Мірча Луческу: «Молоді футболісти, яких ми перевели в першу команду, досі не відповідають стандартам київського «Динамо»

Головний тренер київського «Динамо» Мірча Луческу в інтерв’ю румунському виданню Gazeta Sporturilor розповів про поточні проблеми своєї команди і висловився щодо поточної ситуації з війною.

— Як справи в Україні?

— Важко... Дуже важко. Я продовжую жити на клубній базі «Динамо» за містом, ми тренуємося, але матчі, як і раніше, проходять без глядачів... У Києві я буваю тільки на іграх і в якихось справах.

Важка ситуація, але я не міг розвернутися і піти. У мене був контракт — це по-перше. А, по-друге, мені дуже не хотілося проявити слабкість і не хотілося, щоб про мене думали, що я здався. Тому я залишився допомагати клубу, був чесний із київським «Динамо».

— У вас поважний вік. Думаєте, на вас би хтось вказав пальцем, якби ви сказали: «Тут війна, я не можу продовжувати працювати»?

— Так, у мене є цей вік, але я не хотів ні в кого залишати сумнівів про моє ставлення. Хтось подумає, що після більш ніж 40-річної тренерської кар’єри можна було б здатися. Але це не мій випадок — у жодному разі! Тож свій вік я не брав і не беру до уваги. Коли почалася війна в Криму і на Донбасі, з донецького «Шахтаря» я теж не пішов.

— Крім того, що в країні йде війна, які ще є проблеми саме в спортивному контексті?

— Нашу команду покинуло 11 досвідчених футболістів, а на їхнє місце прийшли вихованці клубної Академії. Жодних придбань, як, наприклад, у «Дніпра-1», у нас не було. А ті молоді футболісти, яких ми перевели в дорослу команду, досі не відповідають стандартам київського «Динамо». Ми зараз є клубом, у якому в Україні найбільша кількість футболістів із клубної Академії.

Подивимося, що буде. Поки що наша перевага в чемпіонаті України в тому, що ми маємо три матчі в запасі.

— Як зараз узагалі живеться в Києві?

— Ситуація трохи заспокоїлася. Уже давно не було атак ракетами та дронами. Зараз усі події війни відбуваються біля кордонів України, а увага всього світу чомусь зосереджена на ситуації в Ізраїлі. Але в будь-якому разі ситуація і хаос у Києві вщухли. Я б навіть сказав, це схоже на нормальне життя. Усе відкрито, люди на вулицях.

Але це тільки здається, що війни не відчувається. Усі думки людей, як і раніше, з тими, хто на фронті. І про те, як довго триватиме це затишшя в Києві. До того ж, та тиша, яка на матчах, жахлива сама по собі і про все постійно нагадує. Ти заплющуєш очі і всі скоєні жахи, всі злодіяння проходять у тебе в голові. Так що все складно.

— Як ваше здоров’я?

— Якщо я тут, на своєму посту, значить я продовжую працювати. А як довго це триватиме... Нехай світ знає, що я не здаюся, буду продовжувати тренувати стільки, скільки зможу.

Переклад і адаптація — Олександр ПОПОВ, Dynamo.kiev.ua