Тепер уже колишній головний тренер київського «Динамо» Мірча Луческу прокоментував своє рішення залишити український клуб.
«Я не впевнений, що це кінець моєї тренерської кар’єри. Просто настав момент, коли я повинен був прийняти рішення щодо свого майбутнього саме в „Динамо“. У цьому клубі я пропрацював три роки, але спочатку був період пандемії, а потім взагалі війна почалася. Проте я залишився тут, намагався побудувати нову команду — мені довелося займатися саме цим, адже з початком повномасштабного вторгнення всі наші легіонери покинули команду. Заповнити ці втрати нам не вдалося, тому що затребувані іноземні футболісти їхати в країну, де йде війна, не захотіли.
Я досить багато зробив для українського футболу. Настав час дати дорогу більш молодим фахівцям — вони ближчі за віком до тих хлопців, якими зараз представлено „Динамо“.
Рішення піти я прийняв раніше. Я зізнався собі, що мені надто важко з сентиментального погляду — не залишилося сил переживати хвилини мовчання в пам’ять про загиблих на війні перед кожним матчем. З цим було дуже важко впоратися. Але, звісно, далися взнаки й останні результати. Місяць тому за втраченими очками ми випереджали „Шахтар“. Що сталося потім, я не знаю. Але настав момент, коли я відчув, що час піти у відставку, тим самим узяти на себе повну відповідальність за останні невдачі. Для тренера, особливо з моїм досвідом, важливо розуміти, коли потрібно піти. Міг зробити цей крок раніше, але все ж хотів зіграти матч із „Шахтарем“, і про це в нас була домовленість із президентом клубу.
На жаль, фінансові можливості у „Динамо“ зараз зовсім не такі, як, наприклад, у того ж „Шахтаря“. По суті, грають тільки вихованці клубної академії. При цьому не вистачало конкуренції. У такій ситуації треба міняти або гравців, або тренера.
Що стосується мого майбутнього, то якщо здоров’я дозволятиме, я продовжу тренувати. Без футболу я не бачу життя. У „Динамо“ не очікували, що я сам подам у відставку, і всі шкодують, що я прийняв таке рішення. Тепер я візьму паузу, зрозумію, як я почуваюся і прийму рішення, що робити далі, чи повернутися до футболу. Усе залежить від мого здоров’я. Намагаюся думати, що це ще не кінець — я не відчуваю себе старим. Не ховайте мене поки що!», — наводить слова Луческу Digi Sport Special.
Запасаємо попкорн.
Можливо це вийде у Шовковського. Дай Бог!
В Реал, Баварію постав хоч Морозюка, будут грати не обертаючись на тренера.
Вроде бы и часть тела, но не свое...
Вот я его так воспринимал.
-------------------------
Все ты знаешь. Ты обосрался, причем еще давно.
Тебя в принципе не должно было быть в Динамо. А результат прошлого сезона и непопадание даже в лигу конференций - это уже приговор. Ты просто ходил здесь за зарплатой и в ожидании неустойки. Но хоть тут понял, что тебе просто в спину плевать уже будут при такой игре команды.
ПС. Дуже показово було коли на прес-конференції після матчу з Колосом жоден журналіст не захотів завдавати запитання)))
Вірю також у те що карась заходив сюди на сайт почитати відгуки вболівальників)))
Писав про це у різній формі і отримував ,,мінуси", які мене не хвилюють, як і ,,плюсики".
Штатним мінусятникам палке вітання .