок, — прим. ред.). Той матч він також дуже здорово відіграв. У потрібний момент своєчасно опинився там, де треба, і забив. Виходить так, що той матч ми виграли — він забив. А тут гольову віддав — зіграли внічию.
— Що скажете про нашу лінію нападу?
— Нічого не скажу. Напевно, я не маю права судити, що і як. Можу висловити лише свою думку. Не розумію, як можна людину, яка півроку не має ігрової практики, викликати в національну збірну й одразу ставити на таку гру. Але тренерам видніше, адже вони аналізують, бачать фізичний стан гравця. Може, у Яремчука показники хороші, тут я не беруся судити — не знаю.
Зараз я бачу, що Яремчук останні півроку, навіть рік, не грає. Так було в «Бенфіці», «Брюгге», зараз у «Валенсію» він щойно перейшов. Що буде від цього переходу — подивимося. А включати чи ні його до складу — це тренерське рішення. Результат є — все правильно.
— На ваш погляд, попереду має грати хтось інший?
— Так. Або Довбик, або Ванат. Динамівець взагалі, має постійну ігрову практику. Довбик, також постійно грав за «Дніпро-1», зараз у «Жироні» виходить, скільки дають часу — грає. Для мене вони кращі за Яремчука. Але це особисто моя думка. Нікому не хочу її нав’язувати.
— На гру проти Англії Ребров не викликав низку гравців середини поля. Ваш коментар із цього приводу?
— Мені не зрозуміло, чому до збірної викликали Назаріну. Людина зіграла кілька ігор в основі «Шахтаря» — і вже в збірній. До цього до складу «Шахтаря» він майже не потрапляв. А Малиновський залишився поза збірною, хоча в останніх іграх за «Дженоа» грав.
Чому не викликали Бондаренка? Можливо, він не підходить під тактичну схему, яку впроваджує Ребров. Бондаренко грає на м’ячі — він більше «сідає». Навіть якщо взяти Судакова: він же в матчі за збірну не грав у той футбол, який притаманний йому в «Шахтарі». Він діяв вище. Це Ребров перед ним таке завдання ставить.
Особисто мені, наприклад, подобається гра Піхальонка. Я бачу його як гравця збірної. Кочергін заслуговує на виклик до лав національної команди, але його чомусь не викликають. Хоча він грає стабільно — забиває. Чемпіоном Польщі хлопець став. Мені не відомі критерії, за якими людей викликають до збірної. У кожного тренера своя філософія. Як то кажуть, маємо те, що маємо.
— Ви згадали про Піхальонка. Його, через пошкодження Шапаренка, викликали, але на матч так і не заявили. Можливо, він не у формі?
— Ну як не у формі? Він же всі останні матчі грав за «Дніпро-1». Тут же не йдеться про те, що він має грати весь матч. Припустимо, хвилин на 20 він би вийшов. Якщо випустити на поле Довбика разом із Піхальонком, то ти отримуєш шанс десь у контратаці забити гол. Коли в другому таймі англійці чинили тиск на наші ворота, ці двоє могли організувати гол у відповідь. Адже у них між собою ідеальне взаєморозуміння.
— Попереду Італія, чого чекати нам від цієї гри?
— Італія зараз показує не дуже хороші результати. У них змінився тренер, склад. Попереду на нас чекають дві гри. Що я бачу: все як у наших руках, так і в руках італійців. Хто зіграє краще, той і буде другим у групі — після англійців. Зрозуміло, не можна скидати з рахунків ні Північну Македонію, ні Мальту, але самі ці дві наші гри з італійцями стануть ключовими в групі. Програвати в Мілані нам не можна, мінімум — нічия.
— Обіграти Італію нашій збірній реально?
— А чому ні? Зараз кожна команда може кожну обіграти. Дивіться, Вірменія могла виграти в Туреччини. Лише наприкінці матчу турки ледь ноги віднесли. А от Люксембург узяв і обіграв Ісландію — 3:1. Якщо правильно вибрати план на гру, а потім його реалізувати — буде результат. Просто потрібна дисципліна в обороні та гостра гра попереду.
— Але ми Італію жодного разу не обігравали, у подібних матчах відбору навіть внічию не зіграли. Чи буде тиснути цей психологічний тягар на наших хлопців?
— Думаю, ні. У нашій збірній зараз грає покоління, яке ніколи не грало проти тієї Італії, яка по-справжньому була командою-зіркою. Зараз Італія не та. Це не 2006 рік і не середина 90-х. Володарів «Золотого м’яча» або однозначно найкращих гравців світу на своїх позиціях у «Скуадри Адзурри» поки що не спостерігається.
До того ж, більшість наших хлопців грають у клубах серйозного європейського рівня. Не думаю, що у Зінченка, Забарного, Циганкова, Миколенка ноги будуть трястися перед італійцями. Вони ж варяться у футболі високого рівня.
— Граємо ми в Мілані. Наскільки великою буде роль уболівальників, які прийдуть на цей матч?
— Як не крути, а в Мілані стадіон великий. Думаю, він буде заповнений. Будуть, звісно, і наші вболівальники. Але італійців буде більше, проте це не повинно нас хвилювати. Це, можливо, в мої часи була велика різниця: коли ми грали на наших напівпорожніх стадіонах, які збирали максимум 7−10 тисяч, а приїжджали за кордон, а там на трибунах биток — 50 тисяч. Звичайно, це тиснуло на нас. Наші ж в англійській Прем’єр-лізі, іспанській Ла-Лізі чи тій самій італійській Серії А не бачили таких порожніх трибун, як у чемпіонаті України, вони вже теж знають, що таке фактор повних трибун.
Олександр Петров
Миколинко в цьому матчі в захисті на лівому фланзі грав один, проти Саки та Вокера, навіть Матвіенко його не підстраховував, а тільки з виходом Кривцова, пішла підстраховка.
Беремо протилежний наш фланг, Циганков та Конопля, грали як одне ціле, що в атаці, що в захисті, ще й Коноплю підстраховував Забарний.
Показово в кінці матчу, останній хто торнувся м'яча в цьому матчі, це був Циганков, який прибіг назад, на допомогу захисту, та вибивав м'яча головою в центрі нашої штрафної.
Поки Мудрика не навчать грати в захисті, та не вивчать всім тактичним навичкам, він й буде далі виблискувати від якоїсь гри до наступної якось гри проти слабких команд, та й далі буде талантом років до 30.
Миколинко в цьому матчі в захисті на лівому фланзі грав один, проти Саки та Вокера, навіть Матвіенко його не підстраховував, а тільки з виходом Кривцова, пішла підстраховка.
Беремо протилежний наш фланг, Циганков та Конопля, грали як одне ціле, що в атаці, що в захисті, ще й Коноплю підстраховував Забарний.
Показово в кінці матчу, останній хто торнувся м'яча в цьому матчі, це був Циганков, який прибіг назад, на допомогу захисту, та вибивав м'яча головою в центрі нашої штрафної.
Поки Мудрика не навчать грати в захисті, та не вивчать всім тактичним навичкам, він й буде далі виблискувати від якоїсь гри до наступної якось гри проти слабких команд, та й далі буде талантом років до 30.