Колишній нападник київського «Динамо» та донецького «Шахтаря» Еманнуель Окодува пригадав період своєї кар’єри в столичному українському клубі.
— Запрошення до київського «Динамо» у 2008 році стало несподіванкою? Хто саме вас запросив?
— Я такого не очікував. У той час я грав у Бельгії та мав запрошення від колишнього тренера донецького «Металурга» Ко Адріансе, який кликав мене в австрійський Зальцбург. Проте мені зателефонував сам президент київського «Динамо» Ігор Суркіс, і я вже не думав вдруге. Я хотів повернутися в Україну.
— Чому не вийшло закріпитися?
— Я приїхав, але отримав травму на зборі та зробив операцію в Бельгії. Після цієї операції я досі, коли граю в футбол, відчуваю дискомфорт в нозі.
— Чи не намагалося «Динамо» з вами розірвати контракт, коли ви отримали ту важку травму? Чи спілкувалися з президентом після того, як перейшли в клуб?
— Ні, такого не було. Я ж їздив тоді в оренди, вдруге потрапив у «Кубань». З президентом «Динамо» після підписання контракту я більше не розмовляв.
— Ви застали «Динамо» часів Валерія Газзаєва та Юрія Сьоміна. Наскільки у цих тренерів були різні підходи?
— Газзаєв — це... його тренування були дуже важкими: завжди бігати, бігати, бігати. Проте я вдячний йому, бо саме з ним я зумів виграти Суперкубок України (2009). Що стосується Сьоміна, то він набагато більше приділяв уваги у роботі з м’ячем.
— Також ви застали той період, коли зв’язка Артем Мілевський — Олександр Алієв розривала не лише у нічних клубах, а й на футбольних полях. Що можете розповісти про них?
— Про нічні клуби я особливо не чув, лише знав, що були якісь там скандали. Як футболісти вони були дуже класні. Вони могли б грати в європейських командах, але й «Динамо» тоді виступало в Лізі чемпіонів, Лізі Європи.
— Чи помітили ви в тому «Динамо» молодого Андрія Ярмоленка?
— Пам’ятаю, що тоді саме Газзаєв йому дав шанс. Напевно, він щось побачив у ньому. Газзаєв ставив Ярмоленка у склад незалежно від того, як той зіграв, прямо як Грозний з Гусєвим в київському «Арсеналі». Футболісту дуже потрібна довіра, тим паче молодому.
— А чи не плювався Ярмоленко від того, що Газзаєв використовував його зліва в захисті?
— Можливо, це був якийсь виховний момент. Я теж грав у «Арсеналі» Грозного лівого захисника. Як він це пояснював? Просто коли в суперника на правому фланзі атаки був дуже швидкий гравець, то він ставив мене зліва в обороні. В «Арсеналі» я грав майже всюди, для мене головне було грати.
— У «Динамо» ви потоваришували з Аїлою Юссуфом. Ваша дружба продовжується? Чим він наразі займається?
— Так, звісно спілкуємося. Ми навіть сьогодні встигли поговорити зранку, завжди на зв’язку. Він має свою футбольну академію в Нігерії, розвитком якої й займається.
Владислав Лютостанський