Олег Шелаев: «У грі з Італією в нас буде декілька козирів»

Колишній півзахисник збірної України Олег Шелаєв розповів, чого він очікує від мату української націиональної команди з Італією, який відбудеться сьогодні в німецькому Леверкузені.

«У грі з італійцями у нас є декілька козирів»

— Олеже, чого особисто ти очікуєш від матчу нашої збірної проти італійців?

— Позитивних емоцій. Цікавої гри та перемоги. На карту поставлено все в плані виходу напряму на Євро-2024. На мій погляд, гра буде дуже обережною з обох сторін. Команди чекатимуть на свій шанс — помилки суперника.

— Ти дивився матч напередодні збірної Італії проти Північної Македонії?

— Оглянув, ознайомився. Перед цим дивився весь їхній матч із Англією. Звичайно, ще нашу зустріч з італійцями. Силу Італії всі розуміють, як і їхню тактичну вправність. Під гру суперника вони можуть добре підлащуватися. І взагалі, для нас італійці — дуже незручний суперник, судячи з тих ігор, які ми з ними зіграли.

— Про Італію зараз кажуть, що вона грає в інший футбол. Спаллетті налаштовує своїх гравців більше грати на атаку. Ти згоден?

— Так. Віддають перевагу голландській моделі 4−3−3. Але захисні якості у італійців залишаються такими ж. Додаючи агресію в атаці, ця Італія зараз отримує додатковий козир у грі.

— За такої гри італійців який наш головний козир?

— У грі з ними в нас буде декілька козирів. По-перше: ми не грали, як вони, напружену відбіркову гру напередодні цього матчу, Ту товариську з польською «Лехією» я не рахую. По-друге: практично усі наші гравці, які виступають закордоном приїхали до розташування нашої команди у чудовому настрої і в гарній формі. У своїх чемпіонатах вони назабивали голів і добре виглядають. Для нас це додатковий імпульс.

Коли 4−5 гравців в чудовому ігровому тонусі приїжджають до лав збірної, а ще додайте до цього гравців «Шахтаря», які після гри з «Барселоною» також перебувають на піднесенні, — це тільки плюс. Тому є впевненість, до якої додається ще і мотивація. Гадаю, що і у тренерського штабу повинні бути якісь домашні заготовки під цього суперника.

«По всіх іграх, які збірна провела за часів Реброва, були питання»

— Що нового можна відмітити у грі нашої національної команди з приходом Сергія Реброва? Як вона, на твій погляд, зараз грає?

— Якщо бути відвертим, то по всіх іграх, які провела наша збірна за часів Реброва, були питання. То першу половину матчу ми зіграємо краще ніж другу, то навпаки. Тобто, цілісної гри впродовж усіх дев’яносто хвилин у команди не було. Якихось нових рис у грі збірної на даний момент ми також не побачили.

— Що скажеш по складу збірної?

— Попереду у збірної альтернативи Довбику нема. В центрі півзахисту бачимо, що Судаков — це вже точно основний гравець. А далі тренери вже дивляться, з ким він краще взаємодіє. Поки що це точно Степаненко.

— Що на флангах?

— Циганков і Мудрик плюс Зубков, гра якого Реброва влаштовує і йому він дає багато ігрового часу. Ще з часів Ференцварошу в них має бути гарне взаєморозуміння.

Загалом, ми бачимо що атакуюча ланка нашої збірної більш стабільна, тому саме в ній є гравці, кандидатури яких не викликають питань.

А ось про захист такого не можна сказати. Тому є різні варіанти, які випробовуються і відпрацьовуються. Тут Конопля, Тимчик, Матвієнко, який зліва може і зіграти. Зараз ще і Дубінчак приїхав. Тренери подивляться і визначать, в якій він зараз формі.

— Трубін чи Бущан?

— Ну тут все я віддаю на відкуп тренерів, які працюють у збірній з воротарями. І Трубін, і Бущан — гравці високого класу. Нехай місце у воротах займе той, хто з них кращим буде на даний момент.

«Історія переписується, і ми італійців обіграємо»

— Те, що цей вирішальний матч для нашої збірної буде проходити у Німеччині, — це плюс, чи мінус?

— Це не плюс і не мінус. Це даність і реальність, яку ми повинні прийняти. Проте ми вже адаптувались до того, що граємо домашні матчі в якійсь іншій країні. На жаль.

