Вихованець київського «Динамо» Артем Фаворов, який зараз виступає за угорську «Академію Пушкаша», пригадав, як починалася в Києві його футбольна кар’єра.
— Ти є вихованцем «Динамо», грав у другій команді під керівництвом Андрія Гусина. Якою людиною та тренером він був?
— Тоді я був зовсім юним, потрапив у дорослий футбол і багато чого вчився. Тим більше, хлопці в команді були переважно старшими років на 4-5. Гусин багато спілкувався зі мною та допомагав, як і його помічники Шматоваленко та Кардаш. Так, трохи «прасували», якщо, наприклад, ліжко не застелили. Дисципліну так тренували. Але проблем у мене з ними не було.
— Хто з тренерів «Динамо», під чиїм керівництвом ти тренувався та грав, був найжорсткішим?
— В Академії був тренер Хвоя, який, ніби, зараз в «Арсеналі». Він міг і матом щось розповісти 12-річним хлопцям, тож я його таким і запам’ятав.
— Хто з гравців тієї команди, на твою думку, подавав найбільші надії?
— Женя Макаренко вирізнявся у другій команді. Віталій Гемега був талановитим хлопцем, але розкритися йому завадили травми.
— Фактично лише Роман Яремчук з тієї команди дійшов до збірної України і залишається в ній зараз. Що скажеш про нього?
— Він спершу був у «дублі», потім його перевели в другу команду. В академії він завжди був дуже худим, а потім зробив стрімкий ривок і набрав фізичну міць. Молодець, що працював над собою, це йому допомогло.
— Іноді за цю команду грали і футболісти першої команди «Динамо», зокрема, легіонери. Хто з них згадується передусім?
— Бадр Ель-Каддурі. Він добре працював і в кожній грі на 100% викладався. Його відношення до справи було правильним. Важко змусити зірок робити те, що вони не хочуть. Але він був молодцем — дуже простий, завжди допомагав.
— З Алієвим та Мілевським перетинався?
— Коли першу команду очолював Блохін, то Алієва та Мілевського дійсно «опускали» в другу команду, вони приходили на тренування, зазвичай це траплялося у міжсезоння. Пам’ятаю, Алієв пару разів «напихав» мені на тренуванні. Але з точки зору людських якостей до хлопців взагалі питань ніяких нема. Думаю, всі, хто їх знає — ніколи не скаже про них поганого слова.
— Був у команді болівієць Дієго Суарес — справжня «легенда» «Динамо-2», який провів більше сотні матчів. Але по суті за свою кар’єру він ніде, окрім «Динамо-2», і не грав. Що це був за хлопець?
— Цікавий хлопець. Казали, що це був дуже талановитий гравець, його ж запросили коли йому було років 14 чи 15. А потім, мабуть, пересидів і десь в один час зник.
— Каддурі чи Юсуф ніяк не стимулювали молодих партнерів?
— Ні, такого не було. (Сміється). Може, десь ввечері в ресторані і могли, але щоб про це знали усі — такого не було.
— Чи підпускали тебе до тренувань з першою командою «Динамо»?
— Ні.
— А чи був ти знайомий з Ігорем Суркісом?
— Та ні, мене взяли в другу команду, я грав, а потім мене обережно та спокійно звідти прибрали. Прийшов Хацкевич і просто прибрав мене. Сказав: «Якщо є питання — звертайся в клуб», і на цьому все. Я забрав документи і пішов.
— Найбільший штраф на твоїй пам’яті?
— Гусин мене особливо не штрафував, тільки лякав, що зробить це. В мене була невелика зарплатня, не було на що штрафувати. А хлопців, знаю, міг оштрафувати. Діму Коркішка — на півзарплатні. Саню Чорноморця на пристойні гроші.
— Чим потрібно було завинити?
— Міг хтось загуляти. Якщо когось пізно ввечері десь побачили в ресторані о 10−11-й вечора, могли оштрафувати. Або запізнився на збори — маєш.
— В кого був найсильніший удар?
— Діма Кушніров бив добре.
— По м’ячу?
— Так, мав хороший удар. (Сміється). Після тренувань відпрацьовува. Слава Лухтанов на той час бив — дай Бог.
— Багато гравців тієї команди вже і завершили кар’єру. Хтось здивував тебе вибором наступної професії?
— Бачив, що Артем Бутєнін займається піцерією. Кушніров пішов у поліцію. Як на мене, він мав два серця. В іграх та на тренуваннях витримував неймовірні навантаження і дуже швидко відновлювався. Я був упевнений, що він точно гратиме в хорошій команді. Тож мене здивувало, що він уже завершив кар’єру та пішов у поліцію. Але у кожного своя доля і кожен обирає своє.
Кирило Крутогоров