Відомий український тренер Сергій Ковалець розповів, що думає про другу частину сезону в УПЛ, а також дав оцінку вітчізняним легіонерам.
— Сергію Івановичу, зимовий антракт — час для аналізу. Як вам поточний чемпіонат, цікавий?
— Для нашого турніру було б добре, якби чемпіоном стало не «Динамо» та й не «Шахтар».
— Чому?
— Це було б чудово для розвитку УПЛ. Тріумф сенсаційного претендента на медалі був би стимулом для всіх: для футболістів і тренерів, спонсорів і меценатів, вони розуміли б, що є шанс виграти чемпіонат. «Динамо» та «Шахтар» все одно будуть фаворитами, але було б краще, якби в Україні з’явився новий чемпіон, «Кривбас», «Дніпро-1» чи інший клуб.
Цей сезон особливий, цікавий саме тим, що чемпіоном може стати будь-яка команда з шістки-сімки клубів, що зараз лідирує.
Дякуємо ЗСУ, що ми можемо проводити чемпіонат. Від цього залежать виступи нашої головної збірної, і всієї системи — молодіжних та юнацьких збірних. Ці команди можуть із честю представляти Україну за кордоном.
— Із команд лідируючої трійки, — «Кривбас», «Дніпро-1» та «Полісся», — хто має найбільші шанси на золото?
— Нікого б не виділяв, шанси приблизно рівні. Багато залежатиме від зимової підготовки. «Рух» та «Ворскла» теж можуть взяти участь у гонці за «золото».
— Ваш колишній клуб, «Чорноморець», іде на восьмому місці, хоча на початку сезону йшов у лідируючій групі. Ця команда ще має шанси на щось серйозне в цьому сезоні УПЛ?
— Якщо не за чемпіонство, то за трійку призерів клуб цілком може поборотися. Одеський клуб першим у січні поїхав на збір, проведе багато спарингів. «Чорноморець» під керівництвом Григорчука дуже добре проводив матчі, хоча закінчення осені не дало команді результату.
— Практично всі наші найкращі гравці зараз виступають у топ-чемпіонатах. Це добре для українського футболу?
— Звичайно. Наші гравці зараз під постійним тиском, і багато хто з них грає в лідируючих клубах своїх чемпіонатів. Те, що ми продали Мудрика за 70+30 (100 з бонусами) млн — це хороша реклама для УПЛ. Наші гравці можуть бути найкращими. Довбика у грудні визнали найкращим у Ла-Лізі. Це дуже добре для збірної.
У 2010−2012 роках, перед Євро, майже всі наші найкращі грали в УПЛ, чемпіонат був дуже потужним. Але те, що наші найсильніші гравці зараз у Європі, — це здорово. А крім того, вони можуть представляти Україну в Європі, показати і розповісти, які жахи зараз відбуваються у нас у країні.
— Вас здивувало те, що Артем Довбик так потужно виявив себе вже в дебютному сезоні?
— «Жирона» — не топ-клуб, на неї менше тиснуть уболівальники та преса. Набагато менше, ніж, наприклад, на «Челсі». Там легше адаптуватися, щоби потім зробити новий крок у кар’єрі. Здорово, що в «Жироні» вже був Циганков, який у команді серед лідерів і на полі, і в роздягальні. Адаптація була легша.
Рівень Довбика було видно ще в УПЛ. Ще у «Дніпрі-1», коли минулого сезону команда боролася за чемпіонство, він забивав дуже цікаві м’ячі. Гравець карного майданчика, який може зіграти нестандартно.
— Мудрик у «Челсі» за нового тренера Почеттіно заграв краще?
— Челсі зробив багато незрозумілих трансферів. Багато талановитих, але надто молодих гравців. У грудні, наприклад, у «Челсі» на поле вийшов наймолодший склад за останні кілька сезонів. Є хороші гравці, але багато хто грає на себе, на свою статистику. А треба робити команду.
