Крістіан Біловар: «Казав Бущану: «Пусти мене на поле, я можу дограти»

Захисник київського «Динамо» Крістіан Біловар розповів про своє самопочуття після травми, яку він отримав в нещодавньому контрольному матчі з «Лієпаєю», терміни реабілітації та фізичну форму команди.

— Як ваше здоров’я? Як почуваєтеся?

— Вже набагато краще. Вчора (в п’ятницю, — прим. ред.) ще сильно боліла голова, і я погано спав. Перебуваю ще не у найкращій формі, але сподіваюся швидко відновитися після цих подій.

— Чи пам’ятаєте, що відбулося у той момент, коли ви отримали травму?

— Останнє, що я пам’ятаю, це те, що була подача з флангу від суперника, я зіграв головою, а після цього прокинувся і намагався відштовхнути від себе Жору Бущана, бо не розумів, що сталося. Казав йому «Пусти мене на поле, я можу дограти». Але вже через дві-три хвилини усвідомив ситуацію і дякував Жорі за те, що тримав мене і не пускав, бо, повторюся, я хотів вирватися на поле.

— Чи передивлялися момент зіткнення на відео?

— У мене багато хто про це питав і радив передивитися, але, чесно кажучи, я жодного разу не дивився.

— У вас діагностували струс мозку, які строки відновлення після нього?

— Крім струсу мозку ще достатньо глибока рана, на яку мені наклали шви. На щастя, немає жодних проблем з головою, тож лікар сказав, щойно мені знімуть шви, я зможу розпочати роботу у загальній групі. Це орієнтовно 10−14 днів. Коли отримуєш такі травми, починаєш замислюватися про важливі речі, і я хочу сказати, що наші травми на футбольному полі взагалі ніщо порівняно з пораненнями воїнів на полі бою, адже там на кону стоїть життя. І це найстрашніше, коли людське життя хтось у когось може забрати.

— Отримавши цю травму, ви одразу вийшли до поля додивлятися матч, поки чекали на лікарів, щоб забрали вас до лікарні. Наступного дня ви вже були присутнім на грі зі «Шкендією», а в суботу прийшли на тренування. Вас так сильно тягне на поле?

— Я ніколи не можу сидіти на одному місці — нічого гіршого для мене і бути не може. Я вчора сказав командному лікарю, що не буду сидіти у номері, а піду дивитися гру. Він попросив повідомити, якщо мені стане зле, але я запевнив його, що усе буде добре. Побути з командою — це для мене найважливіше.

— Як вас підтримували партнери?

— Я дуже вдячний усій команді, адже і тренерський штаб, і гравці одразу мені написали, запитали, як я себе почуваю, ще коли я був у лікарні. Денис Попов, з яким я живу разом на зборах, здається, взагалі усю ніч не спав. Коли я серед ночі прокинувся, він запитав, чи усе зі мною добре. Для мене це показник того, що у нас хороший колектив та дружня команда.

— Тренувальний збір у Туреччині виходить на фінішну пряму. У якій формі перебуває команда? У якому фізичному стані?

— Вважаю, ми ще не досягли нашого максимуму у фізичному плані, адже ми лише нещодавно завершили першу частину збору, думаю, свій максимум ми досягнемо, коли до кінця добіжить друга частина нашої підготовки. Так само і в ігровому плані, ви бачите, що у кожному матчі награються різні комбінації, різні склади, футболісти діють на різних позиціях, часом, не на своїх. Вважаю, якусь оцінку можна буде дати лише під кінець збрів.

— Що б хотіли сказати уболівальникам, які слідкують за тренуваннями і матчами команди на зборах?

— Хочу попросити у них терпіння саме під час зборів. Треба розуміти, що під час підготовчого етапу ми проводимо дуже важку роботу. Складно у контрольних матчах бути готовими на усі 100%. А ось у чемпіонаті ми й самі розуміємо, що не маємо права просити про терпіння чи дати нам час — там потрібно одразу досягати результату. Також хочу побажати кожному здоров’я, щоб рідні і близькі перебували у мирі та безпеці.