Нападник житомирського «Полісся» Пилип Будківський прокоментував перемогу своєї команди над київським «Динамо» (3:2) у нещодавньому матчі 10-го туру чемпіонату України, в якому він став автором одного із забитих м’ячів.
— Ваш результативний удар встановив рівновагу в матчі з «Динамо». Якщо враховувати, що на той момент «Полісся» залишилося в меншості після вилучення Євгена Морозка, то цей гол цінний удвічі...
— Коли я виходив на заміну, завдання було допомогти партнерам по команді. Адже потрібно було відіграватися. Вийшло добре: одразу після появи на полі допоміг зробити ту справу, яка вимагається від нападника. Вийшло так, що зіграв за себе і «за того хлопця» — Морозка. Хочеться, щоб так тривало й далі. Але без червоних карток.
— Левову частку матчів ви відіграли, виходячи на поле в стартовому складі, а в грі з «Динамо» опинилися в списку запасних. Із чим це пов’язуєте?
— Є тренери, у яких своє бачення і певна тактика на гру. Головний тренер обрав саме таку, задіявши більше швидкісних гравців. І це нормально. Подібні речі цілком нормально сприймаються в колективі, жодних проблем із цим немає. Виходить, що вступивши в гру після заміни, вийшло ще краще.
— Граючи в меншості, «Полісся» вдалося забити два м’ячі. Чим би пояснили такий рідкісний для футболу випадок?
— Ми грали один за одного, як одна по-справжньому об’єднана спільною метою команда. Десь була з нами й удача. Коли забили один м’яч, потім інший — і вийшли вперед. На мій погляд, граючи під девізом «Один за всіх — і всі за одного», хлопці проявили характер. Ми грали, як одна велика зграя на полі.
— Коли зрозуміли, що вдасться відстояти перемогу?
— Повівши в рахунку 3:2, ми розуміли, що нас у складі на одного гравця менше, тому «сіли» в захист і грали на відбій. Це для гри в меншості нормально. А ось коли незадовго до фінального свистка в обох командах стала рівна кількість гравців, то ми вже відбивалися, прагнучи будь-що-будь здобути перемогу. І добре, що її домоглися.
— Для «Полісся» та Житомира ця перемога по-справжньому історична. Як її святкували?
— Святкували більше наші вболівальники. Ми тільки раділи, усіх нас переповнювали позитивні емоції. Їх було дуже багато, адже подібного давно не відчували. А святкувати наша команда буде вже тоді, коли завершиться чемпіонат.
— Підвищені преміальні за перемогу над одним з українських грандів передбачені?
— Про це зазвичай говорить президент клубу після гри. Однак у роздягальні його не було, тож із цього приводу нічого не можу вам сказати. Коли будемо отримувати — тоді й побачимо. Зрозуміло, що і для Житомира, і особисто для президента, перемога над «Динамо» велика радість. Як і для нас.
— Головний тренер зайвий вихідний команді дав?
— Так. Ми плідно працювали, і до цього в нас було менше вихідних — надто вже щільним був графік. Завдяки виграшу в «Динамо» на один стало більше. Тож трохи відпочинемо — і знову працюватимемо далі. Відновимо роботу у вівторок.
— Тренерський стиль Юрія Калитвинцева та його помічників із ким би з попередніх наставників порівняли?
— Проводити паралелі ні з ким не хотілося б, адже в кожного тренера свої методи роботи, свій стиль, тактика і специфіка тренувань. У кожного є свій підхід, що відбивається в результатах, здобутих на футбольному полі.
— На що націлена в нинішньому сезоні ваша команда?
— «Полісся» тільки нещодавно підвищилося в ранзі, тому всім нам разом хочеться «покуштувати» УПЛ і залишитися в ньому. Це — головне наше завдання. Якщо ж говорити про поточні справи, то в кожному матчі ми граємо виключно на перемогу. А вже наприкінці сезону зазирнемо в турнірну таблицю, і відштовхуючись від зайнятого місця, будемо дивитися, на що можемо розраховувати.
В’ячеслав Кульчицький