Продовжую розповідати про гравців ФК «Динамо» (Київ) різних поколінь. Цього разу — у центрі уваги Володимир Щегольков, заслужений майстер спорту, триразовий чемпіон СРСР (1961, 1966, 1967 років), срібний призер (1964, 1966).
Футбольні таланти в київське «Динамо» переходили з багатьох українських міст. Особливе місце посідала Одеса, яка в різні роки делегувала в головний клуб республіки ціле сузір’я чудових виконавців: Микола Трусевич, Анатолій Зубрицький, Олег Макаров, Леонід Буряк, Стефан Решко, Юрій Роменський, Валерій Поркуян, Ігор Бєланов, Георгій Бущан і багато інших.
Був у цьому чудовому списку Володимир Щегольков — правий центральний захисник, який перейшов із «Чорноморця» в «Динамо».
Футболом він почав займатися запізно, у 12 років. Раніше його не брали через маленький зріст. Але ж міг і взагалі не піти футбольною доріжкою. Він серйозно займався авіамоделюванням. І його наставники припускали, що їхній підопічний цілком здатний вирости в авіаконструктора.
Школяр Щегольков вигравав всеукраїнські змагання. Але перемогла любов до футболу.
Починав в одеських командах: спочатку в «Харчовику», потім у «Металурзі» та «Чорноморці». На 23-річного капітана «моряків» звернули увагу фахівці. Одеситу запропонували місце в основі «Спартака» і квартиру в Москві.
Але Щегольков віддав перевагу біло-синій формі київського «Динамо». Уже в першому сезоні в Києві (1961 рік) він зіграв 22 матчі в основному складі та став чемпіоном СРСР.
Партнерами Володимира Миколайовича стали: Макаров, Войнов, Каневський, Лобановський, Базилевич, Турянчик, Трояновський, Сучков, Сабо, Біба, Серебряников, Ануфрієнко, Кольцов, Зайцев, Каштанов, Щербаков, Клюєв, Проскуряков, Вєрігін, Сорокін...
Правого захисника динамівців вирізняли прекрасна фізична підготовка, стрибучість, чіпкість, непоступливість у єдиноборствах, високі бойові якості. Ніколи він не уникав силових зіткнень...
Тривалий час Щегольков по-праву вважався найсильнішим правим захисником країни. Він успішно справлявся з дуже сильними нападниками провідних клубів: Месхі, Красницький, Хусаїнов, Бубукін. І це особливо тішило динамівських воротарів.
Восени 1961 року чемпіон країни київське «Динамо» в турне до Англії. У матчах з «Астон Віллою» (Бірмінгем), «Евертоном» (Ліверпуль), «Арсеналом» (Лондон) надійно в обороні гостей діяв Володимир Щегольков. І на нього звернули увагу фахівці. Динамівцю запропонували залишитися в Англії і там продовжити кар’єру. Але як він міг це зробити? Тоді навіть подумати про це вважалося великим «гріхом».
Шість сезонів Щегольков практично без замін відіграв за «Динамо». Встиг зіграти в перших поєдинках киян у єврокубках.
Але 1967 року тодішній наставник чемпіонської команди Віктор Маслов почав віддавати перевагу на місці правого центрбека більш молодому Ференцу Медведю.
А Щегольков зовсім не збирався «гріти» лаву запасних. Валерій Лобановський і Олег Базилевич, які тоді вже грали в «Шахтарі», наполегливо кликали товариша в команду «гірників». У них було величезне бажання довести Маслову, що він рано списав їх із динамівського «корабля». І Щегольков поїхав до Донецька в команду своїх колишніх одноклубників.
Однак там усе пішло за іншим сценарієм. Базилевич дістав серйозну травму і поїхав надовго лікуватися. Лобановський, на подив, не знайшов спільної мови з тренером «гірників» Олегом Ошенковим. Словом, плани динамівців «утерти» носа Маслову не здійснилися.
Після цього Щегольков «зав’язав» із футболом. І на цілих 25 років пішов у... громадське харчування. Маючи відповідну вищу освіту, він став директором об’єднання київських кафе, а потім очолив трес столичних їдалень.
