Колишній футболіст «Дніпра» і донецького «Шахтаря» Костянтин Кравченко розповів про відомого українського нападника Артема Мілевського.
— Ми з нападником Олексієм Антоновим, який зараз тренує «Чорноморець», вважалися перспективними. У нас був глибинний зв’язок якийсь, я його бачив, відчував, розумів. Навіть спиною до нього міг знати, куди він відкривається.
З ним було легко грати, як і з Мілевським у збірній U-19. З Антоновим і Мілевським я просто кайфував. Я заздалегідь розумів, куди буду бігти, коли віддавати, відкриватися, закриватися. Я міг спиною не дивлячись віддати, як Рикун, у якого я теж багато чому навчився.
З Мілевським у тій збірній на Євро U-19 у 2004-му третє місце взяли. Мене запросили до збірної, хоча я був на рік молодший за всіх.
Молодим можу дати пораду: вивчайте партнерів, з якими ви граєте на полі.
Як вони переміщуються, відкриваються, закриваються. Хто грає в стінку, хто в підборі грати може. Вчіть ваших партнерів бачити, читати гру суперника і вам буде легше на полі. Зможете із закритими очима грати у футбол.
— Мілевському як віддавати було краще?
— У ноги, не на хід. Він завжди прийме і корпусом прикриє. І треба відразу йти відкриватися під нього, він завжди віддасть назад, і ще раз відкриється. І ти зможеш або сам пробити, або ще раз йому пасувати.
Так вони з Алієвим грали, у них крута зв’язка була. Для гравця, як я, граючи під нападником, з Мілевським було приємно грати, оскільки він розумний футболіст. Гравець із мізками, приймаючи передачу, вже бачить третю і четверту пропозицію.
— Як думаєте, Мілевському зараз можна допомогти?
— Ох... Чесно? Поки Тема сам собі не захоче допомогти, важко буде. Друзі — це важливо, вони мають допомагати, але не виносити це все на публіку. Допомогти йому можна й по-тихому. Спокійно все вирішити. Але друзі друзями, а Тема має сам усе переосмислити, привести себе до ладу.
— Яка він людина?
— Чесно? Такого хочеться бачити в друзях. Порядний, добрий, завжди допоможе, завжди відкритий. Він має дуже великий перелік якостей, яких не вистачає багатьом людям. Відповідальний, завжди буде поруч, таких друзів мало.
— Мілевський — не та людина, як його зображує світська преса? Нібито він не виходить із нічного клубу.
— Приписують багато чого. Люди заздрять дуже сильно. Мене, наприклад, теж «бухарем» розписали по всій Україні. На ICTV про мене замовний матеріал вийшов, у цьому я впевнений. Представили мене третім алкашем в Україні. Я був у шоці, мало з ліжка не впав. Але цей слід досі тягнеться.
Навіщо люди це роблять? Із заздрості, з помсти за те, що в «Динамо» не перейшов? Багато хто не стежить за собою, тільки шукає чужі помилки, намацує слабкі місця.
Антон Терехов