— Але Німеччина, якщо заглянути у минуле, це країна, в якій ми у 2006 році розгромно програли збірній Італії у чвертьфіналі чемпіонату світу, де ви були безпосереднім учасником того матчу.

— І що? Це історія, яка переписується. Все колись повинно закінчуватися. Звичайно, те, що ми жодного разу ще не обіграли збірну Італії, тисне на гравців команди. Про це і перед першою грою з італійцями говорили всі спеціалісти.

Італія з якихось причин — незручна для нас збірна. У різні роки наші обігрували французів, англійців, навіть іспанців, хоча й перед тими матчами наводили неприємну статистику.

Все це пройде, подивитесь, ми й італійців обіграємо. Сподіваюсь, що найближчого понеділка.

— Із тих дев’яти ігор, що збірна України за весь час провела проти збірної Італії, ти зіграв у чотирьох. Які відчуття, коли граєш проти італійців?

— Крім майстерності, яка у італійців є, кинувся в очі їх тактичний вишкіл. Гравці добре знають як розташовуватися, яке місце і на якій відстані займати на полі, у різних фазах гри. Все це вони дуже вправно виконують. І грають вони завжди з холодною головою.

«Пірло бачив гру на два-три ходи наперед, тому бігти до нього було марно»

— Що з тих матчів в яких ти грав з італійцями запам’яталося? Що було цікавого?

— Запам’яталося зле обличчя Гаттузо. Він як ступив на поле з оскалом, з таким оскалом і вийшов з нього. Дженаро йшов як на битву. Тотті та Пірло — ті виходили, як якісь актори, з красивими такими зачісками, волосся гелем укладене. (Посміхається).

— Хто з італійців у іграх завдав тобі найбільше клопоту?

— Відзначу гру Пірло, який грав у дотик і до нього не можна було наблизитись. Він бачив гру на два-три ходи наперед, тому бігти до нього було марно — м’яч був уже в іншого італійського гравця.

— Тобі довелося грати проти таких зірок, як Буффон, Дель П’єро, Каннаваро, Індзагі, Тоні. Таких імен зараз у збірній Італії нема?

— Імен, може, і нема, але вони голодні до гри, тому що для багатьох це лише початок ігрової кар’єри. Всі ж колись починали невідомими — і Пірло, і Неста, і Гаттузо. Вони теж приходили у збірну Італії і всі запитували: «Це хто?» Можливо, і ми через кілька років будемо казати про нинішніх гравців, що то є великі майстри.

— Не можу не спитати про ще один матч з італійцями у 2007 році. Ситуація була майже аналогічною з тією, що зараз. Пам’ятаєш, як ви поступилися у Києві збірній Італії і втратили шанси пробитися на Євро-2008?

— Так. То була лобова гра з італійцями. Вони приїхали до Києва і їм потрібно було не програти. Вони так і грали. Позаду усі стоять, стеляться, перекривають зони. У них у крові «катеначчо» — футбол від оборони, який дає право грати на результат. По-моєму, перший тайм ми 0:0 зіграли (0:1, на 41-й хвилині гол забив Ді Натале, — прим. ред.). Все вирішилось після перерви. Два рази вони нас підловили і забили. Пригадую, Шевченко свій гол тоді ще італійцям забив.

«Я буду разом із хлопцями — дванадцятим гравцем»

— Де будеш дивитися теперішній матч з Італією, в якій компанії?

— Мабуть, дома. За часом гра дуже пізно, а у нас в країні комендантська година.

— Щоб ти зараз сказав би нашій збірній?

— Головне, щоб не втрачали м’яч на своїй половині поля. Виклалися і показали свій найкращий результат. Нехай хлопці знають, що їх на полі буде не 11. Я буду з ними дванадцятим гравцем. Дивитимусь, переживатиму.

— А особисто Сергію Реброву щоб ти побажав?

— Спокійно працювати і робити свою справу. Фортуни — звичайно А щодо самої гри, то важливо своєчасно розглядіти якусь слабкість у грі суперника і скористатися нею.

— Твій прогноз на результат матчу?

— Ми виграємо 1:0, але сама гра не буде яскравою.

— Нас це влаштує!

Олександр Петров