При цьому в «Челсі» все інакше, ніж у «Жироні», бо є дуже великі очікування вболівальників, та й сама АПЛ потужніша. Почеттіно дуже важко, будь-кому було б важко на його місці. Адже клубу одразу потрібний результат, це не, скажімо «Брайтон», де працює Де Дзербі. Де немає тиску, піднявся до єврокубків — ти вже король. І немає такого впливу вболівальників. Для побудови гарної команди потрібен час. На жаль, її не так багато.
— Власники «Челсі» можуть знову ухвалити спонтанне рішення та змінити тренера?
— 100%. І це було б погано для Мудрика. Почеттіно показав себе системним тренером, коли працював у Тоттенхемі. Він не мав там трофеїв. Але команда постійно грала у Лізі чемпіонів. Якщо Почеттіно дадуть час, то має все вийти. І, гадаю, Почеттіно багато спілкується з Мудриком, це добре для Михайла.
— Почеттіно краще використовує Мудрика, ніж інші тренери «Челсі»? Деякі спеціалісти кажуть, що Мудрику потрібно створювати ізоляцію на фланзі, щоб він міг залишатися із захисником один в один...
— У Михайла багато порадників. В Англії безліч фахівців та експертів пишуть, як йому краще грати. Чого немає у тій же «Жироні». Нічого особливого не потрібно. Мудрик має велику швидкість, потрібно стабільно працювати з м’ячем, впевнено обігрувати суперників один в один. Михайло ще молодий футболіст, гадаю, вони з Почеттіно знають, що треба робити в обороні та атаці, залишилося це все реалізувати.
— Наша збірна у березні зіграє стики за право виходу на Євро. Плей-офф часто було проблемою для наших, нерідко другий матч команда проводила помітно слабше, ніж перший. Це важливо, що багато збірників грають зараз у топ-чемпіонатах і звикли виступати двічі на тиждень?
— Добре помічено. Це великий плюс. В Іспанії і, особливо в Англії, клуби часто грають двічі на тиждень. У наших тепер також висока інтенсивність, часто грають на третій-четвертий день. Дай боже, пройдемо Боснію і покажемо це з наступним суперником. Тут хочеться порівняти нашу команду із Хорватією. Практично всі найкращі хорвати виступають у Європі.
— Знов-таки про тиск. В Англії зараз дуже багато критикують якості Зінченка як захисника. Ви знаєте Олександра по молодіжній збірній. Ця критика є об’єктивною?
— Думаю, Сашко — топовий гравець. Він не вперше відчуває на собі цей вогонь критики. Вона не завжди конструктивна. Сашко — розумний хлопець, гадаю, він не надто часто читає, про що сперечаються експерти чи вболівальники. Думаю, він більше слухає тренера та штаб. Говорили — він винен, потім без нього програли кілька матчів поспіль. Програє чи виграє вся команда. Сашко багато досягнув в Англії, більше помітний, його і критикують більше.
Саша — основний гравець збірної, один з основних в «Арсеналі», і раніше у «Ман Сіті». Про його лідерські якості говорив і Гвардіола, і Артета, та й самі гравці. «Арсеналу», звичайно, важче, команді Артети не вистачає такого досвіду перемог у чемпіонатах, який є у Гвардіоли. Немає гравців з таким досвідом, як у «Ман Сіті». І немає такої ж лави запасних. Сподіваюся, Зінченко та інші у хорошому стані підійдуть до стиків.
— Миколенко теж грає в АПЛ ліворуч у захисті, але у збірній у них із Зінченком різні завдання на полі. Віталій після двох років в Англії вже готовий до переходу до сильнішого клубу?
— Миколенко вже готовий до топ-клубу, бо третій сезон стабільно грає за «Евертон». Там все непросто, клуб бореться за виживання, тренери змінюються, очки знімають. Але Віталій тримає свій рівень.
— Це ж можна сказати про Забарного? Він уже готовий перейти з «Борнмута» до більш статусного клубу?