У 2008 році, проживши 71 рік, Володимир Миколайович Щегольков покинув цей світ.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Честно говоря, не понимаю, почему Липенко называет Щеголькова "правым центрбеком". Щегольков играл центральным защитником при схеме 3-2-5, при которой был только один центральный защитник и два крайних. А потом, когда ДК перешло на игру с четырьмя защитниками, Щегольков играл правым крайним защитником. Соответственно, Медвидь (а не Медведь) сменил Щеголькова на позиции правого крайнего защитника.
Не понял я и высказываний о том, что Щегольков, как правый крайний защитник, успешно противостоял не только Месхи и Хусаинову, которые по своему игровому амплуа были левыми крайними нападающими, но Красницкому и Бубукину, первый из которых был ярко выраженным центрфорвардом, а второй левым полусредним (инсайдом). Дело в том, что в те годы, обязанности игроков были чётко распределены (смотрите и читайте интервью Базилевича). Каждый играл со "своим" игроком: правый крайний защитник играл против левого крайнего нападающего соперника, а левый крайний защитник играл против правого крайнего нападающего соперника. Ну, а центральный защитник противостоял центральному нападающему противоборствующей команды.
Правда, для местных кротоловов эти нюансы не имеют никакого значения. Они постоянно в поисках кротов. Не будем их отвлекать от любимого занятия.
Чёрт возьми, аж слезу пустил. А может и не слезу - пойду проверю памперс.
От Реле и Автоматики с другой стороны Гарматной шёл переулок Тупикова, потом через дворы можно было выйти, или на велосипеде выехать к Машиностроительной, как раз возле этого стадиона.
А Вы в какие годы жили напротив з-да? Там же стояли панельные 5-этажки-"хрущёвки". И как раз в одной из них, в той, что напротив проходной, на первом этаже в однокомнатной квартире жил мой коллега по работе с женой. Его звали Иван Давиденко, а его жену Мария. У них были белые "Жигули"... Позже, где-то уже в 80-х, Иван развёлся с женой и жил в другом месте. Так вот, я бывал у него в квартире, а значит и в этом доме:-))
Я вот сейчас задумался. Ведь если смотреть из моего дома на заводы, то Точка была справа, а Реле слева. Значит, по-хорошему, я жил напротив проходной Точки, а проходная Реле была чуть левее, напротив 13го дома. Там, видимо, и жил Ваш коллега. Улочка между ними была интересная, практически никем не используемая, и, по-моему, безымянная. А сейчас, похоже, её вообще как-то закрыли корпусами.
А спуск, парк, Гарматная - мой путь к скоростному и езда в школу два года, 6 дней в неделю. Да и до того, на Площадь Победы, где-то с 79го, когда скоростной только запустили. Нынче этот парк, кстати совсем застроили со всех сторон, включая ужасающую по дизайну гостиницу на озере. А раньше мы там жили - зелёные яблоки, бадминтон, лодки, цепные карусели, зал игровых автоматов, зимой лыжи и санки. Когда-то до 61го, примерно, все те места, вроде, были картофельными полями КПУ. А сад - их яблочной рощей. В конце сада была до 80х, минимум, их закрытая овощная база с большим забором и злобно лающим из-под него собаками.
Честно говоря, не понимаю, почему Липенко называет Щеголькова "правым центрбеком". Щегольков играл центральным защитником при схеме 3-2-5, при которой был только один центральный защитник и два крайних. А потом, когда ДК перешло на игру с четырьмя защитниками, Щегольков играл правым крайним защитником. Соответственно, Медвидь (а не Медведь) сменил Щеголькова на позиции правого крайнего защитника.
Не понял я и высказываний о том, что Щегольков, как правый крайний защитник, успешно противостоял не только Месхи и Хусаинову, которые по своему игровому амплуа были левыми крайними нападающими, но Красницкому и Бубукину, первый из которых был ярко выраженным центрфорвардом, а второй левым полусредним (инсайдом). Дело в том, что в те годы, обязанности игроков были чётко распределены (смотрите и читайте интервью Базилевича). Каждый играл со "своим" игроком: правый крайний защитник играл против левого крайнего нападающего соперника, а левый крайний защитник играл против правого крайнего нападающего соперника. Ну, а центральный защитник противостоял центральному нападающему противоборствующей команды.
Правда, для местных кротоловов эти нюансы не имеют никакого значения. Они постоянно в поисках кротов. Не будем их отвлекать от любимого занятия.