Продовжую розповідати про гравців ФК «Динамо» (Київ) різних поколінь. Цього разу — у центрі уваги Володимир Щегольков, заслужений майстер спорту, триразовий чемпіон СРСР (1961, 1966, 1967 років), срібний призер (1964, 1966).
Футбольні таланти в київське «Динамо» переходили з багатьох українських міст. Особливе місце посідала Одеса, яка в різні роки делегувала в головний клуб республіки ціле сузір’я чудових виконавців: Микола Трусевич, Анатолій Зубрицький, Олег Макаров, Леонід Буряк, Стефан Решко, Юрій Роменський, Валерій Поркуян, Ігор Бєланов, Георгій Бущан і багато інших.
Був у цьому чудовому списку Володимир Щегольков — правий центральний захисник, який перейшов із «Чорноморця» в «Динамо».
Футболом він почав займатися запізно, у 12 років. Раніше його не брали через маленький зріст. Але ж міг і взагалі не піти футбольною доріжкою. Він серйозно займався авіамоделюванням. І його наставники припускали, що їхній підопічний цілком здатний вирости в авіаконструктора.
Школяр Щегольков вигравав всеукраїнські змагання. Але перемогла любов до футболу.
Починав в одеських командах: спочатку в «Харчовику», потім у «Металурзі» та «Чорноморці». На 23-річного капітана «моряків» звернули увагу фахівці. Одеситу запропонували місце в основі «Спартака» і квартиру в Москві.
Але Щегольков віддав перевагу біло-синій формі київського «Динамо». Уже в першому сезоні в Києві (1961 рік) він зіграв 22 матчі в основному складі та став чемпіоном СРСР.
Партнерами Володимира Миколайовича стали: Макаров, Войнов, Каневський, Лобановський, Базилевич, Турянчик, Трояновський, Сучков, Сабо, Біба, Серебряников, Ануфрієнко, Кольцов, Зайцев, Каштанов, Щербаков, Клюєв, Проскуряков, Вєрігін, Сорокін...
Правого захисника динамівців вирізняли прекрасна фізична підготовка, стрибучість, чіпкість, непоступливість у єдиноборствах, високі бойові якості. Ніколи він не уникав силових зіткнень...
Тривалий час Щегольков по-праву вважався найсильнішим правим захисником країни. Він успішно справлявся з дуже сильними нападниками провідних клубів: Месхі, Красницький, Хусаїнов, Бубукін. І це особливо тішило динамівських воротарів.
Восени 1961 року чемпіон країни київське «Динамо» в турне до Англії. У матчах з «Астон Віллою» (Бірмінгем), «Евертоном» (Ліверпуль), «Арсеналом» (Лондон) надійно в обороні гостей діяв Володимир Щегольков. І на нього звернули увагу фахівці. Динамівцю запропонували залишитися в Англії і там продовжити кар’єру. Але як він міг це зробити? Тоді навіть подумати про це вважалося великим «гріхом».
Шість сезонів Щегольков практично без замін відіграв за «Динамо». Встиг зіграти в перших поєдинках киян у єврокубках.
Але 1967 року тодішній наставник чемпіонської команди Віктор Маслов почав віддавати перевагу на місці правого центрбека більш молодому Ференцу Медведю.
А Щегольков зовсім не збирався «гріти» лаву запасних. Валерій Лобановський і Олег Базилевич, які тоді вже грали в «Шахтарі», наполегливо кликали товариша в команду «гірників». У них було величезне бажання довести Маслову, що він рано списав їх із динамівського «корабля». І Щегольков поїхав до Донецька в команду своїх колишніх одноклубників.
Однак там усе пішло за іншим сценарієм. Базилевич дістав серйозну травму і поїхав надовго лікуватися. Лобановський, на подив, не знайшов спільної мови з тренером «гірників» Олегом Ошенковим. Словом, плани динамівців «утерти» носа Маслову не здійснилися.
Після цього Щегольков «зав’язав» із футболом. І на цілих 25 років пішов у... громадське харчування. Маючи відповідну вищу освіту, він став директором об’єднання київських кафе, а потім очолив трес столичних їдалень.
У 2008 році, проживши 71 рік, Володимир Миколайович Щегольков покинув цей світ.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Чёрт возьми, аж слезу пустил. А может и не слезу - пойду проверю памперс.
От Реле и Автоматики с другой стороны Гарматной шёл переулок Тупикова, потом через дворы можно было выйти, или на велосипеде выехать к Машиностроительной, как раз возле этого стадиона.
А Вы в какие годы жили напротив з-да? Там же стояли панельные 5-этажки-"хрущёвки". И как раз в одной из них, в той, что напротив проходной, на первом этаже в однокомнатной квартире жил мой коллега по работе с женой. Его звали Иван Давиденко, а его жену Мария. У них были белые "Жигули"... Позже, где-то уже в 80-х, Иван развёлся с женой и жил в другом месте. Так вот, я бывал у него в квартире, а значит и в этом доме:-))
Я вот сейчас задумался. Ведь если смотреть из моего дома на заводы, то Точка была справа, а Реле слева. Значит, по-хорошему, я жил напротив проходной Точки, а проходная Реле была чуть левее, напротив 13го дома. Там, видимо, и жил Ваш коллега. Улочка между ними была интересная, практически никем не используемая, и, по-моему, безымянная. А сейчас, похоже, её вообще как-то закрыли корпусами.
А спуск, парк, Гарматная - мой путь к скоростному и езда в школу два года, 6 дней в неделю. Да и до того, на Площадь Победы, где-то с 79го, когда скоростной только запустили. Нынче этот парк, кстати совсем застроили со всех сторон, включая ужасающую по дизайну гостиницу на озере. А раньше мы там жили - зелёные яблоки, бадминтон, лодки, цепные карусели, зал игровых автоматов, зимой лыжи и санки. Когда-то до 61го, примерно, все те места, вроде, были картофельными полями КПУ. А сад - их яблочной рощей. В конце сада была до 80х, минимум, их закрытая овощная база с большим забором и злобно лающим из-под него собаками.
Честно говоря, не понимаю, почему Липенко называет Щеголькова "правым центрбеком". Щегольков играл центральным защитником при схеме 3-2-5, при которой был только один центральный защитник и два крайних. А потом, когда ДК перешло на игру с четырьмя защитниками, Щегольков играл правым крайним защитником. Соответственно, Медвидь (а не Медведь) сменил Щеголькова на позиции правого крайнего защитника.
Не понял я и высказываний о том, что Щегольков, как правый крайний защитник, успешно противостоял не только Месхи и Хусаинову, которые по своему игровому амплуа были левыми крайними нападающими, но Красницкому и Бубукину, первый из которых был ярко выраженным центрфорвардом, а второй левым полусредним (инсайдом). Дело в том, что в те годы, обязанности игроков были чётко распределены (смотрите и читайте интервью Базилевича). Каждый играл со "своим" игроком: правый крайний защитник играл против левого крайнего нападающего соперника, а левый крайний защитник играл против правого крайнего нападающего соперника. Ну, а центральный защитник противостоял центральному нападающему противоборствующей команды.
Правда, для местных кротоловов эти нюансы не имеют никакого значения. Они постоянно в поисках кротов. Не будем их отвлекать от любимого занятия.