— «Борнмут» — не такий потужний клуб, нема, знову-таки, того ж тиску та очікувань. Ніхто не чекає від команди ані чемпіонства, ані Ліги чемпіонів. Давайте пригадаємо, що спочатку Забарний приїхав із травмою та довго не грав, але тепер усі матчі стабільно грає зі старту.
Думаю, що Ілля прогресує в АПЛ навіть швидше, ніж Миколенко. Упевнений, топ-клуби стежать і за Миколенком і за Забарним. Тим більше, що обидва ще дуже молоді та можуть прогресувати. Іноземні клуби будують бізнес-модель не лише на спортивних результатах. Клуби на кшталт «Борнмута» чи «Евертона» хочуть розвивати гравців, щоб вони могли перейти до більш потужних клубів за великі відступні.
— Багато хто каже, що Забарним цікавиться «Тоттенхем». Він уже зміг би заграти у такому клубі?
— Не факт, що перейде, але я впевнений, що скаути «Тоттенхема» стежать за Забарним, Йому 21 рік, він уже адаптований до АПЛ і може розвиватися. А в «Тоттенхемі» йде зміна поколінь. Він уже освоївся в Великобританії, грає за збірну, молодий і має великий потенціал для розвитку та переходу до такого клубу, гадаю, вже готовий.
— Андрій Шевченко скоро стане футбольним чиновником, адже є єдиним і безальтернативним кандидатом на виборах. Він буде класним керівником УАФ?
— Важливо, щоб ця заміна призвела до розвитку дитячо-юнацького футболу та інфраструктури. Сподіваюся, що нарешті збудують базу для збірної. Тому що всі президенти ФФУ та УАФ говорили про це будівництво. Сподіваюся, після перемоги настане мир, та здійсниться мрія всіх наших збірних — для них збудують базу. Не тільки у топ-збірних, але й у Македонії, Словаччині, в країнах, де футбол не на найвищому рівні, є бази для збірної, де можуть тренуватися юнацькі, молодіжні та жіночі збірні. Впевнений, час для змін настав.
Андрій Миколайович — володар «Золотого м’яча», людина з великим авторитетом, навіть міжнародного рівня. Маю надію, що при ньому управління УАФ та управління нашим футбольним арбітражем буде більш прозорим. Бажаю йому успіхів.
— Ви з 2012 по 2015 роки працювали з національною командою U-21. Як ви вважаєте, війна велику шкоду завдасть нашому дитячому та молодіжному футболу?
— Багато хлопців гарного рівня з академій «Шахтаря», «Динамо», «Руху», «Карпат» та інших клубів виїхало зі своїми батьками з країни. Важливо слідкувати за ними — куди виїхали, де тренуються. Важливо, щоб про них не забували і за можливості запрошували до юнацьких та молодіжних збірних.
— Хто розкрився у дорослому футболі з тієї молодіжки, з якою ви працювали?
— Коли ми працювали, у 2013−2014 роках, навіть у клубі-аутсайдері могло бути 14 легіонерів. Гравці молодіжної збірної U-21 не те що грати, навіть тренуватися з першими командами в клубах не могли. Того ж таки Руслана Малиновського «Шахтар» віддав в оренду, і він грав за дубль «Севастополя». Максим Малишев та Віталій Буяльський, наприклад, тоді мали зовсім небагато досвіду у дорослому футболі.
Нині все інакше. Ось влітку 2023 року наша U-21 вийшла на Олімпіаду. Давай візьмемо — Трубін, Мудрик, Судаков, Бондаренко — вони вже грали у Лізі чемпіонів за «Шахтар». Для гравців моєї молодіжки тоді збірна була гарною можливістю проявити себе, вони грали з великою мотивацією. Влад Калитвинцев, Саша Зінченко, Пилип Будківський, Максим Коваль, Саша Караваєв, Жора Бущан — зараз багато хто з них грає в національній команді. І це добре, коли є наступність.
— Малиновський після «Марселя» знову непогано виглядає в Італії. Він повернувся до своєї стихії?
