Кожного року 6 січня вболівальники київського «Динамо» згадують Валерія Васильовича Лобановського, який народився цього морозного зимового дня 85 років тому.
Традиційно рідні та близькі Метра, його однодумці та колеги, вихованці та прості вболівальники збираються біля могили Героя України на Байковому кладовищі та біля пам’ятника Великому Тренеру біля стадіону, що носить його ім’я.
«Кожного разу приходжу на Байкове кладовища та до пам’ятника біля стадіону з однією думкою — що батько та мати поруч зі мною й у всьому мені допомагають. Особливо в цей час. Приємно, що пам’ять про батька продовжує жити в серцях багатьох людей», — говорить донька тренера Світлана Лобановська.
Також до пам’ятника Метру приходять і вихованці ДЮФШ «Динамо» імені Валерія Лобановського. Важливо, що діти знають історію великого клубу та біографії знакових особистостей в динамівській історії.
«Дуже добре, що навіть через стільки років люди пам’ятають Валерія Васильовича. Бачимо багато дітей, що також дуже важливо — вони виростуть, і будуть передавати своїм дітям. Те, що зробив Лобановський, у нинішні часи, особливо з усіма подіями, що відбуваються, буде дуже важко повторити.
Він випередив час, зробив те, що не вдавалося нікому в колишньому Радянському Союзі. Він був не просто тренером, а й педагогом, психологом. На його прикладі виросли багато поколінь хороших тренерів, футболістів», — згадує легендарний футболіст та тренер «Динамо» Леонід Буряк.
Недарма на могилі Валерія Лобановського написані слова «Ми живі, доки про нас пам’ятають», а на його пам’ятнику біля стадіону викарбувані слова знаменитої пісні "... А ми згадуємо, люблячи". Пам’ять про Метра житиме ще багато-багато років, як він свого часу зі своїм баченням гри мільйонів на багато років випередив тодішній футбол.