Перед матчем кваліфікації Євро-2024 проти Північної Македонії інтерв’ю прес-службі УАФ дав півзахисник збірної України Сергій Сидорчук.
— Ти вперше прибув у збірну не з київського «Динамо», а з бельгійського «Вестерло». Як ти освоївся в новому клубі?
— Ще не дуже, тому що пройшло замало часу. Перший тиждень узагалі був важким, бо довелося адаптуватися до всього. Усе нове. Дуже складно було на побутовому рівні, адже перші два тижні мешкав сам, а вже потім під’їхала сім’я, і стало набагато краще. Щодо прибуття у збірну з «Вестерло», то трохи незвично, адже 10 років приїжджав з однієї команди, а тепер — з іншої. Але тим цінніші зустрічі з хлопцями. Місяць не бачилися, трохи скучив, а особливо за партнерами з «Динамо».
— Зараз національна збірна проводить кожен збір у новому місці. Як тобі умови нинішнього збору?
— Нормальні. Цікавий стадіон у Празі. Узагалі умови добрі, тренувальне поле в хорошому стані. Щоправда, різко стало досить прохолодно, але ж це погода. Буває.
— Чи мав ти якусь розмову із Сергієм Ребровим щодо своєї готовності до матчу?
— Ні, особистої розмови не було. Я думаю, що це буде відбуватися в тренувальному процесі. Спілкування з Ребровим завжди є. І на побутовому рівні, і на професійному. Зараз він дивиться на кондиції гравців, і вже ближче до поєдинку, напевно, будуть якісь індивідуальні розмови.
— Як би ти оцінив результат і гру збірної в попередніх двох матчах — з англійцями та італійцями?
— Важко давати адекватні оцінки, коли ти перебуваєш у процесі. Не буду оцінювати когось індивідуально, це справа тренерів. А з приводу командної гри я думаю, що виступили непогано. З Італією був дуже важкий поєдинок. Італійці щойно змінили головного тренера, і це стало для них позитивним моментом у психологічному плані. Плюс невдалий початок матчу — такі необов’язкові голи... Незважаючи на це, для мене в цих зустрічах було більше позитиву, ніж негативу.
— Попереду поєдинки з Північною Македонією та Мальтою. У них обов’язково необхідно брати шість очок?
— Обов’язково, звичайно. Але слід пам’ятати, як ми з ними грали на початку літа. Було дуже важко, адже я не можу назвати жодної збірної, яка зараз не може грати в сучасний футбол. Усі підтягнулися, і це вже не той відбірний цикл, який міг би бути шість—вісім років тому. Щороку стає все важче й важче. З’являється все більше інформації про футбол, тактику, тренувальний процес. І футболісти з маленьких країн навчаються за прикладом усієї Європи. Вони бачать, як слід прогресувати.
Що стосується безпосередньо Північної Македонії, то всі пам’ятають, як ми з нею в минулому матчі розпочали перший тайм. Було дуже важко. Те саме і з Мальтою. Якщо ти не забиваєш швидкий м’яч, не забиваєш у першому таймі, то з плином часу грати стає все важче. Але нам потрібні ці очки. Нам узагалі потрібні дев’ять очок, якщо ми хочемо говорити про вихід на чемпіонат Європи.
— Чи здивували вас македонці в тому першому таймі?
— Я думаю, що вони трохи здивували самі себе. У них були побоювання перед Україною. Але коли забили ті м’ячі, стало видно, що з кожною дією вони стають усе впевненішими. Вони не вийшли на поле такими впевненими, якими стали з плином часу в тій зустрічі.
— У твоєму активі три м’ячі за збірну України, причому один із них — саме у ворота Північної Македонії. Ти пам’ятаєш той гол і свої емоції?
— Пам’ятаю дуже добре. Ми грали на «Арені Львів», то був мій перший матч в основному складі. Не пригадаю конкретно, але хтось сказав, що життя вимірюється не кількістю прожитих років, а кількістю приємних спогадів. Той поєдинок я запам’ятав, і в мене з ним пов’язані приємні спогади. Як забив? М’яч відскочив від Андрія Ярмоленка, а я перебував у штрафному майданчику безпосередньо поблизу воріт, дуже близько, тож не схибив. Я був дуже щасливий, надто той гол став переможним.
— Тоді «Арена Львів» була вщерть заповнена, і це те, за чим ми дуже скучили. Чи відчуваєш ти зараз підтримку на наших номінально домашніх матчах?
— Останній такий матч, у Вроцлаві з Англією, для мене був справді як домашній. Було дуже багато наших уболівальників. У такій атмосфері приємно грати. Цей поєдинок мені дещо нагадав матчі на «Арені Львів» чи «Олімпійському». Дай Боже, щоб і у Празі було так.
— На два найближчі матчі ми через травми втратили Віктора Циганкова та Андрія Ярмоленка. Наскільки це велика втрата, і як її компенсувати?
— Це дуже серйозна втрата. Андрій — капітан команди, а Віктор останній рік грає на дуже високому рівні. Я не хочу їх із кимось порівнювати чи прогнозувати, хто може зіграти замість них. Просто скажу — це велика втрата, і все.