— Думаю так. Він дуже інтелектуальний гравець. Хороший у середині поле, мобільний, з пасом, з ударом. У Франції він непогано почав, але його часто ставили на фланг, він не мав стабільного місця на полі. Ти маєш рацію, Італія більше йому підходить з точки зору ігрових тактик та інтенсивності гри. «Дженоа» клуб із традиціями, хоча і не в простій ситуації. Для Руслана та для збірної дуже добре, що Малиновський знову постійно грає у топ-чемпіонаті.
Він професіонал, це було видно вже у молодіжній збірній. Йому 30 років, ще п’ять років може спокійно грати на високому рівні.
— Є думка, що «Шахтар» відпустив у 2017 році Малиновського до бельгійського «Генка» тільки тому, що Руслан порвав хрестоподібні, і клуб на нього більше не розраховував. А інакше міг би ще довго ходити по орендах. Чи так це?
— Тут треба віддати належне «Генку», який повірив у гравця з травмою, віддав за нього, здається, три мільйони доларів. У «Шахтарі», ти пам’ятаєш, при Луческу в атаці грали лише бразильці. Здорово, що Руслан зміг у Бельгії відновитись і вийшов на свій рівень. І за Андрія Шевченка він був гравцем основи, коли у штабі у нього були помічники італійці. На жаль, на Євро-2020 Руслан грав із травмою. Сподіваюся, що й у Реброва гратиме, він зараз має гарний ігровий тонус. І буде на стиках з Боснією у гарному настрої та формі.
— Може, Руслан згодом повернеться до УПЛ і зіграє за «Полісся» з рідного Житомира?
— Все може бути. Полісся намагається, щоб більше гравців з Житомирщини було в команді.
— Буяльський грав у вас у молодіжці. А ось у команді Андрія Шевченка грав не часто. Ребров, навпаки, дає ігровий час Віталію. Чому?
— Віталік — дуже розумний та інтелектуальний гравець. У «Динамо» він грає під нападником. Може, він і не буде постійним гравцем старту у Реброва, але вийти на поле і зробити свій внесок може. Команда — це не 11, це 20 — 23 гравці. І всі мають бути готові вийти та посилити гру. Навіть за 5−10 хвилин. Буяльський із таких.
— Як ви вважаєте, Пилип Будківський на 100% реалізував свій потенціал?
— Думаю, що не на 100%. Читав, що він шкодує про деякі свої оренди, до Франції та «Анжи», наприклад. За даними — високий, модельний гравець. Добре грає вгорі, в єдиноборствах. Жаль, розкрився не повністю. Але зараз Будківський грає постійно, може з командою потрапити до єврокубків. Свого останнього слова він не сказав. Якщо добре гратиме в клубі, до збірної його ще можуть викликати. Можливо, він і не постійно виходитиме в старті. Але для останніх хвилин, навалу на чужі ворота може бути дуже корисним.
— Воротар Максим Коваль у свої найкращі сезони в «Динамо» подавав великі надії, здавалося, що може стати провідним голкіпером країни. Що пішло не так?
— У нас дуже багато сильних воротарів — Трубін, Лунін, Бущан, Різник. Воротарська позиція у збірній закрита. А взагалі, 31 рік, як у Коваля, для воротаря — зовсім небагато.
— Андрію Луніну варто залишатися в «Реалі» чи настав час змінити клуб?
— Уболівальники в Мадриді його зараз дуже добре сприймають. У матчах за його участю Реал досягає результату. Мені здається, краще бути в ротації «Реала», ніж грати, скажімо, в чемпіонаті Голландії або в німецькому середняку. Він виграє конкуренцію у Кепи. Найкраще нехай залишається в «Реалі». Там він адаптувався. Воротар — така позиція, де потрібне терпіння.
— Сергій Ребров добре відпрацював ту частину відбірного циклу, у якій збірна грала під його керівництвом?
— Думаю, і він, і гравці хотіли би обіграти Італію, вийти напряму, а не чекати чотири місяці на стики. Склалося так, я склалося. Важливо, що Сергій Ребров хоче збудувати піраміду, вертикаль збірних. Яка є у топових збірних. Базові вправи, схема та тактика гри, робота у перехідних фазах — однакові від юнацької до основної збірної.
Важливо, що зараз є комунікація між тренерами збірних, є мотивація у гравців молоді грати у тій самій схемі. Це плюс для збірних, лише це потрібно було робити раніше. Коли пішов Шевченко, ми втратили як мінімум один відбірковий цикл до чемпіонату світу. Краще пізно, ніж ніколи. Те, що прийшов Ребров, є позитивом для всіх збірних.
Після Шевченка у збірній могла б бути наступність за стилем. Ребров працював у клубі. Мирон Маркевич тоді був у структурі, очолював комітет збірних. Думаю, після Шевченка треба було його призначати.
— Як вам гра нашої молодіжки на Євро-2023?
— Недомовленість трохи є. Програли Іспанії у півфіналі, але можливість поборотися за титул була. Хоча завдання виконане — історичний, перший вихід на Олімпіаду. Тим більше, що під час війни.
Бували у нас у молодіжці потужні гравці, проте не пригадаю, коли у нашій молодіжці грав футболіст з такою трансферною ціною, як Мудрик. Не у кожній топ-збірній були такі виконавці.
— Але при цьому наші футбольні чиновники рекомендують не брати участі в турнірах, де є представники країн-агресорок. На Олімпіаду їх допустили, хай і під «білим прапором» ганьби. Що робити?
— Україна точно має їхати на Олімпіаду. Навіть якщо там будуть росіяни чи білоруси, під нейтральним прапором, чи взагалі без прапора. Я думаю, що Європа та весь світ мали б відмовитися їхати на таку Олімпіаду, на якій може бути росія чи білорусь.
— Вашому синові Кирилу подобається грати у клубі Ротаня, в «Олександрії»?
— В «Олександрі» ї зараз новий проект, ми бачимо багато молоді. Потрібен час. Важливо, що клубне керівництво має терпіння і довіру до тренерського штабу. Потрібен результат. Але мені подобається гра. Кирило — один із лідерів та капітан команди. Думаю, друге коло вони проведуть на належному рівні.
Взимку важливо добре підготуватися, провести гарні спаринги. «Олександрія» має потенціал, молоді гравці наберуться досвіду і дадуть результат. Є й досвідчені гравці — воротар Шевченко, Калитвинцев, Ковалець, Логінов. Вони допоможуть молодим швидше зростати.
— Ви провели з «Інгульцем» друге коло минулого чемпіонату. Чи важливим був цей досвід для вас?
— Досвід був цікавий, це 100%. Ми почали здорово — отримали три перемоги у чотирьох матчах («Динамо» — 2:0, «Металіст» — 2:1 та «Минай» — 2:1, — прим. ред.). А далі, як говорив Лобановський — дрібниць не буває.
— Ви працювали з «Оболонню» у 2010−2011 та 2018−2020 роках. Як вам команда цього сезону?
— Грають цікаво. Молодий тренерський штаб. Хоч і немає стабільності у результатах, але гра стабільна з точки зору активності та мобільності. Обіграли у кубку «Динамо». У чемпіонаті — «Минай» та «Дніпро-1» на виїзді. У команді багато гравців, які взагалі не грали в УПЛ. А цей досвід дуже важливий. Але першу половину чемпіонату провели дуже добре.
Нині бачу, посилюються. Як узимку попрацюють, такий й результат буде навесні. «Оболонь» — заводська команда, що належить концерну «Оболонь». Важливо, що є основа. Свій стадіон, база. Зарплати не найбільші, але вони стабільні і прозорі, це теж важливо.
— Ви пограли і у чемпіонаті СРСР, і у чемпіонаті України. Є думка, що зараз той же початок 90-х, коли футбол ніби стартує в Україні заново. Чи це так?
— Ці часи, що зараз — набагато страшніші. Але ми повинні вистояти і довести світові, що ми є нацією, яка може витримувати такі випробування, розвиватися навіть у цій ситуації, показувати людяність і прагнення бути в цивілізованому світі.
Антон Терехов